Питання: Якщо людина виходить із батьківської родини з якимось ранами, поганими звичками, то чи означає це, що в новоствореній сім’ї буде те саме? Що людина не зміниться і треба просто з цим змиритися? Не буде «житимемо довго і щасливо, й помремо в один день»?
Відповідає брат Олександр Могильний OFM Cap.
Цього не варто боятися. Подружнє життя може бути прекрасним. Діти до певної міри є продовженням батьків і носять у собі батьківські схеми. Коли зустрічаються двоє, то зустрічаються не просто люди, а дві форми сімейного життя. А коли створюється подружжя, то з двох форм народжується третя. Неможливо позбутися впливів родини, з якої походиш. І не потрібно — якщо йдеться про позитивні, добрі, гідні, цінні речі. Але ці дві форми не є головними. Головне — це спільне двох закоханих молодих людей щодо свого подружжя, своєї сім’ї.
Реальність каже: я знаю своїх батьків, їхні рани, і що вони впливають на мене. Я не хочу, щоб так було, але це є. Коли пара в діалозі дізнається одне про одного, про родину коханого/коханої, це дозволяє ширше дивитися на стосунки — що вони можуть бути успішними або не мати жодної перспективи. Але разом із тим ця відкритість, щирість дозволяє шукати нову форму їхнього спільного життя. Особливо коли йдеться про заключний момент зустрічей. Коли двоє вже стоять на порозі майбутнього.
Не йдеться про те, щоб одне одного ранити, дошкуляти: «А твоя мама робить так», «А твій тато отакий» тощо. Йдеться про усвідомлення, що батьки — такі, тому наша сім’я теж може бути такою, наші діти можуть бути такими, і ми маємо шукати разом нову форму нашої сім’ї. Спільними зусиллями. Це не ілюзія «у нас такого не буде, бо ми так вирішили». Ні. Ми реалістично дивимося на своє життя, а отже, реалістично дивимося на загрози, на підводні камені, на які наш човен може наштовхнутися, навіть може отримати пробоїну. Ми їх бачимо від початку — але не лякаємося. Ми не можемо змінити камені, але можемо змінити напрямок руху нашого човна, будувати нову формулу наших стосунків, спираючись на реальність і на Божу благодать. А Бог справді може зробити чудо. Він має прекрасний план для молодих людей, які можуть походити з абсолютно різних, складних родин. Але Бог може створити з них прекрасне подружжя, святу сім’ю. І це — чудо.
Тому християнські сім’ї, усвідомлюючи все це, знаючи свої батьківські родини та їхні проблеми, можуть побудувати щасливу сім’ю. Бо спирають своє життя не на ілюзії, а на свої мрії: я хочу, щоб моє життя було щасливим. У мрії Бог увійде, в ілюзії — ні.
Повністю розмову з братом Олександром Могильним можна подивитися тут.
Читайте також:
«Моє кохання його змінить». Ілюзії закоханих, і що з ними робити
Чи можна допомогти своїм коханим позбутися поганих звичок?