Літанія – це форма молитви, добре знайома кожному з нас. У цих молитвах ми звертаємося з нашими проханнями до Ісуса, до Пресвятої Діви та до святих Церкви. В урочистість Всіх Святих Церква заохочує нас молитися особливою Літанією до всіх святих, просячи їх про опіку та заступництво.
Як же з’явилася на світ літанія, без якої нині неможливо уявити Церкву?
Біблійні витоки
Саме слово «літанія» походить від грецького lite – «молитва», «прохання». Це короткі молитовні заклики, об’єднані спільною темою, що містять повторюваний благальний елемент. Першопочаток такої форми молитви можна знайти у 136 псалмі, що прославляє діяння Господні від створення світу до актуальної на той час історії Ізраїлю і кожен вірш якого закінчується словами «бо милосердя Його триває повіки». Пісня з книги пророка Даниїла, що її співають юнаки, вкинуті до полум’яної печі Навуходоносором, теж має подібну структуру – повторюваний рядок «хваліте і возносіте Його повіки».
Літанії у давній Церкві
Коли Церкві після трьох століть переслідувань був дарований мир, публічні відправи та богослужіння почастішали, і у практиці Церкви побільшало процесій – особливо з нагоди днів, які погани вважали священними. Ці процесії називались, власне «літаніями», і являли собою урочисту ходу містом з несенням ікон та інших символів християнської віри. В Римі, особливо під час Посту, у таких процесіях часто брав особисту участь Папа. Особливою урочистістю відзначалася Litania Major – «Велика», або Римська літанія. Вона проводилася 25 квітня, в день поганського свята Robigalia, яке теж включало в себе процесію. Християнська літанія, яка її замінила, починалась поза міськими стінами, звідти повертала до Ватикану, зупинялася біля хреста (який нині втрачено), тоді на подвір’ї базиліки святого Петра, і нарешті в самій базиліці.
Збереглися також свідчення про подібну форму колективної молитви у Франції початку V століття. Це були так звані «благання» (лат. rogationes) – покаянні процесії, під час яких вся місцева спільнота, зодягнена у власяниці, зверталася до Бога з благальними молитвами, особливо у часи, коли потребувала дощу чи навпаки, припинення негоди. Згодом проведення цих відправ було впорядковано, зокрема – заборонено їхнє проведення без участі єпископа та кліру. Перший Орлеанський синод у 511 році зобов’язав усю Галію проводити літанії протягом трьох днів перед Вознесінням. Наступні місцеві синоди з часом розширювали практику використання літаній.
Що саме являли собою благальні заклики, на жаль, достеменно невідомо через малу кількість джерел. Схоже на те, що спочатку під час літаній люди просто багатократно закликали «Kyrie, eleison», до чого згодом додавалися інші заклики, залежно від місцевої практики.
Літанія до всіх святих
Літанія до всіх святих – це найдавніша літанія, що дійшла до наших часів. Вона виникла близько 595 року за часів святого папи Григорія Великого, що намагався впорядкувати використання літаній в Церкві. У 590 році, коли Рим був спустошений чумою та повінню, папа Григорій Великий оголосив проведення літанії, яку назвав Septiformis – «семикратною». Закликавши народ до спільної молитви, він сам сформував порядок, в якому сім груп вірних мали йти в процесії: клір, чоловіки, монахи, незаміжні жінки, заміжні жінки, вдови, бідняки та діти. Всі учасники зрештою мали зустрітися біля базиліки Санта-Марія-Маджоре.
На момент запровадження цієї літанії у Церкві ще не існувало офіційного процесу канонізації. Мученики, що загинули за віру та ранні Отці Церкви вважалися святими просто по факту їхніх чеснот та героїчних заслуг перед Церквою. Вшанування наступних святих також відбувалося відповідно до їхнього вшанування людом Божим тієї місцини, де вони жили та діяли. Тому, складаючи першу Літанію до всіх святих, Григорій Великий, вочевидь, спирався на імена мучеників, похованих в катакомбах Каліста.
Сучасність
Літанія до всіх святих на сьогоднішній день має чітко визначену структуру. Вона розпочинається зі вступу, а тоді згадує святих у наступному порядку: Марія, ангели, святий Йосиф, патріархи та пророки, апостоли та євангелісти, всі учні Господні, святі невинні та славні мученики, святі єпископи та сповідники, святі священики та служителі, діви та вдови, і всі святі чоловіки та жінки (порядок, подібний до того, у якому йшли вулицями Рима учасники Літанії Septiformis Григорія Великого). Наприкінці повторюються відповіді «моліться за нас», «визволи нас», «вислухай нас, просимо».
Число святих, згадуваних у літанії, зростало із роками. Першу книгу, яка перераховувала всіх відомих святих Церкви було видано лише близько 1756 року, і на той момент містила 1486 імен. У 1956 році їхня кількість становила вже 2565 осіб. На сьогоднішній день ми маємо вже понад 3000 відомих святих – один лише Йоан Павло ІІ за період свого понтифікату канонізував 470 осіб. Тож будь-яка Літанія до всіх святих є селективною: окремі святі можуть додаватися до неї в залежності відкожного випадку, місця, умов та обставин.
Використання у Літургії
Між літаніями та літургією від початку існував тісний зв’язок. «Kyrie, eleison», повторюване дев’ятикратно на початку традиційної римської літургії – це залишок від довшої літанії, зразок якої можна зустріти в так званому Месалі зі Стоу. В амвросіанській літургії дев‘ятикратне «Kyrie», або ж «малу літанію» можна зустріти тричі: після Gloria, після Євангелія, та наприкінці Меси; в перші п’ять неділь Посту також існують особливі літанії перед молитвою над народом, а в мозарабському обряді – в ті самі п’ять днів, але перед епістолою.
Літанія до всіх святих залишається інтегрованою і в сучасну літургію. Її співають у Пасхальну Вігілію та під час свячень, під час принесення вічних обітниць та хрещень, під час похоронних процесій (згідно з місцевим звичаєм), під час закладень наріжного каменю майбутнього храму чи консекрації новозбудованого, а також з особливих нагод, таких як початок конклаву чи похорон Папи. Для приватної молитви цю літанію використовують в будь-який час, але особливо після заходу сонця в день всіх святих, в приготуванні до дня всіх померлих вірних, і у сам цей день.
фінансово.
Щиро дякуємо!
