Успіння Пресвятої Діви Марії у запитаннях та відповідях

Питання: Який стосунок до апостольської традиції має догма про Взяття Діви Марії на Небеса? Хіба може бути щось додано до апостольської традиції?

На запитання відповідає  Vatican News:

Догму про тілесне вознесіння Діви Марії на Небо проголосив Папа Пій XII буллою «Munificentissimus Deus». Згідно з його документом, ця істина віри заснована на Писаннях, витлумачених відповідно до Традиції Церкви. Папа пише: «Всі доводи та міркування святих і богословів [із цього питання] в кінцевому підсумку спираються на Святе Письмо». «Для того, щоби продемонструвати свою віру у Вознесіння Діви Марії, вони з певною свободою використовують події та слова зі Святого Письма: іншими словами, користуються текстами Писання, щоб показати, якою мірою цей привілей дивним чином узгоджується з істинами, що їх викладає нам Святе Письмо».

Взяття Діви Марії на Небо пояснюється її Божественним материнством: Бог не міг допустити, щоб зітліло Її святе, непорочне тіло, живий Ковчег Божественного Сина: «І Слово сталося тілом, і оселилося між нами, і ми славу Його бачили — славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповнене», — говорить Євангеліє від Йоана. «Коли прийшла повнота часів, Бог послав Сина свого (Єдинородного), що родився від жінки», — пише святий апостол Павло в Посланні до галатів.

Можна сказати, що Святий Дух надихнув Церкву прочитати між рядків Писання те, про що там не сказано прямо.

На підтвердження своєї віри в тілесне Вознесіння Діви Марії на Небо Святі Отці, богослови і духовні автори наводять такі біблійні фрази.

З Книги Буття: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, між насінням твоїм і насінням її» (3,15). Тут Бог об’являє, що ця жінка буде найтіснішим чином пов’язана зі своїм потомством — Христом — у переможній битві проти диявола. У своїй буллі Пій XII пише: «Так само, як славне воскресіння Христа було найважливішою частиною і остаточним знаменням цієї перемоги, і ця битва, загальна для Благословенної Діви та Її Божественного Сина, була завершена прославленням Її незайманого тіла».

Далі Папа посилається на Книгу Виходу: «Шануй батька і матір твою» (20,12). «Оскільки наш Спаситель є Сином Марії, Він, найдосконалішим чином виконуючи закон Божий, не міг не почитати, крім свого вічного Отця, також і свою кохану Матір. І оскільки в Його владі було надати Їй таку велику честь, позбавивши Її смертного тління, нам належить вірити, що Він насправді так учинив».

На доказ Вознесіння Діви Марії наводяться також слова з Псалма 45: «Царські дочки — тобі назустріч, праворуч тебе стоїть цариця в золоті офірським. (…) Вся оздоба царської дочки усередині; одяг її шитий золотом; у різнобарвно гаптованих шатах ведуть її до Царя; за нею йдуть дівиці, її другині проводять її. Серед веселощів і радости їх уводять у царський палац».

Цей текст традиція застосовує до Діви Марі — Цариці, яка переможно вступає в Небесний палац і сідає праворуч Божественного Спасителя, безсмертного царя навіки.

Посилаючись на велику кількість біблійних уривків, Отці Церкви, богослови та християнські мислителі бачили прообраз пречистого тіла Богородиці, збереженого від усякого смертного тління і вознесеного в небесну славу, в Ковчезі Завіту, зробленому з нетлінного дерева і вміщеному в Храмі Господньому.

«Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, обкурювана миром і ладаном, всілякими порошками мироварника?» Наречена з «Пісні Пісень (3, 6) — прообраз Небесної Нареченої, вознесеної разом із Божественним Нареченим у небесний палац.

«Радуйся, Благодатна, Господь з тобою. Благословенна ти між жінками»: теологи бачать у таємниці Взяття на небо Богородиці здійснення повноти благодаті, вилитої на блаженну Діву Марію, і особливе, унікальне благословення, що протиставляє Її прокляттю Єви.

І, нарешті, 12-й розділ Книги Одкровення Йоана Богослова: тут богослови вбачають алегоричну згадку про тілесне вознесіння не тільки в різних старозавітних персонажах, але і в образі Жінки, одягненої в сонце, яку апостол Йоан споглядав на острові Патмос.

Християнське передання спочатку не згадувало про Вознесіння Діви Марії. Але в перші часи увага Церкви була зосереджена на центральному посланні євангельської проповіді: на Христі, єдиному Спасителі через смерть і воскресіння.

Що стосується Взяття Марії на небо, Передання мовчало про нього досить довго, а відсутність явних згадок про це в Писанні та в Отців Церкви викликало у деяких богословів законні сумніви в тому, що цей факт можна назвати істиною Божественного одкровення.

Ці сумніви були подолані за папи Пія XII. Визначаючи Взяття Діви Марії на небо як догму, тобто істину Божественного одкровення, згаданий документ зупиняється не так на окремих і специфічних біблійних та святоотцівських, літургійних та  іконографічних свідченнях, як на сукупності різних вказівок, що містяться в Переданні. Крім того, в ньому підкреслюється загальна віра народу в цю істину, що теж має важливе значення. Все разом свідчить про те, що істину про тілесне вознесіння Діви Марії на небеса відкрив Церкві Святий Дух.

Проголошенням догми Церква лише дала визначення того, що вже було наявне в її спадщині віри, в соборному почутті віруючих. Ця віра засвідчена також в апокрифах, які свідчать, що тіло Діви Марії нетлінним було взяте на небеса.

Додамо, що Церква ніколи в своїй історії аж ніяк не вшановувала мощі Діви Марії, на відміну від інших святих та мучеників, тлінні останки яких шанувалися з найдавніших часів християнства. Повна відсутність мощей також висловлює переконаність у тому, що тіло Діви Марії не залишилося в цьому світі, але долучилося до Воскресіння і Вознесіння Христа на Небеса.

Питання: Чи не суперечить догмі про Непорочне зачаття Діви Марії те, що Марія зазнала страждання і смерті, які є наслідком первородного гріха?

Відповідь:

Почнемо з того, в чому полягає суть догми про Непорочне Зачаття.

«Щоби бути Матір’ю Спасителя, — читаємо в Катехизмі Католицької Церкви, — Марії були дані Богом дари, співмірні з настільки великим служінням»  (490). Щоб відповісти згодою віри на сповіщення ангела, Вона повинна була бути охоплена благодаттю Божою.

Догма про Непорочне Зачаття, проголошена папою Пієм IX у 1854  році, увінчала багатовікову віру Церкви в те, що Марія була сповнена благодаті; також ця догма сповідує, що Богородиця отримала виправдання з моменту свого зачаття. Діва Марія була з самого першої миті свого зачаття захищена від усякої скверни первородного гріха, за винятковою благодаттю і вподобанням Всемогутнього Бога, в передбаченні заслуг Ісуса Христа, Спасителя роду людського. Бог обрав Її «перед заснуванням світу, щоб була Вона свята й непорочна перед Ним в любові» (пор. Еф 1,4). У святих отців взяв гору звичай називати Діву Марію Пресвятою та від усякої скверни гріха збереженою. З ласки Божої Марія залишилася чистою від первородного і від особистого гріха протягом усього свого життя.

Отже, догма про Непорочне Зачаття стверджує, що Марія була зачата без первородного гріха. Однак наслідки первородного гріха стосуються кожної людини. Ні Марія, ані навіть Ісус, коли став повністю людиною, не були позбавлені наслідків первородного гріха, таких як біль, смерть і спокуса. Про це свідчить, наприклад, той факт, що сам Ісус зазнавав спокус — спочатку в пустелі, потім у Гетсиманському саду. Діва Марія теж не була застрахована від спокус — про це згадується і в Євангелії від Луки: Марія «зніяковіла» від слів Ангела. Як перші люди — Адам і Єва, — створені в повноті благодаті, мали всю повноту свободи, якою потім і зловжили, — так і Діва Марія залишалася вільним створінням.

Наслідки первородного гріха, від яких не була звільнена Марія, стають очевидними в безмірних стражданнях, яких Вона зазнавала: «Тобі самій меч душу прошиє», — віщує старець Симеон.

Окремі «привілеї», якими наділена Марія, зовсім не позбавляють Її боротьби проти зла, такої ж, яку ведемо всі ми. Ці самі привілеї не віддаляють Діву Марію від нас, але, навпаки, роблять Її ще ближчою до нас.

Догма про непорочне зачаття говорить, що Діва Марія, яка разом із нами бореться зі злом та смертю, вже перемогла ворога, а тому Її непорочне зачаття стає запорукою і нашого спасіння. Таким чином, наявність наслідків первородного гріха жодним чином не суперечить догмі про позбавлення Діви Марії первородного гріха.