«Коли люди зверталися до св. Йоана Павла ІІ, щоб порозмовляти з ним про якусь проблему, його першим запитанням було: ‘А як це виглядає у світлі віри?’ Погляд, осяяний надією, теж робить так, що речі постають в іншому світлі», — пише Франциск.
Сьогодні, 14 листопада 2023 р., побачило світ Послання Папи на наступний, XXXVIII Світовий день молоді, повідомляє Vatican News. Франциск заохочує замислитися над джерелом радості й надії, що є світильником на нашій дорозі серед пітьми життєвих випробувань.
«Радісні в надії» («Веселі в надії» — переклад Хоменка): ці слова з Послання святого Павла до римлян, 12,12 стали темою 38‑го Світового дня молоді. 26 листопада 2023 р. його відзначатимуть на місцевому рівні, а наступну зустріч всесвітнього масштабу призначено на 2027 рік у Сеулі, в Південній Кореї. Але перед цим Папа призначив усім зустріч у Римі на 2025 рік, з нагоди «Ювілею молоді», та запросив юнаків і дівчат стати «паломниками надії» — що є темою Святого Року-2025.
«Ви, молоде, насправді є радісною надією Церкви і людства, що завжди в дорозі. Хочу взяти вас за руку і разом із вами крокувати дорогою надії. Хочу говорити з вами про наші радощі та надії, але також про смуток і біль наших сердець та про страждання людства (пор. Душпастирська конституція Gaudium et spes, 1)», — пише Святіший Отець. Протягом цих років підготовки до Ювілею спочатку будемо роздумувати над Павловим висловом «Радісні в надії» (τῇ ἐλπίδι χαίροντες — «ті, що надією радіють»), а потім заглибимося в слова пророка Ісаї: «Ті, що на Господа уповають, прямують вперед без утоми» (пор. Іс 40,31).
Джерело радості
Переходячи до роздумів над цьогорічною темою, Папа зазначає: римських християн св. Павло заохочує «радіти в надії» у період, коли вони зазнавали суворих переслідувань. Джерело цієї «радості в надії» струменіє із «Христового пасхального таїнства, із сили Його воскресіння», і «не є плодом людських зусиль».
«Це радість, яка походить із зустрічі з Христом. Християнська радість походить від самого Бога, від усвідомлення того, що Він нас любить», — пише Франциск, цитуючи свого попередника Бенедикта XVI. Папа Бенедикт, роздумуючи про досвід СДМ-2011 у Мадриді, зазначав: вирішальним фактором цієї радості є віра, усвідомлення того, що мене люблять.
Джерело надії
«Молодість — це пора, сповнена сподівань і мрій, яка живиться прекрасними реаліями, що збагачують наше життя: величчю створіння, стосунками з близькими і друзями, мистецьким і культурним досвідом, науковими й технічними знаннями, ініціативами, що сприяють миру, справедливості й братерству тощо. Однак ми живемо в період, коли для багатьох, також і для молоді, надія здається великим відсутнім», — зазначає Святіший Отець. Він згадує про юнаків і дівчат, які переживають досвід війн і насильства, цькування та різних злиднів, опановані відчаєм, страхом і депресією. Як у такому контексті переживати радість і надію, про які говорить святий Павло? Переважає радше зневіра, думка про те, що чинити добро є даремним, бо ніхто цього не цінуватиме…
«Перед лицем трагедій людства, особливо страждань невинних, ми теж, як молимося в деяких псалмах, запитуємо Господа: “Чому?” Що ж, ми можемо бути частиною Божої відповіді. Ми, створені Ним на Його образ і подобу, можемо бути вираженням Його любові, яка сприяє народженню радості й надії навіть там, де це здається неможливим», — підкреслює Наступник св. Петра. Папа вказує на досвід багатьох святих, що «були свідками надії серед найжорстокішої людської злоби», як от Максиміліан Кольбе, Жозефіна Бакіта або родина Ульмів.
«Маленька» сестра
Франциск наводить слова французького поета Шарля Пеґі, який на початку своєї поеми про надію пише про три богословські чесноти як про трьох сестер, що разом прямують вперед. «Маленька надія виступає наперед між двома великими сестрами, а її навіть не помічають», — писав він. Для Шарля Пеґі ця найменша є рушієм усього: віра бачить лиш те, що є, а надія бачить те, що буде; любов любить те, що є, а надія любить те, що буде. Це надія спонукає двох інших прямувати вперед. «Я теж переконаний у цьому смиренному, “незначному”, але фундаментальному характері надії, — зазначає Святіший Отець. — Задумайтесь: як ми би жили без надії? Якими були б наші дні? Надія — це сіль повсякдення».
Світло серед ночі
Наступник св. Петра далі зазначає, що в Пасхальному Триденні Велика Субота є «днем надії». Між Великою П’ятницею та Неділею Воскресіння вона є середзем’ям між відчаєм учнів та їхньою пасхальною радістю. «Це місце, в якому народжується надія. Церква в цей день у тиші згадує зішестя Христа в ад. Ми можемо бачити, як це зображено на багатьох іконах. Вони показують нам Христа, що палає світлом, сходить у найглибшу пітьму і проходить крізь неї», — пише Папа. І підкреслює, що Бог не обмежується співчутливим спогляданням на наші болі, але особисто входить у наш найпекельніший досвід «як світло, що сяє серед пітьми та перемагає її».
«Такою, якщо замислитися, була надія Діви Марії, яка стійко стояла під хрестом Ісуса, впевнена в тому, що “добрий кінець” уже близько. Марія є жінкою надії, Матір’ю надії. На Голготі, “непохитна в надії проти всякої надії” (Рим 4,18), Вона не дозволила згасити у своєму серці впевненість у Воскресінні, про яке сповістив Її Син. Саме Вона наповнила тишу Великої Суботи люблячим очікуванням, сповненим надії, вселяючи учням впевненість, що Ісус переможе смерть і що зло не буде останнім словом», — зазначає Святіший Отець.
«Християнська надія не є поверховим оптимізмом чи плацебо для легковірних», — вказує Франциск. Вона є «впевненістю, вкоріненою в любові та у вірі в те, що Бог ніколи не залишить нас самих і виконає свою обітницю. Християнська надія «це не заперечення болю та смерті», а «відзначення любові Воскреслого Христа, який завжди з нами, навіть тоді, коли здається далеким».
Підтримувати надію
Іскру надії потрібно підтримувати, щоб її не заглушили тривоги та життєві труднощі. Щоб розпалити полум’я, іскра потребує повітря. І ми можемо в різний спосіб співпрацювати зі Святим Духом у підтримувані надії.
«Надію живить молитва. Молячись, ми зберігаємо і відновлюємо надію. Молитвою ми підтримуємо горіння іскри надії», — пише Папа, порівнюючи молитву зі сходженням у високогір’я: вийшовши понад хмари, можемо бути огорнені світлом і теплом сонця, якого не видно на землі. «Люба молоде, коли вас огортає густий туман страху, сумнівів і пригнічення й ви більше не бачите сонця, — ступайте на шлях молитви», — заохочує Святіший Отець.
Наступним елементом, на який вказав Папа, є те, що «надія живиться нашими щоденними рішеннями». «Заклик радіти в надії, з яким святий Павло звертається до християн Рима (пор. Рим 12,12), вимагає дуже конкретних рішень у повсякденному житті. Тому я закликаю вас обирати стиль життя, що ґрунтується на надії», — пише Франциск. Як приклад він наводить соціальні мережі, в яких замість поширювати погані новини, що є легшим, конкретна пропозиція полягає в тому, щоб ділитися «словом надії».
Вперед зі смолоскипом надії
Підсумовуючи, Наступник св. Петра зазначив: увечері, коли темно, ми вмикаємо ліхтарик у смартфоні, щоб підсвітити дорогу. Під час концертів тисячі таких запалених світелок створюють промовисту картину. «Вночі світло дає нам змогу бачити речі по-новому, і навіть у темряві з’являється вимір краси. Подібно й зі світлом надії, яким є Христос. Ним, Його воскресінням, наше життя є освітленим. Із Ним ми бачимо все в новому світлі», — пише він, нагадавши, що коли святому Йоанові Павлу ІІ представляли якусь проблему, він запитував: «Як вона виглядає у світлі віри?»
«Погляд, осяяний надією, також дозволяє побачити речі в іншому світлі. Тому я заохочую вас прийняти такий погляд у своєму щоденному житті. Одухотворений божественною надією, християнин наповнюється іншою радістю, яка випливає зсередини. Виклики і труднощі є і завжди будуть; але якщо ми наділені “сповненою віри” надією, то зустрічаємо їх, знаючи, що не за ними останнє слово, і ми самі стаємо маленьким смолоскипом надії для інших». Папа наголошує, що кожен з нас може ним бути, і заохочує юнаків та дівчат «не боятися ділитися з усіма надією та радістю Воскреслого Христа».
фінансово.
Щиро дякуємо!
