Якою має бути позиція християн щодо нехристиянської позиції влади? Чи мають право християни на суспільний спротив та в чому він має виражатися?
Відповідав на запитання про владу і християнство Ігор Плохой, лідер руху «Християнський фронт».
Якою має бути позиція християн у суспільстві?
Законодавча влада та законодавчі ініціативи повинні задовольняти потреби громадян. Якщо у нас в Україні більшість громадян вважають себе християнами, то вони мають духовні потреби, які мають реалізовуватися у суспільній площині.
Виконавча влада ж повинна виконувати волю народу. Але, на жаль, зараз ЛГБТ+ активісти, наприклад, більш активно діють та показують свою волю і потреби, на відміну від християн.
«Не беріть участі в безплідних ділах темряви, а радше їх картайте» (Еф 5, 11).
По-перше, християни не повинні брати участі у гріховних діяннях. По-друге, ми повинні картати ці вчинки темряви — викривати їхнє зло. Ми повинні дбати не тільки про власне спасіння, але виходити у світ і бути його світлом та сіллю. Ми повинні бути активним маяком, коли люди дезорієнтовані та збиті з пантелику. Церква (кожен із нас) не повинна мовчати стосовно важливих, резонансних, суспільно значущих тем. Церква повинна говорити про норми і порушення, особливо — в морально-етичній площині. Викривати корупцію, проблеми гендерної ідеології, брехню засобів масової інформації, тощо — місія Церкви.
«Кожна людина нехай кориться владі вищій: нема бо влади, що не була б від Бога; і ті, існуючі влади, установлені Богом» (Рим 13, 1).
Часто можна почути тлумачення, де цей вірш застосовують до політичної влади, яку не можна критикувати, робити зауваження, протистояти. Але це не так.
Розглянемо устрій церковної влади. Якщо, наприклад, якийсь священник не виконує своїх функцій — є шерег конкретних заходів з боку Церкви і громади для того, щоб попередити його, зробити зауваження або позбавити такого священника виконання цих функцій.
Фраза «усяка влада від Бога» має нам нагадувати передусім про відповідальність цієї влади. Адже ті, хто її мають, — це Божі слуги. І ми повинні підказувати цим слугам, як саме Богові служити. Якщо світська влада не виконує своїх функцій, ми повинні це викривати, наставляти владу, попереджати, підказувати, направляти, критикувати, за прикладом пророків та знаного всім Йоана Хрестителя.
Стаття 5 Конституції України каже:
«Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування».
Катехизм Католицької Церкви про владу
§1902 Свою моральну законність влада має не від самої себе. Вона не повинна поводитися деспотично, а лише діяти для загального блага як «моральна сила, яка опирається на свободу і почуття відповідальності за прийняті обов’язки і тягарі» (II Ватиканський Собор, Паст. конст. «Gaudium et spes», 74.): «Людське законодавство набирає значення закону лише тоді, коли воно відповідає істинному розумові; звідси випливає, що воно черпає свою силу з Вічного Закону. Мірою того, як воно відхилиться від розуму, його треба проголосити несправедливим, бо в ньому не присутні прикмети закону; воно стає радше формою насильства» (св. Тома Аквінський, Сума теології, 1-2, 93, 3, ad 2).
§1903 Влада законна тільки тоді, коли вона дбає про загальне добро певної спільноти і коли для його досягнення вона вживає морально дозволені засоби. Якщо керівники видають несправедливі закони або вживають заходи, що суперечать моральному порядкові, ці розпорядження не зобов’язують людину в її сумлінні. «Тоді влада перестає бути владою і настає гидке насильство» (Йоан XXIII, Енц. «Pacem in terries», 51.).
§2242 Сумління зобов’язує громадянина не виконувати приписів цивільної влади, якщо ці приписи суперечать вимогам морального порядку, основним правам людини або вченню Євангелія. Відмова послуху цивільній владі, якщо її вимоги суперечать вимогам чесного сумління, знаходить своє оправдання у розрізненні між службою Богові і службою політичній спільноті. «Віддайте кесареве кесареві, а Боже — Богові» (Мт 22, 21). «Слухатися слід більше Бога, ніж людей» (Діян 5, 29). «Якщо державна влада, перевищуючи свої повноваження, пригноблює громадян, то нехай громадяни не відмовляються від того, чого об’єктивно вимагає загальне добро, і нехай їм буде дозволено захищати свої права та права своїх співгромадян від зловживань влади, дотримуючись меж, установлених природним і Євангельським Законом» (II Ватиканський Собор, Паст. конст. « Gaudium et spes», 74).
Яке ставлення у християн має бути до народу і до держави?
Відповідь на це запитання можна знайти у дорученому завданні Ісуса Христа (Мт 28, 19-20): «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав. Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку». Ісус має на меті євангелізацію всіх народів. Ми не спасаємося лише самостійно, але повинні також дбати про спасіння народу. Крім українців, Україну по-справжньому ніхто любити не буде. Наше завдання — дбати про свій народ і любити його. Потрібно любити своїх ближніх, свою націю.
Держава — це спосіб взаємодопомоги та взаємослужіння народу. Тому, звісно, також потрібно любити свою державу.
Без нашого слова, без нашої праці, без нашої наполегливості, мудрості, без нашої молитви ця Україна не зможе бути благословенною.
Повністю розмову, яка відбулася в прямому ефірі CREDO, можна переглянути тут.
фінансово.
Щиро дякуємо!
