13 червня 2022 р., у спомин св. Антонія Падуанського, до львівського санктуарію цього святого прибули тисячі вірян різних конфесій. Вони вшанували того, за чиїм заступництвом та посередництвом отримують численні Божі благодаті.
Жодні режими, переслідування, карантинні обмеження, і навіть війна не здатні зупинити потоки людей, які з року в рік, уже десятиріччями, приїздять до святого Антонія не лише з усього Львова, але й з навколишніх сіл та містечок.
Цього року — дуже символічно — відпустову Святу Месу очолив єпископ Павло Гончарук, ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії, яка зараз найбільше страждає від активних воєнних дій. Із єпископом співслужили священники Львівського деканату й отці-францисканці, які прибули на урочистість із різних куточків України.
У проповіді єпископ заохотив усіх шукати близькості з Богом, будувати стосунки з Ним через слухання Слова Божого, реалізувати своє покликання християнина у щоденному житті, беручи відповідальність за своє життя і за свою країну:
— Любий брате, люба сестро! Якою є твоя молитва? Чи ти шукаєш Бога, чи ти хочеш бути з Ним? Чи Ти дозволяєш Богові все і просиш про силу тривати при Ньому? Чи живеш Словом Божим? Святий Антоній проголошував Слово, бо як можна любити Бога і не шанувати Його. Як можна шанувати — і водночас Його ігнорувати? Хіба відкинення Божого Слова це не те саме, що ігнорування самого Бога? Якщо я відкидаю Боже слово і не намагаюся жити по-Божому у своєму покликанні як чоловіка чи дружини, священника чи єпископа, (…) то чи можна говорити, що я люблю Бога?
Святий Антоній нас сьогодні питає про те, як ми слухаємо, як живемо, на що спираємося у прийнятті рішень, чи приймаємо до уваги Боже Слово. І буде великим чудом і великою благодаттю, якщо, повертаючись додому із сьогоднішньої урочистості, кожний з нас почне плекати в серці прагнення бути якнайближче до Бога і будувати своє життя на Його Слові. Щоб це ми були тим мудрим народом, який слухає Бога! Ми так часто нарікаємо на свою країну, кажемо, що Україна «якась не така»; але поглянь у дзеркало — і побачиш в ньому Україну. Ти задоволений такою Україною, якою є ти сам? І тут є наша відповідальність і за нас самих, за наше життя, за наше покликання як християн — бути сіллю землі, допомагати іншим пізнавати Бога. Бути сіллю цієї країни! Бути якісним християнином, якісною людиною, громадянином — ось про що йдеться: про якість. Бог хоче нам це дати і чекає на кожного з нас. Нехай Святий Дух наповнить наше серце і допоможе кожному з нас на своєму життєвому шляху реалізувати це прекрасне запрошення Бога — бути з Ним і в Ньому, а Він через нас буде там, де ми є.
На завершення урочистої Святої Меси відбулося благословення лілій та молитва за мир в Україні перед виставленими Пресвятими Дарами.
фінансово.
Щиро дякуємо!
