Рука Марії Магдалини збереглася неушкодженою. Монахи з гори Афон стверджують, що вона має гарний запах, не втрачає кольору живого тіла, а що дивує найбільше — надалі має температуру 36,6о за Цельсієм.
Це звучить неймовірно. Цим реліквіям близько двох тисяч років. У житті Марії Магдалини не бракувало надзвичайних подій — то ж чи її заступництво по смерті не мало відповідати за розмахом усій особі тієї, яка першою зустріла Воскреслого?
Її реліквії — виняткові. І зовсім не виключно тому, що ця свята справді допомагає тим, хто вірить у її заступництво. Їхня винятковість полягає в тому, що вони походять із часів, коли Церква ще не була розділена.
Марія Магдалина
Ця особистість століттями викликає інтерес. Суперечка стосується деталей її життєпису. Посприяв цьому папа св. Григорій І Великий, який ототожнив Марію Магдалину з блудницею та з Марією, сестрою Лазаря, про яку пише євангеліст Йоан, що вона, подібно як та блудниця, обмила ноги Ісуса пахощами.
Сучасні біблісти одностайні в думці, що ім’я Марії на сторінках Нового Завіту стосується трьох різних жінок. Та, яка по смерті Ісуса не могла спати і побігла вдосвіта у сад, де побачила Воскреслого, це точно Марія з Магдали.
Саме з неї Господь Ісус вигнав сім злих духів, а потім дозволив їй долучитися до грона Його слухачів, і вона разом з іншими численними жінками піклувалася про Ісуса та Його учнів.
Реліквії Апостолки апостолів
Точних відомостей про долю Магдалини після воскресіння Ісуса нема. Деякі легенди кажуть, що вона не полишила місію проголошення Доброї Новини і дісталася Рима, де подарувала імператорові яйце як символ життя. Інші записи стверджують, що вона померла в Ефесі й там була похована, а на місці її поховання збудували базиліку.
886 року візантійський імператор Лев VI Філософ, побоюючись турків, звелів перенести тіло Магдалини до Константинополя. Через кілька століть реліквії святої були переказані королю Франції. Було вирішено, що процесія, яка її везтиме, відвідає Рим, — і, кажуть, саме тоді ліву стопу святої подарувати Вічному місту.
Її вмістили у маленькій капличці при вході на міст Святого Ангела, так, щоб паломники, які йдуть до базиліки св. Петра, відвідували її, перш ніж дістануться до гробу Князя апостолів.
Інша виняткова реліквія Марії Магдалини є в місці сильно недоступному. Туди не вдасться вибратися в паломництво, коли тільки захочеться, або просто відвідати її та помолитися перед релікварієм. Лівиця св. Марії Магдалини — замкнена в коштовному релікварії, що вміщений у скрині, — переховується на горі Афон, яка загалом має 2033 метри заввишки, у монастирі Симонопетра (тобто «Симона Скелі»), збудованому над однією зі скель Гори.
Вид на монастир Симонопетра. Джерело: Вікіпедія
Гора Афон
Є примовка — як хтось захоче знищити гору Афон і монахи перестануть там молитися, настане кінець світу. Свята гора Афон — незвичайне місце. Попри те, що вона територіально належить до Греції, ця гора становить своєрідну окрему від держави монашу республіку. Дехто її навіть називає «православним Ватиканом», вказуючи на особливу роль, яку Афон відіграє у східному християнстві.
На цю гору дозволено сходити тільки чоловікам. Традиція заборони вступу на Афон жінкам сягає 1060 року! Кораблі й човни, в яких є жінки, навіть туристичні судна, не можуть наблизитися до берегової лінії більше ніж на пів кілометра.
Монастир Симонопетра, в якому зберігаються реліквії св. Марії Магдалини, розташований у південно-західній частині півострова. Він був збудований 1257 року на скелі, що підноситься на 330 метри над рівнем моря. Вже півтори тисячі років там живуть монахи, які моляться, опікуються іконами та реліквіями. Нині їх у цьому монастирі близько 50.
Тепла рука Магдалини
Рука жінки, що стояла під хрестом Господа Ісуса, а до того щодня подавала Йому хліб і воду, збереглася неушкодженою. Монахи стверджують, що вона має приємний запах, не втрачає кольору живого тіла і — що захоплює найбільше — надалі має температуру 36,6 за Цельсієм. Її називають нетлінною.
Свого часу до монастиря Симонопетра приїхали всесвітньо відомі науковці, щоб перевірити, чи насправді рука Марії Магдалини зберігає температуру й вигляд тіла здорової людини. Вони перевіряли, чи це не обман, чи не підігрівають релікварій. Один із монахів виніс скриньку релікварію поза монастир. Була зима, на горі лежав сніг. І раптом зібрані біля релікварію побачили, як біля релікварію сніг почав танути.
У монастирських хроніках не бракує записів про надзвичайні втручання святої. Найчастіше вона приходила на допомогу під час пожеж, коли вогонь було складно загасити і він охоплював великі площі.
Чудесне втручання
«1945 року вибухнула велика пожежа у лісах Святого Монастиря Іверон (грузинський монастир на території Афону. — Прим. пер.). Вітр був такий сильний, що за кілька годин дістався до перевалу, який відділяє його він інших монастирів. Усі вважали, що ліси будуть знищені.
Монахи з Симонопетри побігли до лісу, де палав вогонь. Двоє побожних монахів, яких звали Неофіт і Пантелеймон, узяли з собою релікварій св. Марії Магдалини. Жоден із монахів не наважився наблизитися до вогню, щоб не бути ним оточеним і не могти втекти.
Однак коли двоє братів наблизилися до вогню зі святою реліквією, вогонь спинився. Священники розпочали молебень свяченої води, а потім заспівали благальну молитву до св. Марії Магдалини. Перш ніж молебні були відправлені, вогонь повністю згас, на превеликий подив отців, які були там усі свідками», — написано в архіві.
Подібне чудо сталося і 1947 року.
Свідчення про порятунок
Серед мешканців Гори Афон живе віра в те, що реліквія лівої кисті святої вберегла людей від нашесть сарани і жуків-листоїдів. Можна прочитати свідчення, що в регіоні Галатіста у Салоніках 1911 року з’явилися хробаки, що нищили рослини. Мешканці просили про реліквію св. Марії Магдалини та про відправу молебню; одразу після цього хробаки зникли. Роком пізніше в Салоніках з’явилася сарана. Мешканці просили про реліквію св. Марії Магдалини, і сарана відступила.
Реліквія рідко покидає монастир на Афоні. У 2014 році, на прохання ієрархів Польської Автокефальної Православної Церкви та Братства св. Кирила і Мефодія, вона прибула в Польщу і відбула паломництво від Вроцлава на заході країни до Білої Підляської на східному кордоні Польщі.
Переклад CREDO за: Агнєшка Бугала, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
