Британця, що вбив хвору на рак дружину, визнали невинним у навмисному вбивстві: «він зробив це з любові та на її прохання»

Британця, що задушив свою невиліковно хвору дружину, визнали невинним у навмисному вбивстві. Натомість судді кваліфікували його вчинок як «ненавмисне вбивство» під час здійснення передбачуваного акту «асистованого самогубства» (евтаназії).

Як повідомляє CNA, 75-річний Девід Гантер зі своєю дружиною Дженіс жив на Кіпрі, куди пара перебралася після виходу на пенсію. У 2021 році він задушив дружину подушкою. Гантер сказав суду, що Дженіс, хвора на рак крові, «благала його» припинити її страждання.

Юридична фірма «Justice Abroad», що представляє інтереси відповідача, заявила у пресрелізі, що суд «погодився з позицією захисту, що це не було навмисне вбивство», враховуючи, що Гантер «діяв спонтанно, щоб покінчити з життям своєї дружини, після того, як вона попросила його зробити це через біль, який вона відчувала». Майкл Полак, директор «Justice Abroad», сказав, що фірма була «у захваті» від цього рішення.

«Це трагічний випадок, — сказав Полак. — Стосунки Девіда і Дженіс тривали понад 50 років, і очевидно, що Девід зробив те, що зробив, з любові до Дженіс [та] на її прохання». Він також заявив, що фірма вимагатиме умовного покарання, «з огляду на той час, що Девід вже провів під вартою, його вік і трагічні обставини».

Асистоване самогубство або евтаназія наразі перебуває під забороною на Кіпрі, хоча минулого року законодавці почали обговорювати можливість її впровадження.

Національна служба охорони здоров’я Великої Британії повідомляє, що «евтаназія і асистоване самогубство, згідно з англійським законодавством, є незаконними». Громадянам, підозрюваним у проведенні евтаназії, залежно від обставин, можуть висунути звинувачення в ненавмисному або навмисному вбивстві. Втім, наразі у Великій Британії тривають громадські обговорення — за активної участі прибічників легалізації евтаназії.

Конференція католицьких єпископів Англії та Уельсу у травні заявила, що надала докази проти будь-якої легалізації евтаназії у країні, твердячи, що догляд за людським життям слід розуміти як «терапевтичне мистецтво, засноване на нашому визнанні тривалої любові Бога до всіх нас», яке захищає та підтримує людське життя аж до природної смерті.