Він придумав об’ємний шрифт, використовуючи те саме знаряддя, через яке втратив зір. Став благословенням для людей, яким «завжди темно».
Всі чули про Бетховена — глухого композитора, католика, віденського класика. А чи знаєте ви, що винахідник шрифту для сліпих теж був видатним музикантом і ревним католиком?
«Чому постійно темно?»
Луї Брайль народився в маленькому французькому містечку Кувре. Його батько виготовляв упряж (уже забуте слово «лимар», або ж «римар»). Малюком він часто грався у батьковій майстерні. На превеликий жаль, це закінчилося трагедією: бажаючи, як тато, пробити дірку в шматку шкіри, він пошкодив око шилом.
Попри спроби лікування, в ушкодженому оці розвинулося сильне запалення, а потім воно перекинулося ще й на здорове око. Внаслідок цього до п’ятирічного віку хлопчик повністю осліп. Він постійно запитував батьків: «Чому весь час темно?», не розуміючи, що він уже не може бачити.
Луї Брайль, здібний учень
Батько витесав для нього паличку і навчив самостійно пересуватися. Місцеві вчителі і священники були вражені витривалістю й успіхами малого Луї. Коли хлопцеві сповнилося 13, його відправили до Королівського інституту слабозорої молоді, у Парижі. То була перша у світі школа для сліпих, яку заснував педагог і філантроп Валентин Гаюї, сам — людина зряча.
Вихованці цього закладу навчалися читати, використовуючи тексти, надруковані великими випуклими літерами. Такий метод створив засновник Інституту. Однак виготовлення таких книжок вимагало величезної праці, і на момент відкриття Королівська школа мала тільки три примірники.
Окрім цього, така система не давали учням змоги самим писати. Батько Луї виготовив для сина алфавіт із грубої шкіри, щоби той міг писати вдома, накреслюючи літери з використанням цих трафаретів.
«Нічне письмо». Система комунікації
У 12 років юний Брайль довідався про існування письма-шифру, званого ще «нічним письмом». Цю систему вигадав капітан артилерії Шарль Барб’є. Шифровані послання використовувалися в армії, щоб солдати могли читати депеші навіть у повній темряві, використовуючи чутливість пальців. Однак у французькій армії цей винахід поширення не здобув. Його вважали надто складним.
Шарль Барб’є вирішив передати свою ідею Інститутові слабозорої молоді. Особливо сильно цим винаходом зацікавився Луї Брайль. Протягом трьох років він опрацьовував ідею капітана-артилериста, аж нарешті створив спрощену, оригінальну систему точкового запису для слабозорих людей, використовуючи шило — те саме знаряддя, через яке він втратив зір у дитинстві.
Як казав сам Луї Брайль,
«доступ до комунікації у найширшому розумінні — це доступ до знань, а це для нас надзвичайно важливо, щоб ми (тобто сліпі) не були далі погорджуваними або приреченими на опіку зрячих покровителів. Нам не потрібна жалість і нам не потрібно нагадувати, що ми беззахисні. Нас повинні сприймати як рівних, а комунікація — це спосіб цього досягти».
Обдарований і креативний
Зрештою, після кількох виправлень, 15-річний Брайль остаточно створив точкове письмо для незрячих. Він опублікував його п’ятьма роками пізніше, у версії, розширеній до математичного і нотного записів.
Луї Брайля захоплювала музика! В нього був талант до гри на віолончелі та на органі. У 1834-1839 роках він працював органістом у храмі Сен-Ніколя-де-Шамп у Парижі, а потім — у храмі св. Вікентія де Поля. З органними концертами він об’їздив усію Францію.
Коли Луї завершив навчання, йому запропонували посаду помічника вчителя і Інституті слабозорих. Уже як самостійний вчитель, він став перед незрячими юнаками у 24 роки. В Інституті він викладав історію, геометрію та алгебру — майже ціле життя.
Запис імені Луї Брайля його шрифтом. Джерело: Вікіпедія
Шрифт Брайля
Що цікаво: шрифт Брайля не прижився в самому Інституті. Наступники Валентина Гаюї, засновника цієї школи, сприймали ідею ворожо. Причому до такого ступеню, що один із директорів, доктор Александр Франсуа Рене Піньє, втратив посаду за те, що мав підручник історії, надрукований шрифтом Брайля.
Сам Луї Брайль помер від туберкульозу легень у віці 43 років. Через два роки після його смерті опрацьована ним система точкового письма була офіційно й остаточно прийнята у Королівському інституті для слабозорої молоді, під впливом тиску з боку учнів. Точковий запис набув популярності в усьому франкомовному середовищі.
Геній брайлівського алфавіту
Перша конференція європейського рівня для тифлопедагогів (тих, хто працює з незрячими дітьми) відбулася 1783 року. За нагоди такої події сліпий британський лікар Томас Роудс Армітідж дуде й дуже схвально висловився на тему створеної Брайлем системи запису, і вона почала ширитися світом. Директор Школи для незрячих у Каліфорнії, доктор Річард Слейтінг Френч, сказав: «Вона має печать геніальності, як сам латинський алфавіт».
Нині, через майже два століття після створення азбуки Брайля, точкове письмо надалі залишається дуже важливим інструментом комунікації. Ми можемо його знайти на кнопках у ліфтах і на таблицях у публічних місцях. Йог використовують і в інформатиці, у версії електронної пошти RoboBraille і в Коді Немета, який служить для математичних записів.
Благословення для мільйонів тих, кому «завжди темно»
«Можливо, найбільш довговічне вшанування Луї Брайля — це те напівнесвідоме, що ми воздаємо йому, називаючи його ім’ям письмо, яке він винайшов, а також англіцизована в цій країні (Великій Британії — ред.) вимова його прізвища. Ми вшановуємо Брайля, коли говоримо про шрифт Брайля. Завдяки цьому пам’ять про нього закріплена набагато сильніше, ніж спогади про багатьох людей, видатніших від нього в цей момент», — написав Томас Стернз Еліот.
Побачивши якийсь напис шрифтом Брайля, помоліться за людину, яка його створила, перетворюючи трагедію свого дитинства у благословення для мільйонів людей, яким «завжди темно». А світло віковічне нехай засяє для Луї Брайля.
Переклад CREDO за: Джин Елізабет Сі, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
