Минуло вже понад двісті років з моменту написання мелодії до «Тихої ночі» — однієї з найпопулярніших і найулюбленіших колядок усіх часів.
23 грудня 1818 року отець Йозеф Мор, вікарій католицької парафії святого Миколая в Оберндорфі (Австрія) спостерігав за тим, як група акторів грає різдвяну виставу. Ця вистава мала відбутися у храмі, але її вимушено перенесли до дому когось із парафіян, оскільки церковний орган не працював.
Після вистави отець Мор пішов додому, розмірковуючи над біблійною розповіддю про народження Ісуса. Цього разу він обрав незвичний шлях і натрапив на вершину пагорба, звідки йому відкрився чудовий краєвид: вкрите снігом село.
Ця умиротворена і затишна картина нагадала йому про вірш про Немовля Ісуса, який він написав ще два роки тому. Легенда каже, що це надихнуло його покласти свій вірш на музику, оскільки він вирішив, що це може стати гарною піснею для зібрання на Святвечір.
З цією думкою отець Мор пішов до органіста своєї парафії Франца Ксаверія Ґрубера. Оскільки орган не працював, їм довелося взяти до рук гітару. Ґрубер придумав мелодію за кілька годин, і вони вперше виконали її 24 грудня 1818 року у церкві святого Миколая.
Після того, як орган полагодили, Карл Морахер, відомий органний майстер, попросив Ґрубера випробувати його. Він зіграв «Тиху ніч», і Морахеру так сподобалася колядка, що він забрав її з собою, до свого рідного села Капфінг.
Через деякий час Райнери і Штрассери, відомі на той час родини співаків, почули цю пісню — і полюбили її. Вони додали її до репертуару своїх різдвяних вистав, і так вона почала ширитися Європою.
У 1834 році сестри Штрассер виконали колядку перед королем Пруссії Фрідріхом Вільгельмом IV, після чого він попросив свій соборний хор щороку співати її на Святвечір. А двадцять років потому Райнери привезли «Тиху ніч» до США, заспівавши її біля пам’ятника Гамільтону у Нью-Йорку. Зрештою пісня поширилася світом, її переклали багатьма мовами і вона стала однією з найулюбленіших колядок в історії та впізнаваним символом Різдва.
фінансово.
Щиро дякуємо!
