Розарій — це давня та відома молитва за заступництвом Богородиці. Протягом століть суть молитви (роздуми над таємницями життя Христа і Його Матері) залишилася незмінною, однак сама форма молитви зазнала певних «модифікацій». Тобто молитва, яку ми читаємо сьогодні, дещо відрізняється від тієї, що її читали наші предки ще 100 років тому.
Ось кілька змін, що їх зазнав Розарій протягом століть.
1. Змінилася молитва «Радуйся, Маріє…»
«Радуйся, благодатна, Господь з тобою! (…) Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого» (пор. Лк 1, 28; 42) — саме ці слова з Євангелія лягли в основу цієї молитви. Згодом люди додали імена Ісуса і Марії, аби було відомо, про кого йдеться. В XV–XVI столітті у молитві з’явилося кінцеве звернення до Марії: «Свята Маріє, Мати Божа, молись за нас грішних нині і в годину смерті нашої. Амінь».
2. Таємниці Світла
Завдяки св. Йоану Павлу ІІ у молитві з’явився ще один цикл таємниць — Таємниці світла. Сталося це 2002 року, до того моменту вірні роздумували над радісними, скорботними та славними таємницями Розарію. Таємниці світла зосереджують нашу увагу на місії Христа, від хрещення у Йордані до встановлення Євхаристії.
3. Додаткові молитви
Під час об’явлень у Фатімі Богородиця попросила дітей додавати після кожного десятка Розарію коротку молитву: «О мій Ісусе, прости нам провини наші, бережи від вогню пекельного та приведи до Неба усі душі, а особливо ті, які найбільше потребують Твого милосердя».
Часто вірні додають також молитву з Чудотворного Медальйону: «О Маріє без гріха первородного зачата, молись за нас, що до Тебе прибігаємо!»
4. «Радуйся, Маріє…» з особливими додатками
Ця практика сягає своїм корінням XV століття. Аби акцентувати увагу на окремій таємниці Розарію, до кожного «Радуйся, Маріє…» можна додавати рядки, що пояснюватимуть її зміст. Наприклад: «Радуйся, Маріє, благодаті повна, Господь з Тобою, благословенна Ти між жінками, і благословенний плід лона Твого, Ісус, який за нас помер на хресті…»
5. Покутні практики
Молитва Розарію народилася у монаших спільнотах, та, згідно з традиціями і духом тих історичних епох, часто супроводжувалася покутними практиками. Монахи клякали під час молитви або ж лягали хрестом на підлогу на знак смирення перед Богом.
Переклад CREDO за матеріалами: ChurchPOP