Погляд

Вайґель: колись Дикастерій віровчення був джерелом ясності, але тепер це не так

11 Січня 2024, 14:58 1191

В апостольському листі «Ad Theologiam Promovendam», опублікованому Папою Франциском 1 листопада 2023 року, Церкву закликали займатися контекстуальним богослов’ям. Як сказано у документі, теологія має бути «фундаментально контекстуальною… здатною читати і тлумачити Євангеліє в умовах, у яких чоловіки і жінки живуть щодня, у різних географічних, соціальних і культурних середовищах».

Наскільки «Fiducia Supplicans», видана кардиналом Віктором Мануелем Фернандесом і Дикастерієм віровчення 18 грудня 2023 року, відповідає цьому стандарту?

Насправді, кепсько. Погляньмо на «контексти», які ігнорує «Fiducia Supplicans».

Медіаконтекст. Згідно з негайною версією медіа, Папа дозволив священникам «благословляти» одностатеві пари, крапка — хоча в самій Декларації зазначено, що такі «благословення» не повинні вважатися літургійними, вони мають бути спонтанними, включати «благословення» окремих осіб і проводитися таким чином, щоб не скомпрометувати вчення Церкви про шлюб як «всеохопний, стабільний і нерозривний союз чоловіка і жінки, природно відкритий для продовження роду» (як сформулював Папа Франциск у липні минулого року).

Згодом кардинал Фернандес поскаржився, що перші повідомлення у медіа проігнорували ті тонкі відмінності, якими рясніє «Fiducia Supplicans». Якщо кардинал і не очікував саме такого результату, то він не врахував того глобального медіаконтексту, у якому буде сприйнято «Fiducia Supplicans». І якщо кардинал був справді незадоволений тим, як перекрутили його документ, чому він тоді не прояснив його контекст, звернувшись до представників духовенства, які негайно почали «благословляти» одностатеві пари в очевидно спланований наперед (не в останню чергу для того, щоб привернути увагу медіа) і квазілітургійний спосіб, який, безсумнівно розмивав ті доктринальні та моральні лінії, що їх, як стверджує кардинал, провів його документ?

Євангельський і культурний контексти. Через кілька годин після публікації «Fiducia Supplicans» мені зателефонував африканський архієпископ, глибоко стурбований впливом Декларації на зусилля його місцевої Церкви бути Церквою учнів-місіонерів учнів, до чого закликав Папа Франциск. Як пояснив архієпископ, місцеві християни-п’ятидесятники були вражені «Fiducia Supplicans»; так само були вражені й місцеві мусульмани; і таким чином євангельська місія Католицької Церкви стала набагато важчою.

Чи кардинал Фернандес і його колеги взяли до уваги «контекст» єпископа, створюючи «Fiducia Supplicans»? Чи враховували вони «різні географічні, соціальні та культурні середовища» місцевих Церков католицьких «периферій», на яких наголошує цей понтифікат і які цитуються як джерела богословських роздумів у «Ad Theologiam Promovendam»? Здається, ні. Єдиний церковний «контекст», який я бачу у декларації «Fiducia Supplicans», — це «Церква-лайт», яка чіпляється за цілковито фальшиве переконання, нібито потурання деконструктивному Духові епохи має кращу євангельську ефективність, ніж робота над наверненням Духа епохи через пряме проголошення Євангелія, заклик до покаяння і таке інше.

Синодальний контекст. Питання «благословення» одностатевих пар розглядалося у жовтні минулого року на Синоді-2023, де обговорювалися занепокоєння, висловлені моїм африканським другом. Якщо на Синоді-2023 було досягнуто консенсусу, то він був таким, що Церква не повинна дозволяти будь-які подібні «благословення» — саме тому ця тема не згадувалася у підсумковому звіті Синоду. Як же тоді «Fiducia Supplicans» відображає синодальний контекст, у який цей понтифікат стільки інвестував? Чого варта «синодальність», якщо синодальний консенсус можна перекреслити одностороннім актом куріального Дикастерію, виданим без серйозних консультацій зі світовим єпископатом? Що означає для майбутньої дискусії про «синодальність» те, що так багато окремих єпископів — і навіть цілих єпископських конференцій — суворо розкритикували, а в деяких випадках навіть відкинули «Fiducia Supplicans»?

Лінгвістичний контекст. «Fiducia Supplicans» було представлено як розвиток у пастирській практиці «благословень» тих, хто відчуває потяг до осіб своєї статі, але це «благословення», як пізніше сказав кардинал Фернандес, «нічого не схвалює і не виправдовує». Однак, як зазначили єпископи Камеруну, «благословення» — у будь-якому мовному контексті — означає схвалення того, що благословляється: це здорове спостереження, яке підкреслює те, що можна описати як софістику «Fiducia Supplicans».

Колись, і не так щоб давно, Дикастерій, який займався захистом католицької істини і просуванням динамічної ортодоксальної теології, був джерелом ясності. Це вже не так. І це питання постане під час наступного sede vacante і майбутнього конклаву.

Переклад CREDO за: Джордж Вайґель, Catholic World Report

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity z-lib books