Вівторок, 14 вересня 2021 р., — це третій день Апостольської подорожі Папи Франциска до Словаччини.
Цей день був присвячений східній частині країни, пише Vatican News. Уранці Святіший Отець відлетів до міста Кошиці, розташованого 300 кілометрів від столиці Братіслави. Там його зустріли міський голова та місцеві католицькі архієпископи, латинського та візантійського обряду. З аеропорту Глава Церкви автомобілем від’їхав до розташованого близько 40 км на північ Пряшева, який є осідком глави Греко-Католицької Церкви Словаччини. На цих теренах, що межують із Закарпатською областю України, мешкає чимало українців греко-католиків, а Пряшів є їхнім релігійно-культурним центром.
Пряшівська греко-католицька єпархія була створена 1818 року, відділившись від Мукачівської єпархії. А 2008 року папа Бенедикт XVI підніс її до гідності архієпископського та митрополичого осідку, підпорядкувавши їй дві інші греко-католицькі єпархії країни — Кошицьку та Братиславську. Сьогодні її очолює архієпископ Ян Баб’як, який є головою Ради ієрархів Греко-Католицької Церкви Словаччини, що є окремою Східною Католицькою Церквою свого права.
Літургія у візантійському обряді
У Пряшеві Папа Франциск очолив Божественну Літургію святого Йоана Золотоустого, що була звершена у місцевому спортивному комплексі. Богослужіння зібрало понад 30 тисяч прочан, не лише зі Словаччини, але й з України, Польщі та інших країн.
Святу Літургію у візантійському обряді Святіший Отець служив також під час візиту до Румунії, а перебуваючи на початку березня в Іраку, очолював Євхаристійне богослужіння в халдейському обряді. Греко-католики Словаччини дотримуються григоріанського календаря, за яким 14 вересня відзначається свято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього. Літургію, головними співслужителями якої були греко-католицькі ієрархи країни, було відслужено церковнослов’янською та словацькою мовами; окремі частини звучали українською, угорською та романі.
Святіший Отець розпочав свою проповідь, коментуючи читання з Першого послання апостола Павла до коринтян: «Ми проповідуємо Христа розп’ятого — ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, а для тих, що покликані, — чи юдеїв, чи греків, — Христа, Божу могутність і Божу мудрість (1 Кор 1, 23-24)». З одного боку, зауважив Папа, Апостол наголошує, що розп’ятий Христос є «Божою могутністю і Божою мудрістю», а з іншого боку — не приховує, що для людського розуму хрест є «ганьбою» і «глупотою».
«Хрест був знаряддям смерті, але з нього вийшло життя, — підкреслив Святіший Отець. — Він був чимось, на що ніхто не хотів дивитися, але він відкрив нам красу Божої любові».
Далі, посилаючись на Євангеліє від Йоана, Папа зазначив, що євангеліст, який стоїть під хрестом і споглядає розп’ятого Христа, допомагає увійти в це таїнство. «І той, який бачив, свідчить те» (Йн 19,35), — читаємо в Євангелії від Йоана. Саме на цих двох дієсловах — бачити і свідчити — Єпископ Рима побудував свою проповідь.
Чим є для нас хрест?
Святіший Отець запросив замислитися над тим, що Йоан побачив, перебуваючи під хрестом. «Безумовно, те, що побачили інші: Ісус, невинний і добрий, помирає жорстокою смертю між двома злочинцями, — зазначив він. — Це ще одна з багатьох несправедливостей, ще одна з багатьох кривавих жертв, які не змінюють історію, ще один доказ того, що хід подій у світі не змінюється: хороших усувають, а погані перемагають і процвітають. В очах світу хрест — це поразка».
Папа підкреслив, що ми також перебуваємо під загрозою зупинитися на цьому першому, поверховому погляді, який не приймає логіку хреста і не погоджується з тим, що Бог спасає нас, дозволяючи, щоб зло вилилося на Нього. Є спокуса приймати слабкого та розп’ятого Бога лише на словах, а насправді мріяти про сильного Бога-тріумфатора. Ми часто прагнемо християнства-переможця, християнства-тріумфатора, якому віддавали би славу і честь. «Але християнство без хреста є світським і стає безплідним», — наголосив Папа.
Бачити в хресті розп’яту Божу славу
«Натомість святий Йоан, — підкреслив Святіший Отець, — побачив у хресті Боже діяння. Він розпізнав у Христі розіп’яту Божу славу. Побачив, що Він, всупереч тому, як це виглядало, не невдаха, а Бог, який вільно жертвує себе за кожну людину. Чому Він це зробив? Він міг би зберегти своє життя, міг би триматися подалі від нашої жалюгідної та жорстокої історії. Але Він захотів увійти, зануритися в неї. Тому обрав найважчий шлях: хрест. Бо не повинно бути на землі такої зневіреної людини, яка би не змогла зустріти Його навіть у нещасті, темряві, покинутості, в роздратуванні від власної жалюгідності й помилок. Бог прийшов саме туди, де здається, що Його не може бути. Щоб спасти тих, хто у розпачі, Він хотів торкнутися відчаю; щоб учинити своїм наш найгіркіший розпач, Він вигукнув на хресті: Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув? (Мт 27,46; Пс 22,1). Волання, яке спасає. Спасає, тому що Бог вчинив своєю навіть нашу покинутість. І тепер ми з Ним більше не самотні, ніколи».
Споглядати Розп’ятого
Далі Наступник св.Петра поділився думками про те, як ми можемо навчитися бачити славу на хресті.
Папа підкреслив, що розп’яття можемо побачити скрізь: у храмах, удома, хтось носить його на шиї, хтось у кишені. Але це не матиме сенсу, якщо ми не зупинимось, щоб подивитися на Розп’ятого, щоб відкрити перед Ним своє серце; якщо не дозволимо собі перейнятися Його ранами; якщо наше серце не сповниться жалем і не заплаче перед Богом, зраненим у любові до нас. «Якщо ми цього не зробимо, хрест залишиться непрочитаною книгою, назву та автора якої ми добре знаємо, але яка не впливає на наше життя», — підкреслив Папа, закликаючи вірних не зводити хрест до предмета поклоніння, і тим більше — до політичного символу, знаку релігійного чи суспільного престижу.
Уподібнитися до Розп’ятого
Єпископ Рима зазначив, що споглядання Розп’ятого спонукає нас давати свідчення. «Якщо ми вдивляємося в Христа, Його обличчя починає відображатись на нашому обличчі: Його риси стають нашими, любов Христа переповнює нас і перемінює, — пояснив він. — Мені згадуються мученики, які серед цього народу свідчили про любов Христа в дуже важкі часи, коли все підказувало їм мовчати, ховатися, не сповідувати свою віру. Однак вони не могли не свідчити. Скільки великодушних людей постраждало і померло тут, у Словаччині, в ім’я Ісуса! Свідчення, народжене з любові до Того, Кого вони довго споглядали. Настільки, що уподібнилися до Нього в смерті».
Стратегія свідків хреста
Повертаючись до ситуації в сучасному світі, Франциск зазначив: тепер також не бракує можливостей для свідчення. І хоч у Словаччині немає переслідування християн, як у деяких інших частинах світу, але світськість і посередність можуть заплямувати свідчення. А хрест вимагає чіткого свідчення, бо хрест — це не стяг, який потрібно піднімати, «а чисте джерело нового способу життя», яке ґрунтується на Блаженствах. Святіший Отець пояснив, що свідок, який має хрест не лише на шиї, а в серці, не вбачає ні в кому ворога, а всіх вважає братами та сестрами, за яких Христос віддав своє життя. «Свідок хреста, — підкреслив він, — не пам’ятає минулих кривд і не скаржиться на сьогодення. Свідок хреста не використовує шляхів обману та влади світу: він хоче не нав’язувати себе чи своїх близьких, а віддати своє життя за інших. Він не шукає власних інтересів, вдаючи побожного: бо це була би релігія дволичності, а не свідчення розп’ятого Бога. Свідок хреста наполегливо втілює лише одну стратегію, стратегію Вчителя: покірну любов. Він не очікує тріумфів тут, на землі, бо знає, що любов Христа плідна у повсякденному житті і вчиняє усе новим зсередини, як зерно, що впало в землю і яке вмирає та плодоносить».
Навернути свій погляд на Розп’ятого
На завершення Святіший Отець зазначив, що разом із Йоаном на Голготі була також Пресвята Богородиця. Ніхто, як Вона, так не бачив відкритою книгу хреста і так його не свідчив своєю покірною любов’ю. «Через Її заступництво просімо благодаті навернути погляд нашого серця на Розп’ятого. Тоді наша віра зможе повністю розквітнути, тоді дозріють плоди нашого свідчення», — закликав він.
Після Святої Меси Папа повернувся до Кошиць, де після обіду та відпочинку в місцевій семінарії увечері зустрінеться з громадою ромів у міському мікрорайоні Лунік, після чого на стадіоні «Локомотив» — із молоддю.
фінансово.
Щиро дякуємо!
