Встановлення гігантської ялинки посеред площі святого Петра не завжди було частиною святкування Різдва у Ватикані. Цей звичай, який тепер належить до ватиканських традицій, запровадив святий Йоан Павло ІІ.
Йоан Павло ІІ любив Різдво, і зокрема — різдвяні традиції, характерні для його рідної Польщі. У книжці Влодзімежа Рендзьоха «Історії про святого Йоана Павла ІІ» наводяться слова друга Папи, який сказав про це так: «Святіший Отець дуже хотів, щоб ми проводили свята у сімейній атмосфері, згідно з польськими традиціями… Він дуже любив різдвяну ялинку».
Італійці відносно недавно перейняли традицію прикрашати ялинку на Різдво: до ХХ століття це була переважно північноєвропейська традиція. Лише з появою польського Папи вона з’явилася у Ватикані.
Традиція прикрашати різдвяну ялинку також стала для нього знаком солідарності з рідною Польщею, де у 1981-1983 рр. було запроваджено воєнний стан. 1981 року Йоан Павло ІІ запровадив звичай під час Адвенту та Різдва ставити у своєму вікні запалену свічку, щоб підкреслити свою близькість до польського народу, який перебуває під гнітом на рідній землі.
Пізніше, у 1999 році, під час звернення до паломників із Чехії, Папа Войтила пояснив символіку різдвяної ялинки.
«Різдвяна ялинка з вертепом створює типову різдвяну атмосферу і може допомогти нам краще зрозуміти послання спасіння, що його Христос приніс нам через своє воплочення. Усім своїм життям, від Віфлеємської стайні до хреста на Голготі, Він свідчив про Божу любов до людства. Він, за словами євангеліста Йоана, був світлом, “що просвітлює кожну людину” (Йн 1, 9). Вогні, що сяють на ялинці, служать символом цього Світла, щоби зміцнити наше пізнання великої таємниці: у Христі є світло, здатне змінити людське серце».
У своєму зверненні до вірних у 2000 році Йоан Павло ІІ висловив свою прихильність до різдвяної ялинки, сказавши, як йому подобається бачити її зі свого вікна.
«Протягом останніх кількох днів, коли я дивився з вікна свого кабінету на площу святого Петра, різдвяне дерево піднімало мій дух. У себе на батьківщині я дуже любив дерева. Коли на них дивишся, вони певним чином починають говорити. Один поет вважав їх проповідниками з глибоким посланням: “Вони не проголошують закони чи приписи — вони проголошують основний закон життя”».
У 2004 році Йоан Павло ІІ нагадав про символіку ялинки як знаку вічного життя.
«Біля вертепу, як і на площі святого Петра, ми бачимо традиційну різдвяну ялинку. Це давня традиція, яка возвеличує цінність життя, адже взимку вічнозелене дерево стає ознакою невмирущого життя. Різдвяні подарунки зазвичай чіпляють на ялинку або кладуть під неї. Таким чином, цей символ стає промовистим у типово християнському сенсі: він нагадує про “дерево життя” (Бут 2, 9), постать Христа, найбільший Божий дар людству. Отже, послання ялинки полягає у тому, що життя залишається “вічнозеленим”, якщо ми даруємо його: не стільки матеріальні цінності, скільки саме життя; у дружбі та щирій прихильності, у братерській допомозі та прощенні, у розділеному з ближнім часі та взаємному слуханні».
Вже майже 40 років різдвяна ялинка продовжує залишатися важливим символом свята на площі святого Петра, і все це — через тугу за батьківщиною святого Папи, який прагнув святкувати Різдво так само, як і вдома.
Переклад CREDO за: Філіп Кослоскі, Aleteia
Фото: CNS photo/Paul Haring
фінансово.
Щиро дякуємо!
