У Листі до священників Римської дієцезії Папа Франциск застерігає їх від «духовної світськості», зазначаючи, що цей феномен — немов би «оновлена версія лицемірного формалізму, який Ісус бачив у певних релігійних авторитетах свого часу».
Одним із аспектів цієї світськості є клерикалізм, а щоб уникнути таких спокус, варто дивитися на розп’ятого Ісуса, «який впокорив і принизив себе заради нас аж до смерті».
Лист Папи Франциска до священників Римської дієцезії, опублікований у понеділок, 7 серпня 2023 року, можна назвати вираженням «супроводу і приятелювання». Обґрунтовуючи написання цього листа, Святіший Отець вказує на приклад спілкування Ісуса з апостолами: Він «не вимагав від них точного графіку, продиктованого критерієм ефективності, а пропонував свою турботу і підтримку» — пише Vatican News.
«Я поруч із вами у радощах і стражданнях»
Папа насамперед висловлює вдячність священникам за їхнє свідчення та працю, а також нагадує їм, що ядром священницького служіння є не «душпастирські успіхи», чи «метушлива діяльність», а «перебування в Господі, щоб приносити плоди» (пор. Йн 15). «Саме Він є вашим джерелом оновлення (пор Мт 11,28-29)», — пише Єпископ Рима, додаючи, що Христове милосердя і прийняття Його благодаті, «допомагає нам рухатися далі в апостольській праці, долати невдачі й поразки, радіти у простоті серця, бути лагідними й терпеливими, завжди починати спочатку та подавати руку іншим».
Наступник святого Петра зауважує, що саме братерська зустріч є одним із важливих «моментів підживлення», бо «братерство підтримує, створює простір внутрішньої свободи і допомагає уникнути почуття самотності перед обличчям викликів священницького служіння».
«Саме в такому дусі пишу до вас, — читаємо в листі. — Я крокую разом із вами і хочу, щоб ви знали, що я поруч із вами в радощах і стражданнях, у задумах і труднощах, в душпастирських смутках і розрадах». Папа підкреслює, що він передусім поділяє зі священниками «прагнення сопричастя» і запевняє їх у щоденній молитві за Церкву Рима, «покликану головувати в любові», щоб дар сопричастя розвивався насамперед у ній. «Нехай Римська Церква буде для всіх прикладом співчуття та надії, — пише він, — а її душпастирі нехай завжди, справді завжди, будуть готові дарувати Боже прощення, як потоки милосердя, що втамовують спрагу сучасної людини».
Маска побожності
Центральна ідея листа Папи Франциска до священників Римської дієцезії — це необхідність боротися з «духовною свтіьскістю» (з італ. mondanità spirituale). В італійській мові поняття «mondanità» означає насамперед прив’язаність до земних речей. Святіший Отець запозичив це поняття у французького богослова, кардинала Анрі де Любака (1996-1991), який писав, що «духовна світськість», тобто світськість, яка прикривається духовністю, «є найбільшою загрозою для Церкви».
Єпископ Рима пояснює, що небезпека «духовної світськості» полягає в тому, що це спосіб життя, який перетворює духовність у зовнішню оболонку.
«Це відбувається тоді, коли ми піддаємося спокусам марноти, посередності та звичок, спокусам влади й суспільного впливу, — зазначає він. — А також, коли дозволяємо, щоб нас зачарувало марнославство й нарцисизм, доктринальна непримиренність і літургійний естетизм, форми та способи, в яких світськість «ховається за видимістю релігійності й навіть любові до Церкви», а насправді, «полягає в тому, що замість Господньої слави хтось шукає слави людської та особистого добробуту ” (Evangelii gaudium, 93)».
Папа наголошує, що духовна світськість — це немов би «оновлена версія того лицемірного формалізму, який Ісус бачив у певних релігійних авторитетах свого часу».
Автор листа застерігає священників, що «духовна світськість — це “тиха” спокуса, і саме тому вона ще підступніша»: вона добре ховається за гарною зовнішністю, навіть за «релігійними» обґрунтуваннями, тому потрібно плекати «внутрішню пильність та оберігати розум і серце, підживлюючи в собі очищувальний вогонь Святого Духа».
Клерикалізм — це зосередженість на «Я»
Єпископ Рима наголошує, що клерикалізм — це один із аспектів цієї світськості.
«Мене турбує, — пише він, — коли ми повертаємося до форм клерикалізму; коли, можливо, не усвідомлюючи цього, ми показуємо людям, що ми вищі, привілейовані, поставлені “зверху” і тому відокремлені від решти святого Божого люду».
Папа процитував слова одного священника, який зазначив, що клерикалізм — це коли священники чи миряни живуть «у ролі», а не у справжньому зв’язку з Богом і з ближніми.
Святіший Отець пропонує священникам роздумати над словами із старозавітної книги пророка Езекиїла: «Ви пили молоко, одягались у вовну, різали, що було гладке, овець же не пасли. Слабих овець ви не підсилювали, недужих не гоїли; ранених не перев’язували, розбіглих не завертали, загублених не шукали. Ви правили ними жорстоко й насильно» (Ез 34,3-4). Цей уривок, за словами Папи, вказує на ризик того, «що ми можемо годувати себе і свої власні інтереси, вдягаючись у комфортне і зручне життя».
Єпископ Рима посилається також на пояснення, яке дав цьому уривку святий Августин. У своїй «Промові до пастирів» (46,5) він зазначав, що немає нічого поганого в тому, що душпастир живе завдяки підтримці, яку йому пропонує його паства, але він «не повинен нехтувати слабкістю овець», тобто у своїй діяльності він не має шукати власної вигоди, створюючи враження, що проповідує Євангеліє. Святий Августин, як пояснює Папа, говорить про вовну, асоціюючи її з почестями: йдеться про все, «чим ми можемо прикрасити себе зовні, прагнучи людської похвали, престижу, слави, багатства».
Таким чином, як підкреслює автор листа, всі думки зосереджуються на «Я»: «на засобах для утримання, власних потребах, похвалі, отриманій для себе, а не для слави Божої».
Протиотрута проти світськості і клерикалізму — дивитися на Розп’ятого
«Нам потрібно дивитися на Ісуса, на співчуття, з яким Він бачить наше зранене людство, на безкорисливість, з якою Він віддав за нас своє життя на хресті. Ось щоденна протиотрута від світськості та клерикалізму: дивитися на розп’ятого Ісуса, щодня спрямовувати свій погляд на того, Хто впокорив і принизив себе заради нас аж до смерті (пор. Фил 2,7-8). Він прийняв приниження, щоб підняти нас із наших падінь і звільнити від влади зла. Так, дивлячись на рани Ісуса, на Його приниження, ми усвідомлюємо, що ми покликані приносити себе в жертву, ставати ламаним хлібом для голодних, розділяти шлях втомлених і пригноблених. У цьому полягає священницький дух: бути слугами Божого люду, а не панами; мити ноги братам і сестрам, а не розчавлювати їх під своїми ногами», — пише Папа.
Клерикалізм мирян
Святіший Отець зауважує, що спокуса клерикалізму загрожує не лише духовенству, а й мирянам. Цей феномен проявляється в замкнутості у власній групі, у прив’язаності до ролей у спільноті та в зарозумілому і хвалькуватому ставленні до інших. Зникає радісна безкорисливість, натомість з’являться постійне нарікання, негатив і хронічне невдоволення, іронія переростає в цинізм.
Не зневірятися
Святіший Отець закликає священників не зневірятися, незважаючи на всі слабкості. Посилаючись на слова вже згаданого богослова о.Анрі де Любака , він підкреслює, що Церква, навіть незважаючи на всі наші недоліки, є Таїнством Ісуса Христа.
«Брати, це надія, яка підтримує наші кроки, полегшує наші тягарі й дає новий поштовх нашому служінню», — пише Єпископ Рима до своїх священиків. — Закотімо рукави і станьмо навколішки (хто може!): молімося до Святого Духа одне за одного, просімо Його допомогти нам не впасти — як в особистому житті, так і в душпастирській діяльності — в ту релігійну видимість, повну багатьох речей, але в якій немає Бога, щоб бути не функціонерами сакрального, а палкими проповідниками Євангелія, не “державними клерикалами”, а пастирями народу. Нам потрібне особисте і душпастирське навернення».
Папа процитував ще одного французького богослова-домініканця Іва Конґара (1904-1995), який наголошував, що не потрібно «повертати добрі звичаї чи реформувати зовнішні обряди», натомість треба «повернутися до джерел Євангелія, відкрити свіжу енергію для подолання звичок, вдихнути новий дух у старі церковні інститути».
Вдячність священникам і молитва за них
Святіший Отець запевнив священників, що ці слова листа прийшли до нього від серця та любові, яку він має до них.
«Прямуймо вперед з ентузіазмом і відвагою: працюймо разом, між нами священиками і з нашими братами і сестрами мирянами, започатковуючи синодальні форми та шляхи, які допоможуть нам позбутися наших мирських і “клерикальних” переконань, щоб смиренно шукати душпастирські шляхи, натхненні Духом, щоб Господня втіха справді могла досягти кожної людини», — закликав Папа священників, запевняючи їх, що він молився за них перед іконою Божої Матері Salus Populi Romani і просив Богородицю оберігати їх, висушувати їхні таємні сльози, розпалювати в них радість служіння і щоденно робити їх душпастирями, закоханими в Ісуса, готовими віддати своє життя з любові до Нього. «Дякую вам за те, що ви робите, і за те, ким ви є. Благословляю вас і супроводжую в молитві. А ви, будь ласка, не забувайте молитися за мене», — написав він на завершення.
фінансово.
Щиро дякуємо!
