Папа: прощення, спільнота й місія — джерела миру

На темі миру була зосереджена проповідь Папи Франциска, яку він виголосив під час Святої Меси в Кіншасі.

Євхаристією розпочався другий день Апостольської подорожі в Демократичну Республіку Конго. Святіший Отець говорив про прощення, спільноту й місію як джерела миру, пише Vatican News.

Побажаннями миру, братерства й радості, що почерпнуті з літургії в конголезькій версії латинського обряду, Папа Франциск розпочав проповідь 1 лютого 2023 р. Він очолив Святу Месу на летовищі Н’доло в Кіншасі, столиці ДР Конго. Богослужіння, що зібрало понад мільйон вірних, звершувалося французькою та мовою лінґала.

Пасхальний мир

Коментуючи євангельську розповідь святого Йоана про зустріч Ісуса з учнями в день воскресіння, Папа звернув увагу: того вечора апостолів охопила велика радість. Ісус же сказав: «Мир вам!» — це «більше ніж вітання», бо є також врученням, урочистим врученням учням того миру, про який ангели звіщали у Віфлеємі і який Учитель обіцяв у своїх проповідях. І цей мир «вручається нам під час кожного Євхаристійного богослужіння», нагадав Папа. Це пасхальний мир, який «приходить із воскресінням», бо спочатку «Господь мусив здолати наших ворогів — гріх і смерть, і примирити світ з Отцем». І ми, що «є Ісусовими», не можемо піддаватися відчаєві та фаталізмові. Ісус, немовби наполягаючи, кілька разів повторив учням: «Мир вам!», — а ми покликані зробити свою частку та «проголошувати світові це неждане та пророче звіщення миру». Й для цього Ісус вказує нам на «три джерела миру», якими є «прощення, спільнота й місія».

Отримати прощення, щоб ділитися прощенням

«Кому відпустите гріхи, тому будуть відпущені», — каже Ісус апостолам. Папа зазначив, що перш ніж дати учням владу прощати, Господь спершу прощає їм. А робить це, показуючи поранені руки й бік. Прощення «народжується тоді, коли отримані рани не залишають рубців ненависті, а стають місцем, де можна зробити простір для інших і прийняти їхні слабкості. Тоді слабкість стає можливістю, а прощення стає дорогою миру». Папа підкреслив: це не означає залишити все позаду, ніби нічого не сталося, але «відкрити іншим своє серце з любов’ю», як це чинить Ісус, показуючи учням свій проколений бік.

«Браття, сестри, коли провина та смуток гнітять нас, коли справи не просуваються, — то знаємо, куди дивитися: на рани Ісуса, готового прощати своєю нескінченною і пораненою любов’ю. Він знає твої рани, знає рани твоєї країни, твого народу, твоєї землі! Це рани, які печуть, постійно запалені ненавистю й насильством, в той час як здається, що ліки справедливості й бальзам надії ніколи не прибудуть. Брате, сестро, Ісус страждає з тобою, бачить рани, які носиш у собі, та прагне втішити тебе й оздоровити, вручаючи тобі своє поранене серце», — сказав Папа. Сьогодні віримо, що з Ісусом «завжди є можливість бути прощеним і розпочати наново, з Ним маємо силу простити собі, іншим та історії».

Разом прямувати вперед

Ісус не звертається до окремих учнів, але зустрічається з ними разом, говорить до них у множині та цій першій спільноті вручає свій мир. «Немає християнства без спільноти, як нема миру без братерства», — наголосив Святіший Отець. Замало просто бути разом, прямуючи кожний окремо, що проявляється в кар’єризмі, шуканні влади, в амбіціях. У день Великодня учні віднаходять дорогу миру завдяки Ісусові, який дихнув на них, мовивши: «Прийміть Духа Святого».

«Завдяки Святому Духові вони вже дивитимуться не на те, що їх ділить, а на те, що об’єднує; вони вирушать у світ не задля себе самих, а задля інших; не для того, щоб хизуватися, але щоб давати надію; не для здобуття підтримки, а щоби з радістю віддати життя за Господа та за інших», — сказав Папа. Небезпека полягає в тому, щоби йти за духом світу, а не за Христовим духом. Дорогою, щоб не потрапити в пастки владолюбства й кар’єризму, є «ділитися з убогими», «відкривати серце іншим».

Бути сумлінням світу

Врешті, третім джерелом миру є місія. Ісус сказав учням: «Як Мене послав Отець, так і Ч посилаю вас». Папа звернув увагу на те, що Ісус посланий «служити й віддати життя за людство», для того, «щоб виявити своє милосердя кожному» та «шукати далеких» — тобто Отець послав Ісуса «до всіх».

«Браття, сестри, ми покликані бути місіонерами миру, і це дасть нам мир. Це — вибір: це означає зробити в серці місце для всіх; це означає вірити, що етнічні, регіональні, суспільні та релігійні відмінності є другорядними і не є перешкодами; що інші є братами й сестрами, членами тієї самої людської спільноти; що кожен є адресатом миру, який у світ приніс Ісус. Це означає вірити, що ми, християни, покликані співпрацювати з усіма, розбивати коло насильства, демонтувати витки ненависті. Саме так: християни, послані Христом, за визначенням покликані бути сумлінням миру в світі», — наголосив Святіший Отець.