Кирило і Мефодій були переконані: окремі народи не можуть вважати, що отримали повноту Об’явлення, доки не почують його своєю мовою і не прочитають своїм алфавітом.
Так сказав папа Бенедикт XVI під час загальної аудієнції 17 червня 2009 року. Сьогоднішній літургійний спомин свв. Кирила і Мефодія, Покровителів Європи, скасований з огляду на початок Великого Посту — Попільну Середу; однак поза літургією цілком можна і варто згадати цих великих Апостолів слов’ян.
Пропонуємо уривки з катехизи Бенедикта XVI.
Заохочений прикладом брата, також Кирило вирішив відмовитися від науки й податися на гору Олімп, щоби присвятити життя медитації та молитві. Однак 861 року імператорський уряд доручив йому місію над Азовським морем: серед хазарів, які просили прислати їм людину освічену, здатну провадити дискусії з юдеями і сарацинами. Кирило, якого тоді ще супроводжував брат Мефодій, затримався в Криму надовго і навчився гебрейської мови. Там він також розшукував тіло папи Климента І, який перебував у Криму на вигнанні. Знайшовши його гріб, разом із братом вирушив у зворотну путь, забираючи з собою цінну реліквію. Після прибуття до Константинополя обох братів вислав у Моравію імператор Михаїл ІІІ, до якого моравський князь звернувся з виразним проханням: «Відколи наш люд, — написав він, — відкинув поганство, він дотримується закону християнського; але не маємо вчителя, який зумів би пояснити істинну віру нашою мовою». Місія незабаром увінчалася надзвичайним успіхом. Переклад літургії слов’янською мовою викликав у людей велику симпатію до обох братів.
Однак це ж викликало ворожість до них із боку франконського кліру. Ті священники прибули в Моравію раніше і вважали, що ця територія належить їхній церковній юрисдикції. Брати подалися 867 року до Риму, щоб дати пояснення. По дорозі затримались у Венеції, де відбулися вельми жваві дебати з прихильниками так званої «єресі тримовності»: вони вважали, що тільки трьома мовами можна гідно прославляти Бога — гебрейською, грецькою і латинською. Вочевидь Солунські брати стали їм опонентами. В Римі Кирила і Мефодія прийняв папа Адріан ІІ, який вийшов їм назустріч у процесії, щоби гідно прийняти реліквії св. Климента. Папа також зрозумів велике значення видатної місії братів. Починаючи з середини тисячоліття, численні слов’яни оселилися на прикордонних територіях східної та західної частин Римської імперії, між якими вже панувала чимала напруженість. Папа вважав, що слов’янські народи могли би відіграти роль помосту, сприяючи збереженню єдності християн в обох частинах імперії. Тому без вагань затвердив місію двох братів у Великій Моравії, схвалюючи і утверджуючи користування слов’янською мовою в літургії. Слов’янські книги були урочисто покладені на вівтарі в Санта Марія Маджоре, а літургію слов’янською мовою служили в базиліках св. Петра, св. Андрія і св. Павла.
Прагнучи наслідувати Григорія з Назіанзу в його служінні Слову, Кирило просив Христа промовити за його посередництвом мовою слов’ян. Свій переклад він починає урочистим закликом: «Слухайте, всі слов’янські народи, слухайте Слово, що походить від Бога. Слово, яке живить душу, Слово, яке провадить до пізнання Бога».
Вже кількома роками раніше Кирило, його брат Мефодій із гроном приятелів працювали над проєктом збору християнських догматів у книги, написані слов’янською мовою. Вочевидь тоді з’явилася необхідність створити нові графічні ганки, які краще відповідають вимові. Так постала глаголиця — алфавіт який після наступних змін і спрощень дістав назву «кирилиці», на честь творця слов’янського письма. Це була подія, переломна для розвитку слов’янської цивілізації загалом.
фінансово.
Щиро дякуємо!
