Навчитися йти з Ісусом також і серед слабкості, пов’язаної з обмеженнями віку, і не заздрити молодшим, які прийдуть після нас.
Ці аспекти, що випливають із розмови Ісуса з Петром після воскресіння, були в центрі уваги чергового повчання Папи Франциска про старість, повідомляє Vatican News.
«Істинно, істинно говорю тобі: коли ти молодший був, то підперізувався сам і ходив, куди сам бажав. А як постарієшся, то руки свої простягнеш, і підпереже тебе інший та й поведе, куди ти не схочеш».Так сказав Господь Ісус на березі Тиверіадського озера. Діалог Спасителя з Петром, записаний наприкінці Євангелія від Йоана, став предметом роздумів про старість, якими Папа Франциск поділився під час загальної аудієнції в середу, 22 червня 2022 року. На початку цієї зустрічі він об’їхав площу св. Петра папамобілем, у який запросив дітей з України, та закликав пам’ятати про мучеництво українського народу.
Стосунки в істині
Це «зворушливий діалог», сказав Папа, в якому можна розгледіти «витончену людяність» стосунків Ісуса з учнями, особливо з Петром. Ці стосунки — лагідні, але не недоладні, безпосередні, вільні та відверті, тобто є «стосунками в істині». Це має і нас спонукати запитувати себе, чи ми спроможні зберігати такий рівень у взаєминах, як стосунки Ісуса з апостолами, «такі по-людськи реальні».
«Чи ж не є ми часто спокушувані закривати свідчення Євангелія в коконі “солодкуватого” об’явлення, до якого додаємо принагідне вшанування? Таке ставлення, яке здається пошаною, насправді віддаляє нас від реального Ісуса та навіть стає нагодою для шляху дуже абстрактної, самодостатньої, дуже світської віри, що не є шляхом Ісуса», — сказав Папа.
Іти за Ісусом також коли слабнеш
У цій розмові зустрічаємо два уривки, що стосуються старості й тривалості часу, який є часом свідчення та життя. Першим є застереження до Петра, що коли він постаріє, то вже не буде паном свого життя. Однак ця слабкість супроводитиме свідчення, і ми повинні бути свідками також у слабкості. Євангеліст пише, що Ісус цими словами натякав на остаточне свідчення мучеництва та смерті. «Але ми справедливо можемо більш узагальнено сприйняти сенс цього попередження: твоє слідування має дозволити тобі навчатися та формуватися від твоєї слабкості, від твого безсилля, від твоєї залежності від інших, навіть у тому, щоб одягатися та ходити. Але ти “іди за Мною”», — сказав Папа. Ці слова говорять нам, що слідування за Ісусом має знайти спосіб залишатися витривалим, також і в обмежених обставинах слабкості й старості.
«Ця розмова між Ісусом і Петром містить цінне повчання для всіх учнів, для всіх нас, віруючих. І також для всіх людей похилого віку, — додав Франциск. — Навчитися від нашої крихкості виражати послідовність життєвого свідчення в обставинах життя, що значною мірою ввірене іншим, значною мірою залежне від ініціативи інших».
Навчитися прощатись
Однак, за словами Наступника св. Петра, ми повинні запитувати себе, чи наша духовність «насправді може належно інтерпретувати цю тривалу та поширену пору нашої слабкості, ввіреної більше іншим, аніж силі нашої автономності». Як зберегти вірність слідуванню за Ісусом, обіцяній любові в період «прощання з протагонізмом нашого життя»? На прикладі св. Петра бачимо, як проявляється спокуса зберігати власну значущість. «А він що?» —ревниво запитує старший апостол про молодшого. Чи він посяде моє місце? Відповідь Ісуса — відверта і навіть різкувата: «Яке тобі до цього діло. Ти йди за Мною».
«Ми, похилі віком, не повинні бути заздрісними до молоді, що стає на нашу дорогу, що займає наше місце, що житиме після нас», — підкреслив Папа, наголосивши, що «навчитись прощатися — це мудрість літнього віку».
Життя похилої віком людини — це повільне, але радісне прощання. «Це прекрасно, коли літня людина може сказати: я прожив життя, ось моя сім’я; я прожив життя, був грішником, але також зробив щось добре. Почуття миру, що настає, — це прощання похилого віком».
Підсумовуючи, Святіший Отець заохотив допомагати людям похилого віку, щоб вони «могли виражати мудрість життя, передавати нам усе те, що мають прекрасного та доброго». А літніх людей заохотив «з усмішкою дивитися на молодь», адже вона буде продовжувачем того, що ми посіяли. «Похила віком людина не може бути щасливою, не дивлячись на молодь, а молоді не зможуть прямувати життям уперед, не дивлячись на літніх людей», — сказав Папа Франциск.
фінансово.
Щиро дякуємо!
