Команда фахівців ватиканської педіатричної лікарні Дитятка Ісуса здійснила пересадку легень та нирки 16-річному юнакові.
Це перша така складна трансплантація, виконана виключно місцевими медиками, повідомляє Vatican News.
Операція, в якій (на різних етапах) взяли участь близько 40 спеціалістів, тривала 22 години й була проведена в жовтні. Після тривалого періоду реабілітації пацієнт міг знову провести Різдво у колі сім’ї, в Неаполі.
Через серйозне погіршення стану здоров’я підліток із 2016 року перебував у списку очікування на донорство органів для такої вельми рідкісної подвійної трансплантації. Юнак хворий на муковісцидоз — спадкову хворобу, яка зазвичай уражає легені, рідше — інші органи, такі як печінка та підшлункова залоза. Патологічні зміни в залозах внутрішньої секреції провадять до порушення нормального функціонування, наприклад, дихальних шляхів або травлення. Коли стан хворого погіршується, часто єдиним способом лікування залишається пересадка одного чи більше пошкоджених органів.
Муковісцидоз, або ж кістозний фіброз, це спадкове захворювання, яке вражає внутрішню секрецію організму, через що починають погано функціонувати органи з тонкими судинами, які забиваються густим секретом; найчастіше це легені та система потовиділення. Для європейської раси це найчастіша спадкова хвороба, але для її проявлення потрібні обидва батьки-носії такого гена. За загальними підрахунками, на Землі є близько 275 мільйонів носіїв цього гена. Порушення у білковій структурі секрету (тобто специфічних речовин, що виробляються нашим організмом) призводять до його загущення, а це викликає закупорку протоків. Найчастіше муковісцидоз за проявами нагадує запалення легень. Аналізи за муковісцидоз необхідно здати, якщо у когось є затяжні бронхіти, часті пневмонії, які майже не виліковуються антибіотиками та іншими стандартними методами.
Клініка Bambino Gesù — перша педіатрична лікарня в Італії, яку 1869 року заснувала в Римі герцогиня Арабела Сальвіаті (Арабела Фіц-Джеймс, дружина герцога Сципіона Сальвіаті). Сальвіаті — стародавній герцогський рід флорентійських меценатів. На бажання дружини заснувати дитячу лікарню герцог відповів повною згодою та фінансовою підтримкою. Лікарня постала у співпраці з Дочками милосердя св. Вікентія де Поля. Спочатку вона приймала тільки дітей, народжених у Римі, від 4 до 12 років, не хронічно хворих і не заразних. Діяльність клініки розпочалася з відкриття відділення для дівчат, хворих на золотуху. 19 березня 1869 року приміщення на лівому березі Тибру, обік сиротинця св.Крещенцо, зване Zoccolette (назва дерев’яного взуття сиріт), прийняло перших хворих. Наступного року, в квітні 1870-го, відкрилося хірургічне відділення, яке очолив доктор Алессандро Чеккареллі, а вже через три місяці, з огляду на дедалі більшу кількість пацієнтів, розпочалося будівництво нової лікарні, в якій було вже 32 ліжка. Черницям із товариства Дочок милосердя св. Вікентія де Поля, які займалися хворими дітьми, виділили приміщення для проживання у тому ж домі, де була лікарня. Праця медсестер оплачувалася (настоятельці монастиря давали по 500 лір за кожну з черниць, які працювали в лікарні Немовляти Ісуса). Новий осередок відкрили 6 березня 1872 року. За плануванням, лікарня Дитятка Ісуса була передовою на ті часи: пацієнтів розподіляли за ступенями тяжкості хвороби, у лікарні передбачалося окремі приміщення для хворих, персоналу та для хірургів, можливість перебування в окремій кімнаті до повернення в палату (те, що у нас зветься післяопераційною); на кожного пацієнта заводили персональну медичну карту, їх годували за різними дієтами, відповідно до рекомендацій лікаря. У цій лікарні дбали про тіло й душу: по неділях і святах тут були обов’язкові Святі Меси, щовечора черниці молилися з дітьми Розарій, катехизували малих пацієнтів, багатьох готували до Першого Причастя або до Миропомазання, які відбувалися в лікарні. 1873 року при хірургічному відділенні відкрили клініку, і кількість пацієнтів стала стрімко зростати.
Zoccolettе — перше приміщення лікарні Дитятка Ісуса. Фото: Вікіпедія
Лікарню Дитятка Ісуса перенесли з узбережжя Тибру (яке мало піти під міську забудову) до приміщень біля храму св. Онуфрія, які стали ядром майбутньої клініки. Муніципалітет віддав лікарні значну частину старого жіночого монастиря св. Онуфрія в оренду за символічну плату, а рада провінції надала у безоплатне використання землю при монастирі. Подальше рішення муніципальної ради віддало весь квартал по вулиці Сиріт (via delle Zoccolette) у розпорядження міської влади, завдяки чому лікарня Дитятка Ісуса змогла активно розбудовуватися (до 500 ліжок). На початок ХХ століття це була одна з найкращих клінік в усій Європі, яка приймала на госпіталізацію до 1000 пацієнтів (1907) і більше. Клініка Дитятка Ісуса стала для Італії однією з ключових точок при вирішенні надзвичайних ситуацій, зокрема землетрусу 1915 року, Першої світової війни, епідемії менінгіту, дифтерії та сумнозвісної «іспанки» — тяжкої форми грипу, від якої у 1918-1920 роках вимерли десятки мільйонів людей по всьому світу. Допомога лікарні Дитятка Ісуса, яка врятувала не менше 300 дітей під час епідемії, значно підвищила авторитет цієї установи в очах влади та населення Італії.
1924 року лікарню Дитятка Ісуса передали в дар Апостольському Престолу, який став її розбудовувати далі, головно за кошти Мальтійського Ордену. За сприяння Ватикану, в лікарні з’явилися лабораторія, мікроскопія, аутопсія (посмертний розтин) та інші необхідні медичні служби. У роки Другої світової війни лікарня Дитятка Ісуса, як власність Ватикану — який не брав участі у війні й залишався нейтральною державою — була відкрита для всіх потребуючих, і чимало медиків-євреїв знайшли у ній притулок. Нині лікарня має також кілька екстериторіальних осередків, головно реабілітаційних.
Папа Пій Х був першим Єпископом Рима, який відвідав маленьких пацієнтів у лікарні Дитятка Ісуса (1907). На Різдво 1958 року до них завітав св. Йоан ХХІІІ. Також папа Павло VI відвідував лікарню 1968 року. Святий Йоан Павло ІІ прийшов до хворих дітей лікарні 1979 року, через кілька місяців після свого обрання на Престол Петра; потім він там бував ще з нагоди відкриття нового кардіохірургічного центру у 1982 році. Фінансування лікарні Дитятка Ісуса завжди відбувалося без участі державних коштів; вона діє за сприяння спеціального ватиканського фонду. Папа Франциск приймав директорку лікарні Маріеллу Енок, дарував устаткування, відвідував її. Лікарня Дитятка Ісуса була готова прийняти Альфі Еванса, якого британський суд прирік на відключення від апаратури і смерть, і Чарлі Ґарда.
Читайте також:
Як папа Павло VI оригінально започаткував Всесвітній день миру
фінансово.
Щиро дякуємо!
