Проповідуючи під час Святої Меси в урочистість Пресвятої Богородиці Марії, Папа Франциск закликав молитися також і за тих, хто вже не має сили молитися, виснажений війною, переживаючи свята в темряві та холоді, а також ввірив Пречистій Діві перехід до вічності свого попередника.

«Бог має Матір, отже, назавжди пов’язав себе з нашою людською природою, як син, пов’язаний з мамою, настільки, що наша людськість – це Його людськість», – сказав Папа Франциск. Саме це є «прекрасною новиною», яку нам несе урочистість Пресвятої Богородиці Марії, що відзначається 1 січня. Очоливши у перший день 2023 року Святу Месу в базиліці святого Петра у Ватикані, Папа у проповіді зупинився на прикладі, який нам дають віфлеємські пастухи, повідомляє Vatican News.

Усі ми потребуємо надії

Бог, народившись від Марії, показав свою конкретну любов до людства, «реально і повністю» його пригорнувши, Він любить нас «зблизька», «зсередини нашого тіла». Святіший Отець звернув увагу на те, що наші дні часто позначені призиванням «Святої Божої Матері», адже ці слова є частиною молитви «Радуйся, Маріє», яку ми молимося в різні моменти, зокрема, перебираючи зернята розарію. І Вона відповідає нам, дає нам надію. «І ми, на початку цього року, потребуємо надії як земля дощу. Рік, який відкривається під знаком Божої та нашої Матері, говорить нам про те, що ключем надії є Марія, а гімн надії – це призивання Пресвятої Божої Матері», – сказав Папа. І додав: «Сьогодні ввіряємо Пресвятій Матері дорогого папу-емерита Бенедикта XVI, щоб Вона супроводжувала його під час переходу з цього світу до Бога. Молімося до Матері особливим чином за дітей, які страждають і вже не мають сили молитися, за братів і сестер, уражених війною в різних частинах світу, які переживають ці дні свята серед темряви та холоду, в злиднях і страху, поглинуті насильством і байдужістю! Для тих, хто не має миру, призиваймо Марію, жінку, що привела у світ Князя миру».

Мир недоступний тим, хто не зрушується з місця

Зазначивши, що через руки Матері «Божий мир хоче ввійти в наші домівки, серця, в наш світ», Папа заохотив наслідувати героїв євангельського читання, які перші побачили Матір із Дитям на руках, – віфлеємських пастухів. Це були вбогі прості люди. Тієї ночі вони працювали, і вони перші «пізнали близького Бога: Бога, який прийшов убогим і любить перебувати з убогими». Й вони навчають нас «двох простих жестів, які не завжди є легкими: пішли і побачили».

Євангеліє каже, що вони на голос ангела пішли без зволікання. Вони не залишилися на місці, не чекали, коли розвидниться. Й так знайшли очікуваного від віків Месію. «Браття, сестри, щоби прийняти Бога та Його мир, не можна залишатися непорушними, перебувати в зручностях, чекаючи, коли все стане кращим. Потрібно підвестися, скористатися шансом благодаті, піти, ризикнути», – сказав Папа. Він спонукав на початку року, замість того, щоб думати і надіятися, що речі зміняться, запитувати: «Куди я хочу піти? До кого іду, щоби чинити добро?» Бо в Церкві та в суспільстві багато людей «очікують на те добро, яке ти і лише ти можеш принести, чекають на твоє служіння».

Уважний погляд

Далі Євангеліє каже, що, прийшовши, пастухи знайшли «Марію, Йосифа і дитятко, що лежало в яслах». І коли «побачили Його», то сповнилися здивування та всім розповідали про те, що чули і бачили, прославляючи Бога. Поворотним моментом, за словами Святішого Отця, є те, що вони Його побачили. «Бачити – важливо, обіймати поглядом, як пастухи перебувати перед Дитям, що в обіймах Матері. Нічого не кажучи, нічого не просячи, нічого не роблячи. Дивитися в мовчанні, адорувати, очима прийняти утішливу ніжність Бога, що став людиною, Його та нашої Матері». Папа заохотив на початку року «присвятити трохи часу тому, щоб бачити», тобто «розплющити очі й тримати їх відкритими на те, що вартісне: на Бога і на ближніх», а також «наважитися відчути здивування від зустрічі, що є стилем Бога».

Проповідник зауважив, що ми часто, охоплені поспіхом, не знаходимо часу «побути хвилинку в товаристві Господа, послухати Його слово, помолитися». Те саме трапляється у наших стосунках з ближніми, коли не знаходимо часу вислухати дружину чи чоловіка, поговорити з дітьми, запитуючи не тільки про здоров’я чи успіхи в навчанні, але й про те, чим вони живуть. А скільки користі може принести спілкування з похилими віком, «щоби заглянути в глибину життя та наново відкрити коріння»! І тому потрібно запитувати себе, «чи ми здатні помітити того, хто живе поруч», щоби «розуміти серцем, бачачи».