Кардинал Мюллер, колишній префект Конгрегації (тепер Дикастерій) віровчення, каже, що Синод про синодальність — це не єпископська асамблея, а щось подібне до англіканських синодальних зборів. За його словами, дехто з учасників використовує Синод як засіб підготовки Церкви до прийняття ідеологій, які суперечать Святому Письму і Традиції.
В інтерв’ю для National Catholic Register кардинал також попередив, що деякі члени асамблеї «зловживають Святим Духом», щоби запровадити нові доктрини, такі як схвалення гомосексуалізму, жіноче священство та зміни в управлінні Церквою.
Кардинал Мюллер був одним із 52 делегатів, обраних особисто Папою для участі в синодальній асамблеї 4-29 жовтня. Він брав участь у всій сесії цього місяця, поки 25 жовтня зранку не поїхав до Польщі на свячення нових священників.
Кардинал Мюллер каже, що синодальна зустріч була «дуже контрольованою» та досить маніпульованою, причому більшість виступів походили лише від кількох основних доповідачів, які розмовляли з іншими так, ніби вони не знають теології. Він розповів, що йому самому дали лише три хвилини для виступу перед загальним зібранням.
— Ваше Високопреосвященство, як ви оцінюєте Синод про синодальність?
— Мене запросив Папа взяти у ньому участь, як єпископа і колишнього префекта Конгрегації [віровчення], і я просто говорив з огляду на мою теологічну компетентність. Мене запитали, яка різниця між цим і минулими Синодами, також і з методологічної точки зору. Цілком очевидно, що на минулих Синодах єпископи були суб’єктами, які керували процесом. Його організація та внесок не походили «згори». На минулих Синодах усі єпископи під час пленарних засідань могли говорити про що хотіли. Зараз все контролюється, все організовано заздалегідь, і виступати на пленарному засіданні важко через брак часу — згідно з регламентом, можна виступити тільки один раз, і на виступ дають лише три хвилини.
— Чи була у вас можливість виступити перед повним зібранням під час пленарного засідання?
— Так.
— Чи хотіли би ви сказати більше?
— Так, але це було неможливо. Перед наступною частиною цього Синоду буде важливо його реорганізувати — дати більше свободи, більше можливостей для єпископів представити свої ідеї. Він має стати більше схожим на Синод єпископів, щоб єпископи повернули собі роль порадників і свідків об’явленої істини.
— Синод робив великий наголос на Святому Духові. Що ви можете про це сказати?
— Деякі спікери казали, що ми маємо бути відкритими для Святого Духа, але ці голоси Святого Духа були особами, запрошеними до виступу на зборах. Це були такі голоси Святого Духа, ніби ми були теологами-початківцями. Це було схоже на семінарію чи університет, але Синод — це не школа для початківців, і все ж вони говорили з нами так, ніби єпископи не дуже знаються на богослов’ї. Багато присутніх єпископів добре знали теологію, однак вони не могли говорити [про свої знання].
— Чи можете ви навести приклад того, як організатори Синоду розуміли дію Святого Духа?
— Так. Один із призначених доповідачів […], що перебував під впливом ЛГБТ-ідеології, говорив про свого родича-бісексуала, який наклав на себе руки, і через це дійшов висновку, що Церква має бути відкритою не для цих людей, а для ідеології. Нібито у цьому винна ідеологія. Але ми не можемо вирішувати теологічні питання та проблеми через емоції. То була просто емоційна розмова про Святого Духа, і нам сказали, що ми не повинні вступати в суперечки, що [рішуче] висловлюватися проти чогось не можна, або ж тебе затаврують як ворога Святого Духа.
— Звідки вони знають, що це Святий Дух?
— Вони не говорять про Святого Духа, лише про «Духа», але Перше послання святого Йоана говорить: «Любі, не кожному духові вірте, а випробовуйте духів, чи вони від Бога, — багато бо лжепророків прийшло на світ. З цього спізнавайте Божий дух: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, той від Бога. А кожен дух, що не визнає Ісуса, — той не від Бога, але антихриста, про якого ви чували, що він прийде, та й тепер уже у світі» (1Йн 4, 1-3).
Деякі оратори також говорять про відкритість і дають визначення традиції, [кажучи] що вона «не статична, а динамічна». Але, зрештою, всі ці так звані синодальні роздуми спрямовані на те, щоби підготувати нас до схвалення гомосексуалізму. Тільки на це; бо не було сказано про Ісуса Христа [або] Божественне Об’явлення, про благодать людських осіб, створених на образ і подобу Божу, про Бога як мету нашого людського існування. Все зводиться до того, що тепер ми маємо бути відкритими для гомосексуалізму і висвячення жінок. Якщо проаналізувати, все зводиться до цих двох тем.
— А також до управління? Чи ви вважаєте, що є спроба перевернути ієрархічне управління Церквою?
— Так, дехто має образ «перевернутої піраміди» управління, але у центрі цієї піраміди перебуває особиста воля Папи, його радників і співробітників. Цей образ годиться для роз’яснень дітям, але «піраміда» чи «многогранник» — це не біблійний образ Церкви. Це образи, що походять із математичної геометрії. Натомість потрібно дивитися на біблійні образи Церкви у [догматичній конституції] «Lumen gentium»: пастух і отара, виноградник тощо.
Деякі оратори мали соціологічне уявлення про Церкву, її натуралістичне розуміння, але не мали богословського розуміння. Вони завжди говорять про Духа, але Дух — це не флюїд. Дух у Церкві — це Третя Особа Трійці. Він — Особистість. І ми ніколи не можемо говорити про Святого Духа без Сина і Отця. Завжди і в усі часи ми говоримо про Духа, Отця і Сина. Навряд чи [на Синоді] будь-коли згадувався Ісус Христос — лише у педагогічній формі, у спосіб, який трансформує притчі та їхній зміст: наприклад, що Ісус не засудив жінку-перелюбницю. Виступи говорили про наші відносини з Ісусом, але не про Ісуса як Слово Боже, дане нам раз і назавжди.
— Якою мірою [на Синоді] згадувалися доктрина, віра та мораль?
— Тільки за столами. Можна було трохи поговорити про них, але то було лише кілька хвилин. Це був радше збір вражень, але не глибоке теологічне мислення. Як таке можливо в цьому контексті? Щодо решти, була лише можливість для певного втручання, але все це було дещо маніпульовано і залежало від того, кому було дозволено проводити богословські втручання [у розмову] — хто був духовним провідником.
— Помітно, що багато делегатів були особами, з чиїми богословськими поглядами не погоджувалися Бенедикт XVI і Йоан Павло ІІ. Що би Бенедикт робив із цим Синодом?
— Один богослов, обраний для виступу перед зібранням, постійно говорив про Йозефа Ратцінгера, але це був обман. Це не було справжнім благоговінням перед ним, перед його теологією. Вони хочуть оживити старий модернізм, посилаючись на Ратцінґера, але Ратцінґер не мав нічого спільного з модернізмом. Наприклад, святий Павло виступав проти гомосексуалізму, але вони кажуть: «У нас є нове розуміння, відкрите Святим Духом», і тому відтепер гомосексуальні акти або благословення гомосексуальних актів є доброю річчю. Це їхня ідея. Це зловживання Святим Духом для впровадження доктрин, які відкрито суперечать Святому Письму. Вони скажуть: «Так, ми перебуваємо у безперервності. Ми маємо правильне розуміння Традиції та Святого Письма» і тому подібне. «Ми постійно посилаємося на Ісуса Христа» — так, ніби Ісус був лише вчителем моралі на кшталт Ґанді абощо. Вони ніколи не говорять і не визнають, що Ісус є Словом Божим, яке стало Тілом.
— Німецький єпископ, присутній на Синоді, сказав журналістам, що важливо поставити Христа у центр, але у той самий час «поступитися апостольською Традицією». Що він мав на увазі?
— Це трюк, яким вони користуються. Вони представляють ці ідеї не прямо, але посилають таких людей, як цей єпископ, щоб озвучити ці речі, а потім сказати, що це лише його особиста думка. Але насправді вони розвивають мислення, яке не узгоджується з католицькою вірою.
Видатний німецький єпископ, діяч німецького «синодального шляху» сказав Синоду, що всі теми, які вони піднімали в Німеччині, мають стати прикладом для світу. Але за останні роки Церква в Німеччині втратила третину [своїх] членів, там мало покликань, там скоротилося відвідування недільної Меси. Це не може бути шляхом для майбутнього Церкви. Папа закликав німецьких єпископів зосередитися на євангелізації, але вони зробили навпаки.
— Що ви скажете стосовно критики, що це не Синод єпископів, оскільки майже п’ята частина учасників — миряни, які вперше отримали право голосу? Як ви вважаєте, чи є проблема з канонічною легітимністю Синоду?
— Організатори Синоду вчора підтвердили, що це Синод єпископів, але як це можливо, коли миряни мають ту саму вагу голосу, однаковий регламент часу для виступу, і коли вони забирають у єпископів можливість говорити? Насправді це не Синод єпископів, а щось більш схоже на англіканське розуміння синоду з трьома палатами, подібно до світового парламенту. Це не Католицька Церква. Вони мають уточнити, що це таке. Чи заснована конституція цього Синоду єпископів на Таїнстві священства, чи це щось на кшталт низового семінарійного семінару?
— Кілька учасників сказали, що Синод виглядає дуже контрольованим.
— Так, все дуже контрольовано. Вони представили «Лист до люду Божого», і сказали нам ввічливо аплодувати йому, нібито це загальний консенсус. Оплески й були голосуванням. Потім вони принесли його [листа] до кожного столу і сказали, що всі мають його підписати. Кожного підписанта фотографували, і всі це підписували. Тоді вони сказали, що ми маємо час до четвертої години, щоб надіслати свої поправки, але спочатку потрібно було це підписати.
— Чи ви не думали вийти на знак протесту?
— Ні.
— Чи ви досі сприймаєте це як «вороже захоплення», як казали перед Синодом?
— Це незрозуміло. Вони не кажуть відкрито, що саме мають на увазі. Вони не можуть відкрито сказати: «Ми хочемо суперечити Слову Божому». Але вони запроваджують нову герменевтику, за допомогою якої хочуть узгодити Слово Боже з цими ідеологіями — антихристиянськими ідеологіями. Та ми не можемо примирити Христа й антихриста. ЛГБТ-ідеологія — це антихристиянська за своєю суттю ідеологія. Через неї говорить дух антихриста. Це категорично суперечить творінню. І їхня хитрість полягає у тому, щоби змішати душпастирську опіку над цими людьми з антихристиянською ідеологією. Ми, Церква,поважаємо гідність кожного, гідність грішників, людей, які мають проблеми в усіх сферах. Але рішенням цих проблем є шлях Ісуса Христа. Хороший лікар має дати найкращі ліки, а не казати «Все гаразд».
— Слова Христа «Іди і більше не гріши» практично ніколи не згадуються, натомість здається, що все зосереджується на привітності.
— Вони змінюють визначення гріха. [Для декого з них] немає гріхів: «це лише поранені люди. Вони не грішники. Вони поранені люди, поранені Церквою — доктриною Церкви». Вони не вірять у первородний гріх або у гріх як акт. Вони заперечують це не теоретично, а практично. Церква для них є агресором, тому Церква повинна нести відповідальність. Але що для них Церква? Вони кажуть: «Ми — Церква». Але негативно говорячи про Церкву, вони говорять про неї вже як про об’єкт. Стаття 11 конституції Другого Ватиканського Собору «Lumen Gentium» говорить, що Церква — це святе Тіло Христове, яке ми можемо ранити своїми гріхами. Та для декого з учасників Синоду це Христос ранить нас. З їхнього погляду, якщо я краду ваші гроші, а ви називаєте мене злодієм, це ви мене раните.
— Яким ви бачите увесь цей курс? Як все відбуватиметься наступного року чи пізніше? Якими будуть наслідки?
— На мою думку, мета полягає у тому, щоби Церква більше відповідала міжнародному порядку денному на 2030 рік. Це помітно з огляду на політику того, кого запрошують на публічні зустрічі з Папою. Це не звичайні сім’ї з п’ятьма дітьми — їх ніколи не запрошують. Ні, зазвичай це бісексуали, транссексуали тощо, і це провокація — вся ця пропаганда. Жоден ортодоксальний єпископ не зустрічається з ним, але натомість завжди присутня партія абортів.
Ісус сказав іти по всьому світу, йти до всіх, але робити їх учнями, навчаючи віри і хрестячи їх, якщо вони приймають віру. Це означає відвідати весь світ — але не вітати світ і не дозволяти кожному бути тим, ким заманеться.
фінансово.
Щиро дякуємо!
