Британське об’єднання священників виступило проти Декларації Дикастерію віровчення

«Братство Католицьких Кліриків», британська організація, до якої належить понад 500 священників Англії, Шотландії та Уельсу, висловилася проти Декларації Дикастерію віровчення «Fiducia Supplicans». 

У цій заяві, яку поширило, зокрема, видання Catholic Herald, члени організації пишуть, що у відповідь на поширену плутанину щодо католицького вчення про одностатеві зв’язки та сексуальну поведінку поза шлюбом вважають за необхідне наголосити на традиційному вченні Католицької Церкви (як подано в Катехизмі Католицької Церкви), що залишається незмінним: 

§2357

Спираючись на Святе Письмо, яке розглядає гомосексуальні дії як важкі спотворення, Церковна Традиція завжди проголошувала, що «акти гомосексуалізму за самою своєю внутрішньою природою є невпорядкованими». Вони суперечать природному законові і виключають із сексуального акту дар життя. Вони не виникають із правдивого чуттєвого і сексуального взаємодоповнення. У жодному випадку вони не можуть бути виправдані.

§2391

Тілесне з’єднання є законним лише тоді, коли між чоловіком і жінкою створена остаточна спільність життя.

Саме в цьому контексті ми маємо оцінити нещодавній документ «Fiducia Supplicans» — який пропонує заклик до розпізнавання, що може призвести до уділення  благословення тим, хто перебуває в одностатевих чи позашлюбних зв’язках. Ми зауважуємо благородне пастирське прагнення допомогти людям рухатись вперед через оновлення життя та заклик до навернення, відштовхуючись від усіх аспектів природної доброї волі та чесноти. Однак ми не бачимо ситуацій, у яких подібне благословення пари можна було б належно та адекватно відрізнити від виразу певного рівня схвалення. Тому вони б неодмінно призвели до скандалу стосовно осіб, що його отримують, а також прямо чи опосередковано залучених до благословення — чи стосовно самого служителя, що його уділив. Крім того, ми занепокоєні тим, що практика таких благословень призведе до замішання серед вірних стосовно богослов’я шлюбу і людської сексуальності загалом. І вже серед коментарів в медіа, що з’явились за останні кілька днів, та занепокоєнь, висловлених нам вірними, ми бачимо таке замішання. Ми переконані, що справжня любов завжди слідує за вірним вченням, і що подібні благословення працюватимуть проти тієї опіки, якою священник має оточити свою паству. Зі щирою парресією, засновуючись на нашому душпастирському досвіді, ми робимо висновок: такі благословення як з душпастирської, так і з практичної точки зору, є неприпустимими.