Ватикан і Григоріанський університет, спонсорований єзуїтами Рима, організовують велику міжнародну конференцію, присвячену нещодавно оприлюдненим документам часів понтифікату Пія ХІІ.
Конференція під назвою «Нові документи понтифікату Папи Пія XII та їхнє значення для юдейсько-християнських відносин» відбудеться в Римі 9-11 жовтня. Серед його організаторів — Ватиканський архів, Дикастерій з питань культури та освіти і підпорядкована йому Комісія з релігійних відносин з євреями, посольства Ізраїлю та США при Святому Престолі і спеціальний посланник США з питань Голокосту.
Повідомляється, що конференція не зосереджуватиметься лише на ролі Пія ХІІ у Другій світовій війні та Голокості, а розглядатиме католицько-юдейські стосунки у ширшому значенні і «на багатьох рівнях», за участі як істориків, так і теологів.
З-поміж іншого, конференція розглядатиме все, що нещодавно оприлюднені документи можуть розкрити про історичні рухи, які допомогли сформувати декларацію Другого Ватиканського Собору «Nostra Aetate», яка засуджувала антисемітизм і вважається започаткуванням нової ери у католицько-юдейських відносинах.
Організатори не розголошують подробиць про те, хто візьме участь у заході та які теми будуть висвітлюватися, сказавши, що більше інформації буде оприлюднено у вересні. Її підґрунтям є постать Пія ХІІ, чий беатифікаційний процес протягом довгого часу відкладався через суперечки про його роль у війні.
У березні 2020 року Папа Франциск наказав відкрити приблизно 16 млн сторінок архівних документів, що стосуються понтифікату Пія ХІІ, який тривав із 1939 по 1958 рік.
Частково ґрунтуючись на цьому новому матеріалі, американський історик Девід Керцер опублікував книжку «Папа на війні», в якій, з-поміж іншого, стверджував, що виявив раніше невідомі переговори між Адольфом Гітлером і Пієм XII незабаром після обрання понтифіка у 1939 році. На думку Керцера, ці переговори окреслили загальну схему подальшого уникання будь-якого публічного засудження Гітлера чи нацистів в обмін на збереження інституційних інтересів Ватикану та Католицької Церкви на територіях, де панували нацисти. Він також стверджує, нібито Пій ХІІ хоча й справді докладав «за лаштунками» зусиль із порятунку євреїв, вони були здебільшого спрямовані на охрещених євреїв або ж народжених у змішаних католицько-юдейських родинах. Серед інших прикладів «обережності» Пія ХІІ Керцер вказує на неспроможність Ватикану агресивніше відреагувати на облаву на євреїв, влаштовану нацистами у Римі 16 жовтня 1943 року.
Читайте також: Історик: легенда про «папу Гітлера» — справа рук радянського КДБ
Ватикан відповів на ці претензії різкою критикою. Газета «L’Osservatore Romano» опублікувала критичний нарис історика та експерта з міжнародних відносин Маттео Луїджі Наполітано, що звинуватив Керцера в перебільшенні значення його нібито «відкриття» про контакти 1939 року між Пієм XII і нацистською владою. Наполітано заявив, що ці згадки містилися у звичайному на той час дипломатичному листуванні і насправді не були секретними. За словами Наполітано, переговори стосувалися досить технічного юридичного питання про те, чи можна поширити умови конкордату 1933 року між Церквою та німецьким урядом на окуповані нацистами території, такі як тодішні Чехословаччина й Австрія.
У будь-якому випадку, підсумував Наполітано, переговори зірвалися через те, що Гітлер домагався від Ватикану поступок щодо релігійної свободи на окупованих територіях, які Пій XII не хотів надавати.
Наполітано також звинуватив Керцера у викривленні фактів щодо гонінь на римських євреїв у 1943 році. У своїй книжці Керцер написав, що Пій XII прийняв американського посланника у Ватикані через три дні після облави, ніяк про це не згадавши, що свідчить про відсутність занепокоєння. Насправді ж, твердить Наполітано, ця зустріч відбулася за два дні до облави.
Читайте також: Дослідження експерта розвіює міф про Пія ХІІ та римських євреїв
Приблизно у той самий час, коли вийшла книжка Керцера, Ватикан оприлюднив частину оцифрованих ватиканських архівних документів, що свідчили про активну діяльність Пія ХІІ у порятунку євреїв, незалежно від їхнього віросповідання. Ці документи починаються з випадку чоловіка, який за допомогою Папи врятувався з концтабору і зрештою дістався США, де возз’єднався зі своєю матір’ю та продовжив кар’єру хіміка.
Деякі дослідники вважають, що Ватикан був надзвичайно агресивним, заперечуючи критику Пія ХІІ, частково через паралелі з критикою, з якою зіткнувся Папа Франциск за свою позицію щодо війни, розв’язаної росією в Україні: намагання зберігати дипломатичний нейтралітет, уникання різкого публічного засудження агресора та надання переваги закулісним гуманітарним ініціативам. Іншими словами, на їхню думку, захищаючи Пія ХІІ, ватиканський комунікаційний апарат опосередковано захищає і Франциска.
Хоча широка спрямованість жовтневої конференції свідчить про намагання не загрузнути цілковито у «війнах Пія», цілком ймовірно, що ця напруженість випливе на поверхню. Спостерігачі уважно стежитимуть за її результатами, включно з будь-якими натяками щодо «мертвої точки», яка блокує шлях Пія ХІІ до слави вівтаря.
фінансово.
Щиро дякуємо!
