Погляд

Ким був Ісая, і що означає для нас його послання?

20 Грудня 2022, 12:30 3667

Під час Адвенту ми читаємо багато текстів із Книги пророка Ісаї. 

Кожне з питань, яких він торкався, досі стосується нас, хоча ми живемо у набагато більш секулярному світі, ніж він міг собі уявити. Давайте розглянемо ключові елементи його життя, боротьби і послання.

Ісая народився у 760 році до Р. Х. Він був сином Амоса, а його ім’я на івриті означає «Ягве — спасіння». Ісая добре виправдовував це ім’я, наполягаючи, щоб царі і народ покладалися лише на Бога, не укладали союзів з чужими державами та не боялися нікого, крім Бога.

Ісая жив у жахливий період після великого відокремлення північного царства Ізраїлю від південного Юдейського царства. До його народження північне царство не знало майже нічого, крім безбожних царів. Ідолопоклонство панувало там із самого початку, коли перший цар, Єровоам, спорудив золотих тільців і намагався завадити північним юдеям іти до Єрусалима для поклоніння. Інші потворні моменти стосуються царя Агава і цариці Єзавель, яка просувала поклоніння ханаанському богу родючості Ваалу та переслідувала Іллю та небагатьох інших, що зберігали відданість вірі Авраама.

На той час, коли Ісая почав своє служіння, від поділу минуло близько 200 років. Хоча Ісая жив у південній Юдеї, він пророкував загибель для півночі та попереджав південних царів, щоб вони відкинули безчестя і страхи і не створювали іноземних альянсів. Він попереджав: «Тоді Господь відтяв в Ізраїля одного дня голову й хвоста, пальму й тростину. Старець і знатний — то голова; а пророк, що навчає неправди, то хвіст» (Іс 9, 13-14). Але його рідне Юдейське Царство залишалося центром його занепокоєння.

Місія та служіння Ісаї охоплювали часи чотирьох царів. Цілком ймовірно, що він був двоюрідним братом царя Уззії. Красномовність і впливовість Ісаї також свідчать про те, що він отримав царську освіту; особисто ж про нього відомо мало.

Початкові розділи Книги Ісаї описують нечестивість народу Юди та потребу в їхньому покаянні та його служінні, пророче покликання Ісаї, ймовірно, почалося у 742 році до Р. Х.:

«Того року, коли помер цар Уззія, бачив я Господа на високім і піднесенім престолі; поли Його риз наповнювали храм. Над Ним стояли серафими. Кожен мав по шість крил: двома закривав собі кожен обличчя, двома закривав ноги, а двома — літав. І кликали один до одного: “Свят, свят, свят Господь сил; вся земля повна Його слави!” Підвалини порогу хитались від того гомону, а дім став повен диму. І я сказав: “Горе мені! Пропав я! Бо я людина з нечистими устами, і живу я між людьми з нечистими устами, мої ж очі бачили Царя, Господа сил”. І підлетів до мене один із серафимів з жаріючим вуглем у руці, що взяв його кліщами з жертовника. Він приторкнувся ним до моїх уст і мовив: “Приторкнулось оце до твоїх уст і взято від тебе твою беззаконність, і зник гріх твій”. Тоді почув я голос Господній, що говорив: “Кого б Мені послати? Хто нам піде?” І сказав я: “Ось я, пошли мене!”» (Іс 6, 1-8).

Хоча Бог приймає пропозицію Ісаї, Він попереджає, що послання Ісаї зустрінеться з опором. Ісая сумно запитує: «Докіль, о Господи?» І Господь відповідає: «Докіль не опустіють міста й не обезлюдніють, і хати будуть без людей і край зовсім опустіє. Господь прожене людей, і пусто-глухо посеред країни стане. І коли б іще десята частина зосталась у ній, то й вона теж буде спустошена» (Іс 6, 11-13)

Звичайно, перші 39 розділів книги Ісаї описують лютий та впертий опір закликам Ісаї. Однак пророковане знищення півдня відбудеться у далекому майбутньому, аж у 587 році до Р. Х., частково через певний обмежений успіх, якого Ісая досяг у співпраці з царем Єзекією у критичний момент.

Віяли вітри війни. Асирія розширювалася, і зловісні хмари її руйнівного завоювання рухалися на захід. Ізраїль на півночі об’єднався в коаліцію для боротьби з Асирією та намагався озброїти і приєднати Царство Юди, погрожуючи вторгненням і поваленням царя Ахаза, якщо не буде згоди. Ахаз був стурбований — загроза з півночі, загроза зі сходу, на заході — Середземне море… Справжнього виходу не було.

Тоді Бог послав до Ахаза Ісаю з таким повідомленням: 

«Вважай, мовляв, і будь спокійний! Не бійся, і серце твоє нехай не тривожиться перед отими двома недогарками-головешками, що куряться, дарма що палає гнівом Рецін і сирійці та син Ремалії. Через те, що Сирія задумала на тебе лихо, кажучи: — Двигнімось проти Юди, налякаймо його, звоюймо його й настановім над ним сина Тавела царем, — так говорить Господь Бог: Нічого з того не буде, так воно не станеться» (Іс 7, 4-7).

Іншими словами: довіряй Богові! Не укладай союзів і не піддавайся своїм страхам. Стій на своєму! Бог пропонує Ахазу знак того, що Діва зачне і народить сина Еммануїла (що означає: з нами Бог). Але Ахаз тримає поставу фальшивого благочестя, кажучи, що не випробовує Бога. Проте саме Ахаз провалює випробування. Поступаючись, він надсилає Асирії данину та пропонує стати її васалом.

Зрештою, це дає змогу Асирії зосередитися на знищенні Ізраїля на півночі. І хоча можна стверджувати, що нечестивість Ізраїля стала причиною його знищення, Ахаз теж доклався до вирішення долі своїх співвітчизників на півночі своїми боягузливими і корисливими політичними розрахунками. Північне Ізраїльське царство впало під рукою асирійців у 721 році, а тих, хто вижив, вивезли на заслання. Це було прощання з Десятьма втраченими племенами: вціліли тільки коліно Юди і Левіти.

Але полегшення від загрози з боку Асирії було тимчасовим. У 715 році царем став Єзекія, син Ахаза: він був більш вірним і побожним, а отже, менш лякливим. Він позбувся всіх елементів ханаанських релігійних практик і мужньо звільнився від союзу з Асирією. Він зміцнив Єрусалим — і свою віру — перед обличчям негативної реакції з Асирії, коли асирійці у 701 році зажадали забрати данину і продемонструвати, хто тут господар.

Єрусалим був оточений військами, і його доля здавалася вирішеною. Але Ісая закликав Єзекію до мужності: 

«Тож так говорить Господь про царя асирійського: — Він не ввійде в це місто й стріли туди не пустить, не стане перед ним із щитом, ані не насипле проти нього валу. Тим самим шляхом, що прийшов, назад повернеться, а в місто це не ввійде, — слово Господнє. Я боронитиму це місто, я його врятую заради мене й заради Давида, мого слуги» (Іс 37, 33-35).

Вижилі асирійці пішли й повернулися тим шляхом, яким прийшли. Їхній цар Сінаххеріб повернувся додому і був убитий своїми синами. Упокорений страх приніс перемогу Царству Юди. Тепер, можливо, люди будуть слухати Ісаю і довіряти Богові, а не іноземним альянсам? Ну… не так швидко. 

Єзекія, що був хворий, але чудесним чином одужав, почав налагоджувати дружні стосунки з вавилонянами, чия держава поставала тоді сході. Віра й довіра — це, безперечно, важкі речі, особливо для царя. Тоді Ісая попередив про ще один союз із язичницькою державою:

«”Слухай же слова Господа сил: Оце надійдуть дні, коли все, що є в твоїх палацах та що зібрали батьки твої по цей день, буде забране у Вавилон. Нічого не зостанеться, — слово Господнє. І твоїх синів, що вийшли з тебе, що їх ти породив, візьмуть, і вони стануть скопцями в палаці царя вавилонського”. І сказав Єзекія до Ісаї: “Добре слово Господнє, що ти сказав”. Коли б лиш, думав собі, мир та безпека були за мого життя!» (Іс 39, 5-8).

Егоїстична відповідь Єзекії нагадує мені стару приказку мого батька: «Люди розчаровують». Союзи та зв’язки з чужими землями та відповідна відсутність довіри до Бога продовжували мучити Царство Юди, незважаючи на чудеса у боротьбі проти Асирії.

Ми мало що знаємо про смерть Ісаї. Згідно з традицією, він помер, коли його розпиляв навпіл невірний син Єзекії, Манасія. Якщо традиція правдива, то Манасія відповів перед Богом за вбивство Ісаї.

 

Уроки від Ісаї

Незважаючи на невтішні результати, Ісая ніколи не здавався. Бог сказав йому пророкувати, і він так і зробив. Ісая жив тим, що проповідував. Він боявся Бога, а не людей. Йому ніколи не бракувало рішучості йти до царів і казати їм в обличчя: «Так говорить Господь!» Ісая був готовий як докоряти, так і підбадьорювати людей, незалежно від їхнього становища.

Зрештою, послання Ісаї надзвичайно чітке: не бійтеся! Страх спонукає кожного з нас до багатьох безглуздих рішень. Саме через страх диявол тримає нас у рабстві. Порятунок від страху — довіра до Бога. Навіть якби нас убили, ми би все одно перемогли, бо на нас чекав би мученицький вінець. Не бійтеся!

Чому іноземні союзи так непокоїли Ісаю? Перш за все, вони демонстрували брак довіри до Господа через такі думки: «Чи справді Бог може нас спасти? Можливо, але про всяк випадок, якщо Він не прийде, давайте переконаємося, що у нас є план Б». У цьому мало віри. Важливо розуміти, що у ті часи не було поняття світської держави. Люди і народи були глибоко релігійними. Союзи з чужими країнами означали шлюби з іноземними царицями, а також прийняття фальшивих релігій цих народів і правителів. Приклади — Єзавель, або Соломон із його тисячею дружин і всіма їхніми іноземними богами. Саме його бездумність призвела до розділення єврейської нації та започаткувало лихі звичаї жертв Ваалу та інших ханаанських звірств. Ці союзи демонстрували брак довіри до Бога і неминуче ставали причиною «перелюбу» з іншими богами.

Для нас це застереження теж доречне. Як Церква, ми повинні остерігатися занадто тісних зв’язків і партнерств з усе більш ворожими світськими урядами. Від нас усе частіше вимагають компромісів. На жаль, деякі сектори Церкви у світі піддаються владі й рабству грошей та йдуть на ці компроміси — і ситуація ставатиме дедалі гіршою. Служити бідним важливо, але ми не можемо дозволити навіть цьому стати ідолом і заради фінансування йти на компроміси, яких не дозволяє наша віра. Як нагадує Папа, Церква — це щось інше, ніж неурядова благодійна організація.

Окремим католикам також було би корисно більше вагатися щодо створення політичних союзів. Дуже часто ми дозволяємо політичним поглядам переважати нашу віру. Католики повинні бути насамперед католиками, а отже — і бути готовими засуджувати гріх і зло, незалежно від того, хто їх чинить або пропагує.

Альянси — це часто небезпечна річ, бо ми надто легко скочуємося до «перелюбу» зі світом, тобто, до ганебної зради Господа, якого ми повинні боятися і любити.

Не бійтеся!

Святий Ісає, молися за нас!

Переклад CREDO за: Монсеньйор Чарлз Поуп, Community in Mission

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity