Як самотнім людям жити своєю сексуальністю?

Перш ніж Бог створив Єву, Адам був самотній. Що він робив?

Як неодруженим людям переживати свою сексуальність — розповідає Орися Уська, доктор теології.

Що робив самотній Адам?

Коли Бог створив Адама, перед Євою, то періоду тієї початкової, задуманої Богом єдності передував період самотності. Що Адам робив у своїй самотності? Він усвідомив, хто він. Усвідомив, що людина відрізняється від усього створеного світу, що він — інший.

Адам також зрозумів, що в цьому світі немає нікого, з ким можна би було мати стосунки, яких він прагнув. Він мав у серці прагнення, яких не міг реалізувати. Але якби не цей період самотності, коли він зустрівся зі своїми бажаннями й відкривав їх Богові, він був би неспроможний увійти в стосунки з Євою.

Дар для іншого

Усе це не залежить від того, одружена людина чи ні. Є люди зараз самотні, але колись вони одружаться. Є також люди, які ніколи не одружаться: священники у целібаті, черниці; розлучені без скасування шлюбу теж ніколи не мали би вступати у подружні стосунки, бо це шкодитиме і їм, і іншим; вдова чи вдівець, які більше ніколи не будуть ні з ким жити. Це нічого не міняє. Бо подружній вимір — це дар для іншого: я переживаю себе як дар для іншого.

Материнство фізичне і духовне

Я колись думала, що всі покликані до фізичного материнства, а як у кого чомусь «не вийшло», то йдуть до монастиря і займаються духовним материнством. Натомість Йоан Павло ІІ показує, що первинним є духовне материнство.

Що таке материнство? Це бажання годувати когось, доглядати, виношувати, бути даром, допомагати комусь своїми знаннями, порадами, своїми виправленнями, своєю присутністю. Духовне материнство ніхто ні для кого не скасовував. Є багато людей, до яких ми покликані піти й бути для них даром. Усі ці прагнення задовольняє Бог. І це не залежить від того, у шлюбі людина чи ні, або й ніколи у ньому не буде. Одружені люди мають таке ж саме серце — спрагле і голодне Бога, а не іншої людини. Інша людина — це дар для мене. Це частина Божого задуму. Але якщо Божого задуму на моє одруження немає, то всю повноту радості й щастя Він дасть мені саме у такому стані.

Целібат і подружжя

Загалом, повним даром із себе є той, хто перебуває в целібаті. Той, хто перебуває в добровільному безженстві, пропускає вимір шлюбу й відразу входить у реальність Царства. Тією повнотою, що він наречений, що він люблений, що він любить, що живе для когось, — він живе вже зараз. І нам потрібні люди, які живуть цією реальністю вже зараз. Але їм також потрібні святі подружжя. Бо де вони бачитимуть те, з чого можна зробити висновки про надприродне? Ми у світі взагалі починаємо забувати, що таке шлюб між чоловіком і жінкою. Ми перестаємо бачити навіть природне.

Кожен покликаний до повноти щастя

Тому до повноти щастя покликаний абсолютно кожен. Тому що Бог — єдиний, хто задовольняє прагнення, які ми, зокрема, відчуваємо в тілі. Просто у кожного — свій шлях: у одружених, неодружених; у тих, то був одружений, і хто ніколи не буде одружений, є свої нюанси — але це нічого не змінює. Хай би що сталося зі мною в минулому, хай би що сталося в майбутньому — Божа любов невідклична, як і всі Його дари. Ми покликані переживати повноту своєї жіночості, своєї чоловічості — тобто своєї сексуальності, — бо це частина нашої людської природи. Немає людей, які б не були сексуальними, які б не належали до конкретної статі. Всю цю красу ми запрошені проживати. Відчинімо двері!

Повністю розмову з доктором теології Орисею Уcькою — дивиться тут.