Як вимірювали час у Середньовіччі?

Оскільки час спливає крізь пальці, сьогодні я вирішила написати саме про нього.

Як і багато іншого, правила вимірювання часу визначила Церква. Щоб забезпечити безперервну молитву, добу поділили на інтервали. Цикл молитов охоплював не лише день, а й ніч.

Утреня молитва була між 2:30 і 3‑ю годиною ночі.

Година читань —між 5:00 і 6:00 ранку, щоб закінчити її саме до світанку.

Перша година — близько 7:00,

Третя — близько 9:00,

Шоста — опівдні (у монастирях, де монахи не працювали в полі, а взимку це ще був час трапези).

Дев’ята година — між 2:00 і 3:00 пополудні.

Вечірню молилися близько 4:30, до заходу сонця (правило приписує вечеряти, коли ще не запали сутінки).

Повечір’я, або ж Комплета, було близько 6‑ї години вечора (найпізніше о 7‑й монахи лягали спати).

Так виглядало життя монахів, які дотримувалися Статуту святого Бенедикта. Історичні описи дають уявлення про те, скільки разів ченців і черниць скликали на молитву, скільки разів дзвони дзвонили протягом дня та ночі.

Дізнатися про час від дзвону до дзвону можна було кількома способами.

Пісочний годинник

Хоч я поставила його на перше місце, та пісочний годинник винайшли пізніше за решту описаних у цій статті. Це зображення ХІV століття вважається найбільш раннім.

Стриманість із пісочним годинником;  деталь. Алегорія доброго правління, Лоренцетті, 1338

Сонячний годинник

Ще один, здавалося б, цілком зрозумілий пристрій. Однак сонячні годинники не просто стояли на визначеному місці в саду, які ми це уявляємо сьогодні. Насправді вони були одними з найперших портативних хронометрів. Ось зображення кишенькового сонячного годинника:

Сонячний годинник, бл. 1600, експонується в Музеї історії науки Оксфордського університету

Свічка

Оскільки тривалість горіння свічки досить передбачувана, то час можна вимірювати, ставлячи на свічках поділки для позначення годин. Коли свічка догорає до певної поділки, це означає, що така кількість годин вже минула. Ось фото свічки для вимірювання часу:

Фото: Wikimedia Commons

Водяний годинник

Водяний годинник працює за рахунок витікання води з однієї ємності в іншу. Принцип його роботи досить схожий на той, який бачимо у пісочному годиннику. Вода також використовувалася, щоб приводити в рух механізми.

Ескіз для водяного годинника з павичами, з «Книги знань геніальних механічних пристроїв» аль-Джазарі, зображення: Метрополітен-музей

Механічний годинник

Тут я зізнаюся у своєму невігластві. Механічні годинники почали з’являтися приблизно в ХІІІ столітті, але їхня робота є трохи загадковою. Вони працювали завдяки воді? Їх накручували? Ці питання поза межами мого знання. Тим не менш, ось зображення механічного годинника з абатства св. Альбана (фото):

Річард Воллінгфорд показує на годинник — свій подарунок абатству Сент-Олбанс

Сподіваюся, колись я зможу розпоряджатися часом так само добре, як це робили у Середньовіччі! Маю для цього безліч способів та приладів.

Переклад: Дарина Янчук, СREDO , за: Даніела Цибульскі, Medievalists