Ми часто сприймаємо святих як недосяжний ідеал, який нам важко наслідувати. Але насправді це зовсім не так! Вони — наші споріднені душі, і щоби краще це усвідомити, іноді варто їх трохи «приземлити», зробивши ближчими до себе.
Мабуть, кожен із нас може у певному сенсі назвати себе диваком. Але це точно не позбавляє нас права бути святими. Той факт, що святі можуть бути ексцентричними, не означає, що вони випустили з поля зору ключове: любов до Бога та ближнього. Однак це вказує на їхню людяність, яка вабить нас до них. Говорячи про їхні дивацтва, ми, зрозуміло, не хочемо їх висміяти, — ми прагнемо відчути їхню близькість.
Святий Филип Нері, відомий як «покровитель радості» і «жартівливий святий», що мав чудове почуття гумору і полюбляв кепкувати з самого себе, щоби зростати у смиренні, свого часу відмовився бути єпископом — у його часи цей жест сам собою виглядав дуже ексцентричним. Якось, коли йому надіслали у подарунок до столу фазанів і голубів, він повернув їх із ввічливою запискою, в якій благав відправника залишити їх живими заради нього. Цей жест сподобався би сучасному вегетаріанцю та викликав би бурхливі оплески з боку захисників прав тварин.
Коли ми думаємо про святу Терезу Авільську, вона здається нам надзвичайно практичною людиною. Та коли їй було сім років, вона та її брат Родріґо вирішили втекти до Північної Африки, щоби стати там мучениками. Та вони не дійшли далі відкритої місцевості за стінами Авіли, де дітей перестрів дядько і повернув додому — досягнення, за яке нащадки мають бути йому вдячні.
Симеон Стовпник, безумовно, може претендувати на спеціальний приз за свою дивакуватість. Прагнучи все більшої й більшої аскези, якось він провів увесь Великий Піст прикутим до скелі, де цілими днями палко молився. Його наступним умертвінням було чотири роки життя на власноруч збудованому стовпі заввишки шість ліктів. Потім його захоплені прихильники почали будувати для нього все вищі й вищі стовпи. Зрештою він прожив 20 років на стовпі заввишки сорок ліктів, куди милосердні учні носили йому їжу. Він безперервно молився і, як кажуть, навернув тисячі людей.
Святий Ігнатій Лойола, засновник ордену єзуїтів, одного разу зустрівся з мавром, якого намагався навернути. Оскільки його спроба зазнала невдачі, Ігнатій мав зробити вибір: дозволити мавру йти своїм шляхом чи боротися до кінця. Ігнатій передав рішення… своєму мулу. Якби мул повернув у той бік дороги, якою пішов мавр, той напав би на святого Ігнатія. На щастя, мул, так би мовити, ухвалив розсудливе і провіденційне рішення.
Святий Альфонс Ліґуорі дуже любив музику, але мав мало нагод нею насолоджуватися. Відвідання виступів на єдиній сцені його рідного Неаполя було проблематичним, оскільки там ставили спектаклі сумнівного [морального] характеру. Як же святій людині уникнути спокуси? Святий Альфонс сідав далеко від сцени і, як тільки піднімалася завіса, знімав окуляри. Він чув музику, але не бачив, що відбувається на сцені.
Святий Йоан Боско, як це часто буває зі святими, мав своїх недоброзичливців. Через те, що він опікувався дуже великою групою дітей, його вважали божевільним. Одного разу до нього приїхала карета з двома священниками, які хотіли відвезти його до лікарні на обстеження. Однак святого попередили про це заздалегідь. Він привітно зустрів священників і сказав, що буде радий поїхати з ними «покататися країною». Він висловив готовність сісти у карету, але спочатку, демонструючи гарні манери, сказав: «Після вас, отці». Коли два священники зручно всілися, Дон Боско відійшов і гукнув візниці: «До психіатричної лікарні!» — і карета рушила без нього. Маленька хитрість не виключає виняткової святості.
Святий Мартин де Поррес дуже любив тварин, і ця любов, принаймні, межувала з ексцентричністю. Він дбав навіть про шкідників, які гризли монастирські ризи, і ставав на захист щурів і мишей, вважаючи, що «бідолашних маленьких тварин недостатньо годують», а також відкрив лікарню для собак і котів у будинку своєї сестри.
На противагу йому, святий Бернард свого часу відлучив від Церкви мух, які дошкуляли йому і його пастві. Свята Бригіда ж ставилася до природи так, ніби та корилася її вказівкам: «Вийди і ласкаво попроси курей знести більше яєць… Поговори з деревами — подивися на плоди, які вони нам залишили… Лагідно порозмовляй із коровами і попроси у них трохи молока».
Святий Франциск Сальський мудро зауважив: «Для святих немає шкоди, якщо показувати їхні вади так само, як і чесноти». Ми також не повинні дозволяти нашим хибам перешкоджати нам йти своїм шляхом до святості.
Читайте також: 5 святих, які принесуть радість і гумор у вашу оселю
За: Д-р Дональд ДеМарко, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
