Генеральний настоятель ордену єзуїтів, отець Артуро Соса, підтвердив, що художник-єзуїт Марко Іван Рупнік у 2019 році був автоматично відлучений від Церкви за відпущення гріхів жінці, з якою сам мав сексуальний зв’язок.
Як повідомляє СNA, в ордені знали про цей факт, однак досі він не розголошувався. Отець Соса вперше оприлюднив цю інформацію у середу, під час брифінгу з журналістами в Римі.
«Конгрегація віровчення сказала, що це сталося — було розрішення співучасника [у гріху]. Отже, він був відлучений від Церкви. Як можна зняти відлучення? Людина має визнати свій гріх і покаятися, що й було зроблено».
Отець Соса також фактично заперечив попередню заяву єзуїтів, сказавши, що обмеження у служінні отця Рупніка, які залишаються в силі, пов’язані саме з цим звинуваченням. Раніше повідомлялося, що заборона душпастирювати і займатися творчістю пов’язана зі скаргою, яка надійшла до Дикастерії віровчення у 2021 році: тоді отця Рупніка звинуватили у сексуальних зловживаннях стосовно членів жіночого інституту богопосвяченого життя у Любляні (Словенія), де він служив капеланом на початку 90-х років. Повідомляють, що жертвами стало щонайменше 9 жінок, одна з яких нібито намагалася накласти на себе руки. Ці звинувачення були передані у Дикастерію віровчення, але справа була закрита після висновку про 30-річний термін давності.
Це рішення, про яке стало відомо завдяки висвітленню в італійських ЗМІ на початку цього місяця, викликало безліч запитань щодо того, чому у Ватикані вирішили не відмовлятися від поняття закінчення терміну давності, як це було в інших подібних випадках.
Відповідаючи на запитання, чому єзуїти раніше не розкривали інформацію про засудження, пов’язане зі сповіддю, отець Соса сказав, що «це були два різні моменти, які стосувалися двох різних справ». Журналісти також спитали генерала ордену, що Папі Франциску відомо про справу отця Рупніка, на що той відповів: на його думку, префект Дикастерію віровчення, кардинал Луїс Ладарія, який також належить до згромадження єзуїтів, повідомив би про неї Папу.
Зловживання Таїнством сповіді у такий спосіб, як розрішення співучасника у гріху — один із найтяжчих гріхів у Католицькій Церкві, що автоматично тягне за собою екскомуніку.