Папа Пій ХІІ — видатна постать не лише в історії Церкви, а й в усій світовій історії.
Його понтифікат тривав із 1939 по 1958 рік; він був Папою напередодні Другої світової війни, протягом неї та перед Другим Ватиканським собором. А перед тим, як стати Папою, Еудженіо Пачеллі служив у ватиканському Державному секретаріаті та був видатним учасником бурхливих подій перших десятиліть ХХ століття.
Міхаель Геземанн — історик, журналіст, автор сорока чотирьох книжок, опублікованих шістнадцятьма мовами. Його остання праця — книжка «Папа і Голокост: Пій XII і таємні архіви Ватикану», видана у 2022 році видавництвом «Ignatius Press», це кульмінація багаторічних досліджень і вагомий внесок у дебати щодо ролі, яку Папа Пій ХІІ відіграв у подіях напередодні, під час і після Другої світової війни.
У своєму інтерв’ю виданню «Catholic World Report» Геземанн розповів про свою нову книжку, міфи про Пія ХІІ та його реальні зусилля з боротьби зі злом, де це було можливо.
—Як з’явилася ваша книжка?
—У 2003 році мій видавець доручив мені написати книгу про «релігію Гітлера». Під час мого дослідження стало очевидно, що Гітлер, який дотримувався неогностичного кровного містицизму, був майже таким самим фанатиком у ненависті до Католицької Церкви, як і антисемітом. Його план полягав у знищенні Церкви після його «остаточної перемоги»; до того часу Гітлерові ще були потрібні німецькі католики для боротьби за Райх.
Я все більше й більше усвідомлював, що його антиподом був Пій ХІІ — чоловік, який провіденційно служив Нунцієм у Мюнхені саме тоді, коли почався прихід Гітлера до влади, і став Папою напередодні Другої світової війни. Я написав біографію Пія ХІІ, яку переклали шістьма мовами, і отримав доступ до Ватиканського секретного архіву у 2008 році. З цього моменту я міг переглядати десятки тисяч документів, щоб дізнатися більше про його ставлення до євреїв, до Гітлера, про його діяльність з протидії нацистам і допомогу євреям під час переслідувань і Голокосту.
Результатом цих років досліджень стала моя книжка «Папа і Голокост» — перша, яка розповідає всю історію на основі нещодавно оприлюднених документів Ватикану.
—З чого почався міф про «папу Гітлера»?
—Після смерті Пія ХІІ у 1958 році всі знали й визнавали, що він зробив для євреїв у роки переслідувань і Голокосту. Представники Ізраїлю, включно з Ґолдою Меїр та єврейськими організаціями всього світу, вітали його з вдячністю та пошаною.
Але через п’ять років громадська думка розвернулася на 180 градусів. Приводом стала п’єса Рольфа Гохґута «Заступник» про нібито мовчання Пія ХІІ перед лицем Голокосту. Лише кілька років тому, зі свідчень колишнього начальника румунської розвідки, генерала Міхая Пачепи ми дізналися, що це було результатом дезінформаційної кампанії радянського КДБ з метою дискредитації Католицької Церкви та запобігання обранню Папою колишньої «правої руки» Пія ХІІ, кардинала Монтіні. Це було марно: Монтіні був обраний і став Папою Павлом VI. Одним із перших його вчинків як Папи було відкриття беатифікаційного процесу Пія XII і розпорядження про публікацію всіх відповідних документів про Пія XII, війну та Голокост в 11-томному науковому виданні.
Але «чорна легенда» вже була оприлюднена і антиклерикалісти повторювали її, немов папуги, тому досі можна знайти людей, які пропагують її або вірять у неї лише тому, що антиклерикалізм добре продається на книжковому ринку.
—Чи мав кардинал Пачеллі великий досвід у питаннях юдаїзму та єврейського народу до Другої світової війни?
—Більше, ніж більшість церковників свого часу! Ще у школі його найкращий друг Ґвідо Мендес був євреєм. Коли він почав працювати у Державному секретаріаті Святого Престолу, він підтримав лідера сіоністів Нахума Соколова і організував йому папську аудієнцію. Як Нунцій у Німеччині, він не лише допомагав місцевій єврейській громаді, але навіть втручався в уряд Райху, щоб зупинити різанину єврейських поселенців у Палестині турками, союзниками Німеччини у Першій світовій війні. Він підтримував сіоністські організації та був відомим другом євреїв, коли працював державним секретарем при Пієві XI, про що повідомляли кілька єврейських газет і журналів того часу.
Для єврейської громади його обрання Папою було найкращою новиною року, оскільки вони знали, що мають друга на престолі Петра.
—У своїй книжці ви наводите приклади, коли газети публічно визнавали зусилля кардинала Пачеллі у боротьбі проти божевільних расових теорій націонал-соціалізму. Якими способами він робив це до того, як став Папою?
—Уже в 1933 році, після перших звірств проти євреїв у гітлерівському Райху, він запропонував контрзаходи, коли і Нунцій у Німеччині, і голова німецької єпископської конференції попередили його, що нацисти відреагують суворою помстою. У 1937 році він координував проект енцикліки Пія ХІ «Mit brennender Sorge» («З величезною стурбованістю»), у якій той засудив нацистську ідеологію.
Одразу після «пивного путчу» Гітлера 9 листопада 1938 року він планував евакуювати понад 200 000 євреїв, які досі жили в Німеччині, і написав до всіх урядів вільного світу з проханням надати візи єврейським мігрантам. На жаль, він отримав лише близько 20 000, але принаймні для цих 20 000 євреїв він зміг фінансувати й організувати виїзд. Все це сталося до того, як 2 березня 1939 року він був обраний Папою.
—Багато критиків кажуть, що Пій XII мав би висловитися, голосно засудити Гітлера та його геноцид. Інші посилаються на «розсудливе мовчання», стверджуючи, що він міг би досягти більшого добра, якби не викликав гніву нацистів. Яка ваша оцінка цього питання?
—По-перше, він висловлювався тричі, що втричі більше, ніж союзники, які розповіли світові про те, що відбувається, лише один раз у розпливчастих виразах, оскільки ще нічого не було певним чи підтвердженим; до середини 1944 року були відомі лише чутки.
Тож критики можуть лише сказати, що йому варто було висловитися конкретніше, назвавши жертв та їхніх убивць поіменно. Але це було ризиковано, дуже ризиковано. Зробивши це, він заслужив би оплески вільного світу, але водночас поклав би край усім можливостям рятувати жертв Голокосту. Коли Пій XII дізнався, що нацисти реагують жахливою помстою навіть на будь-яке публічне засудження їхніх злочинів, він вирішив, що пріоритетом має бути порятунок людських життів, якомога більше людських життів. Він зробив це, використовуючи Церкву, щоб нелегально вивезти десятки тисяч євреїв із небезпечної зони, видавши їм фальшиві документи або сховавши їх у монастирях та інших церковних установах, і у той самий час використовуючи дипломатію, щоб зупинити або принаймні затримати депортації з тодішніх васальних країн Гітлера, таких як Франція, Італія, Хорватія, Словаччина, Угорщина, Румунія та Болгарія. Це мало успіх: Болгарія відмовилася видати своїх євреїв нацистам, Румунія тримала їх у Придністров’ї, Угорщина зупинила депортацію на півдорозі після протесту Папи.
Загалом таким чином йому вдалося врятувати життя близько 970 000 євреїв, тобто майже мільйон! Ми справедливо вшановуємо Оскара Шиндлера за порятунок 1200 євреїв, але у той самий час ми ставимо під сумнів або дискредитуємо Пія XII, який врятував набагато більше людей.
—Чому наклепи на Пія XII тривають, незважаючи на всі докази на його підтримку?
—Антикатолицизм — це антисемітизм лібералів. Ті, хто намагаються дискредитувати Пія XII, хочуть дискредитувати Католицьку Церкву та все, що вона підтримує. І, звісно, це дешевий спосіб створити бестселер. Все, що спрямоване проти Церкви, навіть треш-романи Дена Брауна, продається мільйонними тиражами.
Останній приклад — книга Девіда Керцера «Папа на війні: таємна історія Пія XII, Муссоліні та Гітлера». Я сидів лише за кілька метрів від нього у тій самій кімнаті того самого архіву у Ватикані, тож я знаю, які документи він навмисно піддав цензурі, приховав або проігнорував, щоб просто продати стару добру брехню про Папу, якому було байдуже. І зі своєї точки зору він досяг успіху: національним бестселером стала його книжка, а не моя.
—Що, на вашу думку, читачі отримають від цієї книги?
—Просту правду. Усі факти, які замовчували інші. Інший бік Голокосту. Так, були сили зла, які намагалися зробити все, щоб винищити Божий обраний народ. Але з іншого боку була сила добра, любові, турботи та милосердя, яка не зупинялася, щоб пролити світло у найтемніші години людської історії та врятувати якомога більше людей від гітлерівських хортів.
фінансово.
Щиро дякуємо!
