Це була, мабуть, перша релігійна демонстрація з часів жовтневого перевороту. Люди в селах, розташованих уздовж дороги, виходили і ставали навколішки.
Деякі гадали, що то вже кінець світу, бо ніколи такого не бачили: двісті чоловік, співаючи, йшли зі статуєю Марії — а це було ще за Радянського Союзу!
Можна сміливо сказати, що перегринація (урочиста процесія) статуї Фатімської Божої Матері була найбільшою євангелізаційною акцією на теренах нинішньої України. Все почалося з шаленої ідеї побудувати присвячений Їй санктуарій. Тоді ще був Радянський Союз.
Перший український паллотин
Така смілива ідея могла спасти на думку тільки українцю, який бачив, як його рідна земля переорана комуністичною ідеологією і як люди прагнуть Бога та Євхаристії.
Отець Олександр Мілевський SAC був першим українським паллотином. Пресвітерські свячення він прийняв у Ризі 1986 року, довічні обіти у згромадженні склав у Римі, а щойно 1989 р. з’явилася нагода — повернувся за «залізну завісу». Тоді на території України служили всього кілька священників, не було жодного єпископа й діяло кілька десятків парафій.
У збитому з дощок бараку о. Олександр почав збирати людей на молитву. Це було в Довбиші на Житомирщині. Тоді сталося перше чудо. Всупереч усталеним звичаям, влада виділила католикам майданчик для будівництва не на околиці, а в центрі міста. Отець Олександр за підтримки місцевих мешканців будував санктуарій, який мав стати жертвою подяки Богу за збереження віри на цій землі.
Символ примирення українців і поляків
У місті, населення якого на 1 лютого 2022 р. становило 4056 мешканців, у 1930 р. проживало 50 тис. людей, з яких близько 70% були поляки. У 1925 р. з довколишніх польських сіл Сталін створив на території УРСР перший у Радянському Союзі польський національний район для проведення «зразкової» більшовизації з наміром перекидати людей, просякнутих комуністичними ідеалами, до Польщі. 1927 року місто перейменували на Мархлевськ (на честь польського комуніста Юліана Мархлевського).
Коли виявилося, що експеримент має зворотний ефект, регіон ліквідували, а поляків вислали до Казахстану й Сибіру. Люди, які мешкають сьогодні в Довбиші, — це потомки тих, хто повернувся з вигнання. Повернувшись, вони застали у своїх будинках переселенців зі східної України.
Нині це містечко, в якому живуть люди різних національностей і віросповідань, є символом примирення поляків та українців. На попелище зруйнованого Радянського Союзу ступила нога Фатімської Божої Матері, що топче голову диявола.
Звідси фатімське послання поширилося по всій Україні
«Місцеві мешканці не могли долучитися матеріально, але всіма силами допомагали в будівництві особисто. На будівництво храму приходило по 150 людей — вони знали, що це для них. Зараз це прекрасний санктуарій, до якого прибувають паломники і звідки фатімське послання поширюється по всій Україні», — каже о. Станіслав Фірут SAC, який був його другим кустошем (хранителем).
Збереглися записи про те, що були збудовані не тільки стіни, а й парафіяльна спільнота, скріплена спільною молитвою. «Я, ще бувши молодим священником, приїхав до чинного вже санктуарію і наприкінці Меси, яку відправляв, почув не лише “Богу подяка”, а й “Дякуємо за Месу”. Тоді я зрозумів цінність Євхаристії, на яку люди чекали роками», — згадує о. Андрій Муха SAC.
Перша релігійна демонстрація з часів революції
Статуя Фатімської Божої Матері прибула до Довбиша 13 жовтня 1990 р. в 73 річницю закінчення фатімських об’явлень. Мешканці містечка п’ятьма автомобілями поїхали забрати її у паллотинів із Житомира. Частину шляху Марія проїхала автобусом, а останні 13 км статую несли на своїх плечах вірні.
«Це, схоже, була перша релігійна демонстрація після Жовтневої революції. Люди з сіл, через які проходила ця процесія, виходили на дорогу і падали навколішки. Дехто думав, що це кінець світу, бо ніколи такого не бачили. Двісті чоловік ішло за статуєю, вони молилися і співали — а це ще були часи Радянського Союзу», — розповідає о. Вальдемар Павелець SAC, який десять років був настоятелем у Довбиші. Через кільки років статую коронували.
«Це було підтвердження культу Божої Матері в цьому місці. Під час урочистості статую несли найстарші парафіянки, які в родинах передали віру молодому поколінню. Хоча є й інші фатімські санктуарії, та саме Довбиш став центром фатімського руху для значної частини України», — каже священник-паллотин.
Перегринація статуї Фатімської Божої Матері
На цих теренах віра збереглася завдяки молитві Розарію, якою молилися в сім’ях. Також молилися літанії. Молитви були написані польською, але українськими літерами. Такі рукописні молитовники збереглися у людей досьогодні.
Отець Фірут започаткував перегринацію статуї Фатімської Божої Матері по інших парафіях, що стало новаторською євангелізаційною акцією.
«Спочатку я розповідав про перший заклик Божої Матері, яка просила про розарієву молитву. Тоді не можна було відкрито говорити про наступне прохання Діви Марії — присвятити Росію Її Непорочному Серцю, — каже паллотин. — У ті часи за Фатіму можна було потрапити до в’язниці».
1984 року в Житомирі тривав процес священника й органістки, у яких знайшли образки Фатімської Божої Матері саме з молитвою про навернення Росії. Їх засудили до п’яти років таборів у Сибіру.
Сьогодні світ знову потребує освячення
Із кожним новим роком і початком відлиги чернець щораз сміливіше казав по фатімські об’явлення. «Я впевнений, що відлига, яка дозволила офіційно діяти Римо-Католицькій Церкві на цих теренах, була результатом присвячення Йоаном Павлом ІІ світу Божій Матері в 1984 р. Відчинилися кордони, почали приїжджати священники, черниці, з’явилися місцеві покликання», — каже о. Фірут.
Сьогодні світ знову потребує освячення, бо вогняний дракон з Апокаліпсису дає про себе знати й затято бореться з Жінкою — додає паллотин. «Ми віримо, що Марія зупинить війну і вкриє нас плащем свого захисту», — каже він.
Армія з вервицями
Протягом минулих років багато людей почали практикувати пов’язані з Фатімою богослужіння перших субот як відшкодування за гріхи та приймати Причастя за грішників. По всій Україні люд записувалися до золотої Фатімської книги, зобов’язуючись брати участь у богослужіннях перших субот місяця.
«Ми записали понад 3,5 тис. людей — це величезна армія», — каже о. Станіслав. Із Фатімською Богородицею він ще до анексії об’їхав увесь Крим, усі парафії в східній Україні, де сепаратисти завдали великої шкоди.
«До Луганська і Донецька мене не впустили, але я знаю, що молитва їх досягла», — впевнений паллотин. Він розповідає, що коли їде на території, охоплені воєнними діями, — завжди завантажує повний багажник ящиками з розаріями.
«Божа Мати дає нам зброю, сильнішу за танки й ракети, і якщо люди об’єднаються і використуватимуть цю зброєю, то подолають зло», — каже священник, особливо заохочуючи в цей час до молитви Розарію за Україну.
фінансово.
Щиро дякуємо!
