Між капуцином-стигматиком, якого папа Войтила проголосив блаженним, а потім святим, і самим папою-поляком, який нині теж святий, є особливий зв’язок.
Пояснення цього знаходимо у словах іншої видатної постаті — декана італійських екзорцистів о. Габріеля Аморта. Священника, який і в похилому віці боровся з дияволом, — пише Андреа Торньєллі у книжці «Падре Піо. Святий, що боровся з дияволом».
Отець Габріель багато разів звертав увагу на те, як о. Піо і папа Войтила були — і надалі залишаються — в облозі князя тьми. Він згадував цей зв’язок та інші епізоди стосовно битв Падре Піл з дияволом також у книжці «Останній екзоррцист». І говорив, наприклад, що тільки раз у житті сам безпосередньо зіткнувся з князем тьми. «Протягом усіх цих років я ніколи не мав безпосереднього контакту з Сатаною. Окрім одного випадку. Я тоді недовго ще був священником, на пам’ятаю, скільки саме.
Я поїхав на тиждень молитися до парафії, віддаленої на десять кілометрів від Брешії. Настоятеля звали Фаустино Неґріні. Він там був уже сорок років. Його любили. Дві тисячі душ його прославляли і наслідували в усьому».
Одного дня настоятель сказав до молодого о. Габріеле: «Ходи зі мною».
Хто перебуває в Божій благодаті — не повинен боятися
«Він привів мене в сакристію, — згадує о. Аморт, — там була жінка. Вона представилася: ‘День добрий, я Агнеса Саломоні’. Я ніколи не забував її прізвища. Донині пам’ятаю тембр її голосу. Не знаю, чому Дон Фаустино це зробив. Може, хотів мене втаємничити в усі важливі події своєї парафії? В будь-якому разі, він хотів, щоб Агнеса розповіла мені свою історію. Я слухав її довго. Був вражений. Агнесі було шістнадцять років, коли в неї увійшов Сатана. Чому він у неї увійшов? Дон Фаустино, який мав дозвіл єпископа своєї дієцезії, щоб її екзорцизмувати, під час езкорцизму звернувся через Агнесу до Сатани: ‘Чому ти увійшов у її нутро? Дай мені відповідь, в ім’я Христа!’ — запитав священник дівчину. (…) Коли я подумки повертаюся до відповіді, яку дав Сатана, то мені й понині бракує слів: ‘Бо Агнеса — найсвятіша в парафії, найчистіша, найбільше незіпсована. І тому я зробив її своєю’. Це — велика таємниця. Правдою є, що ті, хто в Божій благодаті, не повинні боятися. Що Сатана небагато що може зробити проти тих, хто живе у Божій благодаті. Але правдою є також те, що Сатана прагне зробити своїми особливо тих, хто святий, тих, чиї душа й тіло з’єднані з Богом. Екзорцизми, які мали звільнити Агнесу, були дуже тяжкими. Години й години гіркої битви. Це тривало роками.
Ця довга і дуже тяжка боротьба з дияволом мала також вирішальний етап у Сан Джованні Ротондо, в монастирі, де мешкав святий з Гаргано. Колись Дон Фаустино повіз її аж до Падре Піо з П’єтрельчіни. Він здолав сотні кілометрів, щоб шукати додаткової допомоги. Їдучи з Ломбардії до Перуджі, сподівався чого завгодно. Автомобіль зупинявся раз по раз, попри те, що не мав жодних поломок. Дон Фаустино був змушений кілька разів з’їжджати на узбіччя і виходити з авто, щоб подивитися, які проблеми в моторі. Тільки коли він зрештою промовив молитву — машина дивним чином знову рушила. Й тільки для того, щоб за кілька кілометрів знову зупинитися. То була довга й дуже виснажлива подорож. Отець Піо не був екзорцистом, але йому вдалося вигнати багато демонів зі допомогою простих благословень і молитов. Сатана боявся отця Піо!»
Дієвий екзорцизм Падре Піо
«Всі зупинки, які довелося робити автомобілю, перелякана, а інколи розлючена поведінка одержимої були виразними знаками того, як сильно Сатана боявся ченця з П’єтрельчіни. (…) Падре Піо зробив для неї небагато або й нічого. Екзорцизмував її, але не звільнив. На зворотному шляху Сатана був збуджений. І став насміхатися з Падре Піо. Сказав вустами Агнеси: ‘Я йому це зробив, я йому це зробив!’ Сміявся. Кричав. Був переповнений торжеством. А автомобіль проїхав довгі кілометри, що відділяли Сан Джованні Ротондо від Брешії, без жодної зупинки. Не було потреби бойкотувати подорож. Однак Сатана не знав, що екзорцизми Падре Піо були дієві по‑своєму. Не минуло багато часу, й Агнеса була звліьнена. Дон Фаустино наказав Сатані, щоби в ім’я Христа сказав, коли покине тіло одержимої. Сатана був змушений назвати день і годину. Всіх парафіян скликали на парафіяльний майдан. Агнеса була звільнена в одну мить, одразу після початку ритуалу, на очах усіх. Це була радість і полегшення для всього села».
Отець Аморт також згадував, як диявол інколи безпосередньо втручався у стосунки між Падре Піо і його духовними керівниками: «Сатана не має обличчя. Він — чистий дух, і якщо хоче проявитися, то мусить прийняти фальшиве тіло, залежно від того, що хоче отримати». Перед Падре Піо демон поставав у вигляді Ісуса, інколи — Марії, інколи — настоятеля, інколи — сповідника. Падре Піо йшов тоді до настоятеля і запитував: «Ти прийшов до мене і казав мені зробити…» — «Ні. Я до тебе зовсім не приходив». І справді, то не був він. То був диявол, який застосовував незвичайний трюк, що полягав в об’явленні з обличчям і тілом, яких насправді не було.
За словами отця Аморта, «проти диявола кожен має знайти свій спосіб». Самі священники, що практикують екзорцизми, «повинні по дорозі відкрити, яка з їхніх дій найбільш дієва проти Сатани. Може бути, що один екзорцист, який згадує про Падре Піо, викликає різку реакцію в одержимого, а інший, згадуючи його, не викликає жодного ефекту. В будь-якому разі, навіть по кого смерті здається, що скромний капуцин зі стигматами надалі залишається сильним щитом проти сатанинських сил. Що диявол надалі його боїться, і якщо його прикликати — він може надалі допомагати у звільненні одержимих».
Однак не тільки святий з Гаргано перебуває на вершечку списку затятих ворогів Сатани і найдієвіших заступників проти князя світу цього.
Папа Войтила врятував світ
«Сатана — казав о. Аморт — розмовляв колись зі мною довго про Йоана Павла ІІ. Донині пам’ятаю захриплий глос князя пітьми. Він звернувся до мене незадовго до того, як піти. Це було як визнання, яке він хотів мені скласти, перш ніж міццю Христа я зможу його вигнати. Звісно, його слова могли бути брехнею. Але все одно їх варто озвучити, бо він сказав: «Кароля Войтилу ненавиджу. Ми всі його ненавидимо. Войтила знишив мої плани. Я хотів змінити світ, а він повалив комунізм у росії та Східній Європі, перш ніж мені вдалося виконати свій план. То були роки, коли цілі країни жили в терорі. Я ввів їх у постійний стан терору. Друга світова війна була моїм шедевром. Але те, що настало потім, комунізм із його мільйонами вбитих, а передусім голод і страждання цілих популяцій, були вишенькою на торті, яка смаком переважала самий торт. Поляк допоміг повернути світло. І забрав стільки молодих людей із моїх рук. Вони були мої. Я втаємничив їх у зло. Вони жили для мене, одні свідомо, інші несвідомо. Він їх у мене забрав. Ненавиджу його за це. І завжди буду його ненавидіти».
Тому — продовжував о. Габріель, — коли згадують про Йоана Павла ІІ під час екзорцизму, одержимий буквально піниться. Зі свого боку, я вірю, що диявол сильно боровся з беатифікацією Йоана Павла ІІ і ще сильніше боротиметься з його канонізацією. Однак йому не вдасться цьому запобігти, тому що Сатана — великий невдаха, а Бог завжди виграє. Також коли згадують Падре Піо з П’єтрельчіни, демон шаленіє, стає лютим і збудженим. Але коли згадують Йоана Павла ІІ, він буває ще більше брутальним, неконтрольованим. Сатана ненавидить Йоана Павла ІІ і часто каже: «ненавиджу його ще сильніше, ніж Падре Піо».
Отож ці двоє людей, двоє святих, чернець зі стигматами і польський папа, таємничим чином поєднані навіть після смерті і надалі їх обох прикликають у допомогу ті, хто виконує делікатну функцію екзорцистів у рідкісних випадках людей, насправді одержимих дияволом.
фінансово.
Щиро дякуємо!
