У день, коли Церква вшановує св. Антонія з Падуї, Кам’янець-Подільська дієцезія збагатилася ще одним санктуарієм.
Ним став храм св. Станіслава у м. Городку (Хмельницька обл.), який було проголошено санктуарієм св. Антонія. В цьому храмі знаходиться образ св. Антонія, якому вже 400 років і який вважається чудотворним. Урочисту Святу Месу очолив ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський. Йому співслужили єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович, настоятель парафії св. Станіслава о. Віктор Лутковський МІС і численна група священників з усієї дієцезії.
— Сьогодні, — сказав на початку урочистості отець-настоятель, — відбувається дуже значуща, велика подія, важлива не тільки для нашої парафії, а й для дієцезії та всієї України. Дякуємо Богу за те, що вже стільки років тут присутній св. Антоній у своєму образі, і ми усі напевно відчуваємо його допомогу. Тому радіємо, що це місце, де відбувається стільки чудес, стає санктуарієм.
Отець Віктор привітав єпископів, священників і богопосвячених, представників місцевої влади, парафіян і паломників, які прибули на урочистість, щоби спільно молитись за заступництвом св. Антонія, представників місцевої телерадіокомпанії «ГородокCity», яка забезпечувала трансляцію урочистості. Він подякував єпископу Леону за рішення встановити цей санктуарій і висловив побажання: щоб тепер, у час повномасштабної війни, «наш небесний покровитель допомагав нам духовно протистояти загарбникам, підтримувати наших захисників, сприяти тимчасово переселеним особам, але передусім — надихати кожного з нас у процесі відновлення нашої країни».
Канцлер курії Кам’янець-Подільської дієцезії о. Павло Басистий зачитав декрет про встановлення санктуарію.
Розпочинаючи Святу Месу, єпископ-ординарій сказав:
— У святого Антонія можна багато випросити. Тому всіх вас за його заступництвом огортаю молитвою: дітей, родини, владу на всіх рівнях, Україну загалом. Щоб за його заступництвом ми могли випросити мир. Щоби Святий Дух зійшов на Україну та росію і закінчилась війна. Щоби кров, пролита нашими воїнами, і материнські сльози, які проливаються на нашу землю, не були даремними. Щоби св. Антоній випросив найскоріше звільнення нашої країни від ворога, від диявола — тому що в нашу країну прийшов диявол, який розв’язав війну. Отже, нехай св. Антоній заступається за нас в усіх наших намірах.
Його Преосвященство заохотив уважно слухати Слово Боже, щоб воно допомогло «стати свідками живого Євангелія, яким був св. Антоній з Падуї». З нагадування про Слово Боже він розпочав проповідь:
— Ми почули слово, що показує нам дорогу, якою маємо йти. Що ми повинні робити як християни, щоб сьогодні любов до Бога і любов до ближнього могла перемогти. (…) Сьогоднішнє Євангеліє говорить нам, хто є нашим Добрим Пастирем. Добрий Пастир — це той, хто віддав за нас своє життя. Не той найманець, який приходить тільки щоб мати користь, а коли приходить небезпека — втікає. Це бачимо на прикладі наших ворогів: вони прийшли за гроші, а коли прийде небезпека — втікатимуть.
Його Преосвященство навів приклади, як діти відповідали на запитання «хто твій Добрий Пастир?» Це «священник, сестра-катехитка, батько, який постійно молиться, мама…» А один хлопчик на запитання, скільки є Євангелій, відповів: «П’ять», і сказав, що п’яте — це Євангеліє його мами. На запитання: «Твоя мама написала Євангеліє?» він відповів: «Ні, в моїй мамі я бачив живе Євангеліє».
— Ми з вами, — сказав владика, — повинні бути цим живим Євангелієм. Сьогоднішній світ слухає тих вчителів, які самі є свідками. Сьогодні ми бачимо наших захисників, які віддали своє життя. Вони є свідками любові до своєї країни, бо вони віддали своє життя з любові, за те, щоб ми жили. І ми повинні бути вдячні їм за це. І потрібно себе спитати: «Чи ми молимось за наших воїнів? Чи підтримуємо ми їх своєю молитвою?»
Сьогодні ми згадуємо св. Антонія. Про нього ми кажемо: це святий, який робив чудеса. Церква завжди проповідує через чудеса. Першим чудом було Воскресіння Ісуса Христа. І понині це чудо діє в наших храмах: дві тисячі років Ісус вмирає і воскресає на вівтарі.
Святий Антоній прожив дуже мало, але зробив дуже багато. Він став францисканцем: спочатку був августиніаном, а потім став францисканцем, — тому що прагнув мучеництва за Христа. Це рішення він прийняв після того, як побачив тіла п’ятьох францисканців, убитих в Марокко. І сам поїхав в Африку, але захворів мусив повернутися. Він став добрим проповідником Євангелія. Людина, якщо вона не вміє слухати, може піти не в тому напрямку. Якби я не вмів слухати, я сьогодні не був би ні священником, ні монахом-францисканцем, ні єпископом. Я отримував багато інформації, але перемогло те, що треба йти за голосом Господа Бога. Господа потрібно вміти слухати. Нині ми багато слухаємо кого завгодно, але мало слухаємо Ісуса Христа. І св. Антоній вчить нас, як ми повинні слухати Бога.
Завершуючи проповідь, владика Леон розповів про чудеса за заступництвом св. Антонія, що сталися вже за після того, як святий відійшов у вічність. Він поділився враженнями від відвідування санктуарію св. Антонія в місті Падуї та заохотив вшановувати св. Антонія і звертатись до нього по допомогу з вірою, що він допоможе.
Учасники богослужіння звернулись за заступництвом св. Антонія до Небесного Отця з молитвами за Церкву; за нашу Батьківщину, про скоріше закінчення війни і Божу опіку над нашими захисниками, за всіх хто постраждав від війни; за нові покликання до священства і чернецтва; за всіх, зібраних на урочистості; за всіх добродіїв городоцької парафії; за всіх, «хто відійшов до вічності: єпископів, священників, богопосвячених осіб, добродіїв, парафіян», і всіх, хто молився в цьому храмі.
Наприкінці Святої Меси о. Віктор Лутковський сердечно подякував єпископу-ординарію за встановлення санктуарію. Звертаючись до парафіян, сказав: «Дякую вам за те, що так любите Бога, що так любите служити, за те, що брали участь у приготуваннях, за ваш труд і ваш час».
По закінченні Служби Божої зібрані у храмі перед виставленими Пресвятими Дарами молились Літанію до св. Антонія. Урочистість завершила Євхаристійна процесія.
фінансово.
Щиро дякуємо!
