Погляд

Нільс Стенсен: анатом, конвертит, єпископ і блаженний

05 Грудня 2022, 16:29 931

Для багатьох сучасних людей суперечка щодо ставлення Католицької Церкви до Галілео Галілея зводиться до одного: віра і наука несумісні. Відповідно до цього аргумента поміркуймо, як Церква може ставитися до геніального вченого з новаторськими ідеями у ХVІІ столітті? Як віра в Ісуса Христа може співіснувати з пошуком наукової істини?

Залишаючи осторонь обговорення самої справи Галілея, погляньмо на ще одного видатного вченого XVII століття, який може допомогти нам пролити світло на взаємозв’язок віри і науки. І цього вченого, на відміну від Галілея, визнавали як друзі, так і вороги.

Нільс Стенсен народився у Копенгагені у 1638 році. Його батьки були лютеранами. До 19 років він навчався в університеті Копенгагена, але потім поїхав до Нідерландів, щоб продовжити вивчення свого улюбленого предмета: анатомії. Протягом цього часу Стенсен мав змогу навчатися у кращих науковців свого часу.

Ретельні дослідження Стенсена у царині анатомії привели його до стількох відкриттів, що згодом певні частини тіла отримали назви на його честь. Студентів-анатомів сьогодні навчають, як знаходити вени Стенсена, отвір Стенсена і протоку Стенсена (протоку привушної слинної залози, одне з його перших відкриттів). У процесі своїх досліджень він дійшов численних висновків, які суперечили загальним припущенням того часу. Він відкрив кровообіг в організмі людини. Він не погоджувався з теорією про те, що сльози виробляє мозок. Він стверджував, що серце — це просто м’яз. І він мав рацію.

Його невгамовна цікавість привела його до галузей науки, відомих тепер як палеонтологія, кристалографія, геологія та стратиграфія — розділ історичної геології, деякі основоположні принципи якої заклав сам Стенсен. Він обіймав багато важливих посад, був професором анатомії та герцогським лікарем, подорожував і працював по всій Європі. Але все змінилося, коли він вирішив змінити віру.

Ще під час життя у Нідерландах Стенсен почав відчувати сумніви щодо лютеранства. Протягом років він звертався зі своїми сумнівами та питаннями до одного знайомого священника-єзуїта. Перебуваючи в Італії, він став свідком євхаристійної процесії на вулицях Ліворно, яка викликала у нього ще більше питань про католицьку віру. Процес навернення був тривалим, але зрештою сумніви стали впевненістю, і у 1667 році Стенсен приєднався до Католицької Церкви.

На той час йому було лише 29 років, і він був широко відомий завдяки своїм науковим досягненням. Але католицизм закрив йому певні кар’єрні шляхи. Наприклад, хоча у Данії хотіли повернути його на батьківщину, йому не дозволялося офіційно здобути титул професора в цій країні, оскільки він був католиком; натомість йому довелося присвоїти інший титул. Очевидно, що він зазнав також інших переслідувань, помітних і не дуже, як і інші католики, що жили у протестантських країнах, оскільки це було дуже поширеним у той час.

Але здається, що це не дуже хвилювало Стенсена. Він просто переніс енергію, яку він скеровував у фізичні науки, на свою нову пристрасть: Бога та теологію. У 1675 році він став священником. Через два роки його номінували на єпископа. До кінця свого життя Стенсен служив єпископом-помічником і апостольським вікарієм у регіоні на північ від Німеччини, який у той час вважався місійною територією для католиків. 

Для Стенсена його свячення не були якоюсь інтелектуальною розвагою. Він дуже серйозно ставився до своєї ролі пастиря. Він жив простим і самодисциплінованим життям. Він написав кілька книг з аскетики та теології. Він щедро служив бідним, буквально роздаючи нужденним одяг із власного плеча. Багато хто з заможних і впливових, хто в минулому захоплювався його науковим блиском, тепер насміхався з нього за його недолугий одяг і покаянний спосіб життя. Вони не розуміли, як можна обрати Католицьку Церкву та добровільну бідність замість вигідної релігійної приналежності та наукових почестей. Навіщо обирати важку працю і скромність замість слави і багатства? Але цей вибір, зрештою, це той самий старий вибір між Богом і мамоною, про який нас попереджав сам Господь.

Нільс Стенсен помер у 48 років, виснажений роками самовіддачі. Але саме тому Папа Йоан Павло ІІ беатифікував його у 1988 році і тепер Церква вшановує його як блаженного (день його спомину — 5 грудня). Нільс Стенсен знав, що роки його пошуків істини — як наукової, так і теологічної — були частиною місії, до якої його покликав Бог. Багато з його теорій, спочатку суперечливих і гаряче обговорюваних, згодом стали загальновизнаними.

Наука і віра не є несумісними. Вивчення природного світу та вивчення Бога так само сумісні в сучасному світі, як і в XVII столітті. Такі люди, як блаженний Нільс, показують нам, що пошук Бога і слідування Його істині завжди буде вважатися суперечливим, але це саме те, до чого ми всі покликані.

Переклад CREDO за: Дон Бойтнер, Catholic World Report

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: