В інтерв’ю для часопису «L’Osservatore Romano» Префект Дикастерію у справах духовенства, кардинал Лазар Ю Хун Сік поділився думками про суттєві виміри формації життя священників, торкаючись теми сучасної культури та розпізнавання покликання.
З нагоди 61-го Всесвітнього дня молитви за покликання, який цьогоріч відзначається 21 квітня, в інтерв’ю для часопису L’Osservatore Romano кардинал Лазар Ю Хун Сік , префект Дикастерію у справах духовенства, розповів про співпрацю з Божою благодаттю для розпізнавання покликання, вказуючи на важливі шляхи у священницькій формації — пише Vatican News.
Універсальне покликання до щастя
Означуючи покликання, кардинал Ю Хун Сік сказав, що у своїй суті воно є покликанням бути щасливим, беручи відповідальність за своє життя.
«Це перше бажання, яке Бог має для кожної людини, для кожного з нас: щоб наше життя не згасло, щоб воно не було змарноване, щоб воно сяяло якнайкраще. І тому Він став близьким у своєму Сині Ісусі й хоче пригорнути нас в обійми своєї любові; таким чином, завдяки Хрещенню, ми стаємо активною частиною цієї історії любові, й коли ми відчуваємо, що нас люблять і супроводжують, тоді наше існування стає шляхом до щастя, до життя, яке не має кінця. Шлях, який потім втілюється і реалізується у життєвому виборі, в конкретній місії та в багатьох повсякденних ситуаціях», — пояснив він.
Навчитися розпізнавати покликання
Говорячи про розпізнавання свого покликання, очільник Дикастерію у справах духовенства вказав на багату традицію Церкви та мудрість християнської духовності, які нас цьому можуть навчити.
«Для того, щоб бути щасливими — а щастя є найпершим покликанням, яке поділяє кожна людина — необхідно, щоб ми не помилялися у своєму життєвому виборі, принаймні у фундаментальних рішеннях. І першими дороговказами, за якими ми маємо слідувати, є саме наші бажання, те, що ми відчуваємо в нашому серці, що буде добрим для нас, а через нас — для світу навколо нас», — сказав він.
Однак, за його словами, людина щодня бачить, що її бажання не завжди відповідають істині про те, ким ми є, і може статися, що наші бажання є результатом часткового бачення, виникають із розчарувань або продиктовані егоїстичним пошуком власного благополуччя.
«Тому необхідне розрізнення, яке, по суті, є духовним мистецтвом розуміння з Божою благодаттю, що ми маємо вибирати в нашому житті. Розрізнення можливе лише за умови, що ми прислухаємося до себе і прислухаємося до Божої присутності в нас, долаючи дуже актуальну спокусу зробити так, щоб наші відчуття прирівнювати до абсолютної істини», — зауважив кардинал Ю Хун Сік . Покликаючись на одну з катехиз Папи Франциска, він сказав, що покликання розпізнається тоді, коли наші глибокі бажання вступають у діалог з ділом, яке Божа благодать чинить у нас, що сприяє розумінню, яким шляхом ступати.
Священник — постійний учень свого небесного Вчителя
«Світ, суспільство і Церква потребують глибоко людяних священників, чию духовну рису можна підсумувати в тому ж стилі, що й Ісусову: не духовність, яка відокремлює нас від інших або робить нас холодними вчителями абстрактної істини, а здатність втілювати Божу близькість до людства, Його любов до кожного створіння, Його співчуття до кожного, хто страждає від життєвих ран», — сказав Префект Дикастерію у справах духовенства, відповідаючи на запитання про формацію священників. За його словами, на цьому шляху, важливими рисами для священників мають бути достатня психологічна зрілість, внутрішній спокій та емоційна рівновага.
Указуючи на два напрямки церковної рефлексії, кардинал Лазар Ю Хун Сік зазначив, що у сфері священницької формації не бракує занепокоєння, пов’язаного із ситуаціями труднощів та страждань священників.
«Нам потрібно переосмислити наш спосіб бути Церквою і жити християнською місією в ефективній співпраці всіх охрещених, бо священники часто перевантажені роботою, тими самими обов’язками — не тільки душпастирськими, а й юридичними та адміністративними, — як і багато років тому, коли їх було кількісно більше», — зауважив він.
Наступний напрямок — це перегляд ідентичності дієцезіального священника, щоб він наново відкрив для себе сакраментальну цінність, зокрема, священницького братерства. «Однак існує потреба в новому менталітеті та нових шляхах формації, оскільки часто священника виховують як одноосібного лідера, “єдиноначальника”, а це не є добре, — зазначив очільник Дикастерію у справах духовенства. — Ми малі й повні обмежень, але ми є учнями Вчителя. Ведені Ним, ми можемо багато чого зробити. Не поодинці, а разом, соборно».
Бути пророками нового світу
Інше запитання щодо священницької формації стосувалось сучасної культури.
«Ми не можемо залишатися замкненими у сакральних формах і перетворювати священника на простого адміністратора релігійних обрядів; сьогодні ми переживаємо час, позначений численними глобальними кризами, з певними ризиками, пов’язаними зі зростанням насильства, війнами, забрудненням навколишнього середовища, економічною кризою, які потім впливають на життя людей з погляду незахищеності, тривоги й страху за майбутнє», — відповів кардинал Ю Хун Сік . За його словами, сьогодні є велика потреба у священниках та мирянах, здатних нести всім радість Євангелія, як пророцтво нового світу, а також компас для орієнтації на життєвій дорозі.
Ризикнути для Бога
Останнє запитання стосувалося того, чи варто сьогодні ставати священником. Відповідаючи, Префект Дикастерію у справах духовенства зазначив, що попри все завжди варто слідувати за Богом на цьому шляху, витрачаючи своє життя на Його проєкт.
«Ми можемо поглянути на Марію, цю молоду Діву з Назарету, яка, хоч і була стурбована звісткою ангела, вирішує ризикнути й вирушити в захопливу пригоду покликання, ставши Матір’ю Бога і Матір’ю людства. З Богом нічого не втрачається!» — наголосив він, закликаючи дияконів, священників та єпископів завжди вчитися у єдиного вчителя — Христа, учнями якого ми всі є.
«Я хотів би сказати кілька слів усім священникам, особливо тим, хто зараз почувається знеохоченим чи зраненим: Господь ніколи не порушує своїх обітниць. Якщо Він вас покликав, то не залишить вас без ніжності своєї любові, світла Духа, радості серця. Багато в чому Він проявить Себе у твоєму священницькому житті. Я хотів би, щоб ця надія досягла священників, дияконів і семінаристів скрізь, щоб потішити й підбадьорити їх. Ми не самотні, Господь завжди з нами! І Він хоче, щоб ми були щасливі!» — наголосив на завершення кардинал Лазар Ю Хун Сік .
фінансово.
Щиро дякуємо!
