Як повідомлялося, цими днями, 3-13 вересня 2023 р., в Римі триває Синод єпископів УГКЦ.
Цей Синод Української Греко-Католицької Церкви було вирішено провести поза межами України з огляду на безпеку заходу, а також для вшанування св. Йосафата Кунцевича, що похований у Римі, з нагоди 400‑річчя його мученицької смерті.
На відкритті Синоду до його учасників звернувся кардинал-номінант Клаудіо Ґуджеротті, нині префект Дикастерію для Східних Церков і колишній Апостольський нунцій в Україні. У робочий засіданнях Синоду вперше беруть участь аж шестеро нових архієреїв УГКЦ: це Максим Рябуха, Микола Семенишин, Андрій Хім’як, Петро Голіней, Володимир Фірман і владика-номінант Михайло Квятковський, повідомляє Департамент інформації УГКЦ. Усі вони були проголошені єпископами після Синоду, котрий відбувся у липні 2022 року в Польщі.
На сьогодні Синод єпископів УГКЦ налічує 56 особи. «І це рекордна кількість!» — наголосив Глава УГКЦ на літургії, якою відкрився Синод.
Із доповіддю на головну тему («Душпастирський супровід постраждалих від війни») 5 вересня виступила д-р Оксана Міхеєва. Згідно з даними дослідження намірів і перспектив біженців з України, проведеного за ініціативи Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (червень 2023), лише 14% українських емігрантів мають чіткий план повернення в Україну найближчим часом. Прийняли рішення не повертатися 6% опитаних. Інші не мають чіткого бачення свого майбутнього.
За оцінками Міжнародної організації міграції (МОМ), влітку 2023 року в Україні зафіксовано 5,1 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Ця кількість охоплює 353 тис. осіб, що повернулися з-за кордону, але не у власні домівки. Статистичні та соціологічні дані дають нам підстави говорити про те, що була лише одна значна хвиля вимушеної міграції — протягом лютого-квітня 2022 року, а у весняно-літній сезон кількість тих, хто повертався, перевищувала показники тих, хто виїжджав з України.
Доповідачка наголосила на проблемності статистики вимушеної міграції загалом, й особливо міграції до країн-агресорів. За оцінками UNHCR, від початку війни і до червня 2023 року були офіційно зареєстровані 1 275 315 українських біженців у рф і 27 675 — у Білорусі.
«Однак, оскільки Україна не контролює кордон із рф у зонах бойових дій, а також кордон з квазідержавними утворенням ДНР-ЛНР на окупованих у 2014 році частинах Донецької та Луганської областей, верифікувати ці дані неможливо. Так само практично неможливо відділити в цій статистиці тих громадян України, які добровільно перетнули кордон із рф, від тих, хто був депортований, перебуває у полоні, хто був змушений виходити через „гуманітарні коридори“, відкриті лише в один бік — у бік рф», — зазначила д‑р Оксана Міхеєва.
Також учора, 5 вересня, з доповіддю виступив відповідальний за підготовку головної теми Синоду владика Аркадій Трохановський. Єпарх Ольштинсько-Гданський (Польща) ствердив, що травма війни зачепила всю націю, а тому для зцілення ран українського народу потрібна широка співпраця Церкви з іншими організаціями.
Особливу увагу владик Синоду доповідач звернув на рани українських сімей, яким нашкодила чи які зруйнувала російська агресія.
«Треба заснувати спеціалізоване душпастирство, а також системне психологічне консультування, — вважає владика Аркадій. — Це — ставлення до чоловіків, які після досвіду війни повинні реально пристосуватися до функціонування в цивільному суспільстві, позбавленому ворожнечі, ненависті та реваншизму. Це — вивчення ‘від нуля’ цінностей, які позитивно формують людину. Показати тривалість подружжя — це дуже серйозне завдання. Для цього нам потрібен новий пасторальний стиль».
Важливу роль у зціленні ран війни мають відіграти священники, які «повинні стати духовними лідерами». Священнослужителі хоч можуть бути майстрами в різних галузях, але не можуть нехтувати несенням Божого слова. «Треба пам’ятати, що психологія не замінить проповідування слова Божого», — наголосив владика Аркадій.
На закінчення він ствердив: «На фундаменті Ісуса Христа хочемо будувати нову українську націю, новий народ, який показує, що Бог є також із ним. Український відроджений народ буде каталізатором для Європи».
Владика Богдан Дзюрах, Апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії, представив ситуацію з українськими біженцями в Західній Європі та запропонував кілька методів душпастирської опіки для них. «Вже влітку 2022 року я припускав, що принаймні 30 %, якщо не 50 %, залишатимуться у країнах Західної Європи довший час (при цьому поняття „довший“ обумовлюється передовсім тривалістю гарячої фази війни). На користь такого твердження наводив три аргументи: трудова міграція, знищення чи втрата помешкань в Україні та великий відсоток неповнолітніх біженців, які відразу інтегруються у шкільну систему тієї чи тієї країни», — сказав він.
Того ж дня відбулася зустріч отців Синоду з кардиналами Кохом і Пароліном. Кардинал Паролін згадав отців редемптористів із Бердянська — о. Івана Левицького й о. Богдана Гелету, — заарештованих окупаційною владою в листопаді 2022 року. Він наголосив, що «Святий Престол поділяє вашу стурбованість їхньою долею і не нехтує жодною можливістю одержати інформацію про них і домогтися їхнього звільнення».
Кардинал Кох, префект Дикастерію у справах єдності християн, розповів єпископам Синоду про актуальний стан екуменічного діалогу та заявив, що війна в Україні завдала серйозної шкоди екуменічному діалогу. «Наслідки цієї війни все ще непередбачувані і потрібен час, щоб рани на тілі та душі багатьох людей загоїлися». Він висловив українським єпископам свою солідарність і сподівання на «встановлення справедливого миру в Україні».
Церковну комунікацію під час війни представив учасникам Синоду о. Микола Мотрук. Він зазначив, що «поштовхом до активізації церковних структур та інтеграції у цифровий простір» став період активної фази коронавірусної пандемії. «Саме тому в перші дні війни комунікація УГКЦ не зупинилася, а швидко реорганізувалася. Церква і її структури стали медіаприсутніми ще більше, ніж до цього моменту», — наголосив о. Микола. Через соціальні мережі УГКЦ вдалося згуртувати людей, нині розкиданих по світу. Не менш важливим кроком стала комунікація зі світом. Інтервʼю іноземним виданням, розсилки з важливою інформацією, участь у телепрограмах, а також особисті розмови Глави УГКЦ, єпископів і священників відіграли важливу роль в об’єднанні країн та допомогли всебічно репрезентувати ситуацію, у якій опинилися українці. Повномасштабне вторгнення дало УГКЦ нові виходи на медіа як загальноукраїнського значення, так і світового, оскільки питання України стало актуальним для всього світу. Ба більше: інструменти масової комунікації, які раніше віддаляли людей від Бога, вдалося перетворити на засіб служіння, що наближає як до Церкви, так і до виру подій, що розгортаються на території України.
Про психологічну допомогу біженцям розповіла Лідія Заблоцька-Житка, доктор наук Інституту психології Академії спеціальної педагогіки Марії Гжегожевської у Варшаві. Варто уникати патологізації досвіду біженців, зазначила вона. Велика кількість біженців може викликати занепокоєння, страх і в людей, які пропонують їм допомогу та притулок. Неправильно «робити все для мігрантів/біженців». Необхідно створити умови, щоби вони стали незалежними й ефективними. Дуже добрим місцем, наприклад, для організації самодопомоги є парафії, молитовні групи, де самі біженці можуть почуватися потрібними і допомагати іншим у потребі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
