З плином років історії про надзвичайні чудеса Падре Піо поширилися світом із заходу на схід, змінюючи серця й уми тих, хто чув про його феноменальні дари, ласки, силу та непохитну віру.
Але одна з таких історій залишається невідомою широкому загалу: це історія святого Падре Піо та Браяна, маленького хлопчика-англіканця.
Він народився у сім’ї Джона та Морін, англіканського подружжя, яке мешкало у Ліверпулі. Незабаром після народження Браян був охрещений у англіканській церкві. Він був веселим та енергійним малюком, однак коли йому виповнилося два роки, життя сім’ї зробило неочікуваний оберт.
Під час двотижневої сімейної відпустки Браян раптом став втомленим і кволим на вигляд. З’ясувалося, що у нього лейкемія, і що йому залишилося жити всього півроку.
Засмучена і сповнена болю мати Брайана віддалася молитві і несамовито почала просити своїх друзів теж молитися за її сина.
Помолившись «Отче наш» і вперше промовивши «Радуйся, Маріє», мати Браяна звернулася до своєї давньої подруги: «Пет, чи є ще хтось, до кого ми також можемо помолитися?»
«Молися до Падре Піо», — відповіла вона.
Це був 1971 рік, і хоча падре Піо помер у 1968 році, історії про його чудеса ширилися світом як лісова пожежа.
«Хто такий Падре Піо?» — спитала Морін. Але її подруга відповіла: «Просто молися».
Незважаючи на те, що вони майже нічого не знали про Падре Піо, родина Браяна звернулася до цього великого святого стигматика, відчайдушно благаючи його про заступництво.
Таємничий відвідувач
Одного разу вночі до Браяна завітав несподіваний гість. Минали тижні, і Браян почав розповідати, що невідомий чоловік регулярно навідується до нього. Але ніхто, крім нього, не бачив цього загадкового гостя.
Згодом із Морін зв’язався брат її хорошої подруги, Едді, що навчався у семінарії Облатів Діви Марії поблизу Рима. Він почув про таємничі зустрічі Брайана і захотів поговорити з дитиною.
«Браяне, можливо, тобі варто запитати у цього чоловіка, як його звати, коли він прийде наступного разу», — порадив Едді.
Так він і зробив.
Одного разу мати Браяна спитала свого сина, чи дізнався він ім’я незнайомця, і Браян відповів: «О так… Він сказав, що його звуть Падре Піо. Він одягнений у довгий коричневий одяг і має дірки на руках і ногах».
З цього моменту у спальні Брайана з’явився стійкий аромат ладану.
За словами Едді, Морін сказала, що це нагадує «приємні пахощі, які використовують у Католицькій Церкві під час благословення».
Зростання віри і сяйво медальйона
Зростання віри Браяна було величезним, особливо як для такого маленького хлопчика: у нього розвинулася велика побожність до Богоматері та Розп’яття — до найголовнішого у духовному житті самого Падре Піо.
«Мамо, я люблю тебе більше за всіх на світі, — сказав якось Браян своїй матері, — але свою Пані я люблю ще більше».
Одного разу, з дозволу батьків Браяна, Едді відвіз дитину до францисканського монастиря. Коли Браян побачив велике Розп’яття у кутку храму, його привабило це місце, і він почав детально розмірковувати над таємницями Страстей Христа.
«Коли ті злі люди розіп’яли Ісуса, вони підійшли до Розп’яття ззаду й загнули цвяхи, щоб було ще болячіше?» — запитав Браян.
Те, що трирічна дитина змогла так детально зрозуміти жорстокість агонії Христа — це дар, що був даний протягом століть лише деяким містикам. Браян був повністю охоплений Божою любов’ю.
Іншого разу подруга Морін, Пет, подарувала маленькому Брайану пластикову статуетку Божої Матері з Лурда, наповнену освяченою водою. Незабаром після цього Брайан попросив матір зняти з шиї золотий медальйон, щоб він міг надіти його на шию статуетки.
«Мамо, будь ласка, дай мені цей медальйон. Мені він потрібен для моєї Пані», — сказав Браян.
Золотий медальйон зазвичай світився вночі. Незважаючи на численні спроби батька Браяна ставити статуетку у різні місця, щоб перевірити, чи не було це лише грою світла, він сяяв постійно.
Випробування
Якось Едді вирішив перевірити Браяна, показавши йому дві фотографії монахів-капуцинів і зображення Падре Піо, щоб зрозуміти, чи це точно він відвідує дитину.
«Спочатку я показав йому одне фото священника-капуцина і спитав, чи він його знає. Браян відповів “ні”. Через кілька хвилин я показав йому інше фото такого ж розміру. Він знову відповів “ні”. Ще за кілька хвилин я, нічого не кажучи, поклав на стіл фотографію Падре Піо такого ж розміру. Він побачив фотографію і сказав: “Це той чоловік, який приходить до мене”. Тоді я кинув йому виклик, сказавши: “Ти ж сказав, що не знаєш цього чоловіка”. Але Браян не дав збити себе з пантелику. Він відповів: “Ні, Едді, я не знав іншого. Але це Падре Піо”».
Одного разу Браян і Едді зустрілися з сім’єю, яка молилася за хлопчика. 17-річна дівчина, яка була у кімнаті і слухала історію Брайана, мовчки подумала: «Якщо він справді бачить Падре Піо, нехай поцілує Розп’яття».
І сталося неймовірне: без будь-якої видимої причини Браян підійшов до столу, взяв Розп’яття і поцілував його.
Безстрашність перед лицем смерті
Браян був маяком надії та джерелом натхнення для багатьох інших дітей, які боролися з лейкемією. Його непохитна сила та наполегливість шокували лікарів.
Один лікар сказав його матері: «Місіс Д., щось або хтось підтримує життя дитини. Він точно мав би бути вже мертвим».
Протягом останніх тижнів свого життя Браян роздав оточуючим сотні Чудотворних медальйонів.
Для маленького Браяна смерть була лише воротами до берегів вічності. Мірою того, як його стан погіршувався, він відчував себе дедалі ближчим до Христа і з дедалі більшою пристрастю говорив про Божу Матір.
«Мамо… Тобі доведеться попросити тата, щоб подарував тобі ще одного маленького хлопчика, — якось сказав Браян. — Падре Піо сказав мені, що дуже скоро прийде, щоб відвести мене до моєї Пані». Вже лежачи на смертному ложі він просив поставити статуетку Лурдської Божої Матері так, щоб він міг її бачити.
Впавши навколішки і повністю віддавши себе Божій волі, мати Браяна сказала: «Ісусе, якщо Ти справді хочеш його, то я віддаю його Тобі. Але тільки дай мені знак!»
Одразу після цього два промені світла зійшлися на Браяні, який цієї миті зробив свій останній подих і мирно помер.
Хоча життя Браяна було коротким, цей маленький хлопчик у свої три роки досяг вершини святості. Завдяки чудесним зустрічам зі святим Падре Піо ця дитина глибоко оцінила жертву Христа на Голгофі та шукала постійного захисту під покровом Нашої Пресвятої Матері.
фінансово.
Щиро дякуємо!
