Новий спосіб бути братами

Вони були дуже різними. Один походив із Витсаїди — невеликого селища над Генісаретським озером, про яке тоді мало хто чув. Другий народився в Тарсі — широко відомій митрополії, де жили кількасот тисяч людей.

Один був галілейським рибалкою, другий — добре освіченим фарисеєм, що мав римське громадянство. Один був учнем і апостолом Ісуса, а другий не лише не належав до грона Дванадцятьох: він навіть не був у ширшій групі слухачів Ісуса.

Зачаток віри

Їхні біографії були такими несхожими, а здобутки для християнства — такими значними, що кожний із них заслуговує на окрему згадку. Однак Церква вшановує їх в один день. Не лише тому — як каже передання, — що вони в той самий день і в тому самому місці прийняли мученицьку смерть за віру. Урочистість святих апостолів Петра і Павла говорить про те, що єдність Церкви побудована на різноманітності людей, із яких ця Церква складається. Їй не шкодить те, що шляхи, на яких люди зустрічають Ісуса Христа, — різні. Важливо, що вони пішли за Ним, віддали Йому своє життя і виконали довірену їм місію.

«Святого Петра, рибалку з Витсаїди, Христос установив наріжним каменем Церкви. Святий Павло, осліплений на дорозі до Дамаска, з переслідувача християн став Апостолом народів. Обидва закінчили життя мучеництвом у Римі. Через них Бог дав Церкві “зачаток віри”», — сказав 1999 року св. Йоан Павло ІІ, пояснюючи місце святих Петра і Павла в історії християнства.

Розмова, не конфлікт

На відомій картині іспанського художника Ель Ґреко (жив на зламі XVI-XVII ст.) святі Петро й Павло розмовляють. Митець підкреслив їхню індивідуальність, повністю відмінні темпераменти й характер. Святий Петро випромінює смирення, доброту і лагідність. Дехто вбачає у способі зображення також деяку мінливість його характеру. Натомість святого Павла Ель Ґреко показав як людину рішучу, енергійну. Однак якщо придивитися уважніше, то можна побачити, що обидва апостоли вказують один на одного. Лівиця Павла лежить на розгорнутій книзі, яка символізує мудрість і освіченість; натомість його правиця вказує на ключ, який тримає Петро. Погляд Петра скерований на книгу. Чітко видно, що вони обидва не лише цінують один одного, а й є командою, доповнюють один одного. Об’єднує їх сильна віра, яку символізує світла колона на задньому плані. Між ними немає конфлікту — вони розмовляють. На думку спеціалістів, картина натякає на згадану в Посланні св. Павла до галатів зустріч обох апостолів, яка відбулася в Антіохії (пор. Гал 2,11‑14).

Авторитет

Описана Апостолом народів ситуація чудово демонструє не лише взаємини святих Петра й Павла, а й те, як саме формувалася Церква від початку. Святий Павло не плів інтриг проти св. Петра, а відверто з ним сперечався, тому що був переконаний: надмірна обережність св. Петра в деяких ситуаціях може призвести до непорозумінь та помилкової інтерпретації Євангелія. Він голосно вказував на проблему не заради того, щоб наполягти на своєму, а тому що дбав про ясність переказу. Він не намагався зайняти місце св. Петра. Його рішучість походила саме з цінування позиції Петра у спільноті християн та її значення для їхньої єдності, незалежно від походження. Він напоумлював св. Петра так, щоб не порушити його авторитет. Навпаки, намагався його зміцнити. Не будував свій авторитет коштом авторитету Петра.

Йоан Павло ІІ колись зауважив, що на авторитети святих Петра і Павла — цих двох стовпів Церкви — посилаються, коли в офіційних документах звертаються до Традиції, якою є Боже Слово, збережене й передане апостолами. «Уважно вслуховуючись у це Слово, спільнота Церкви зростає в любові разом із Папою, єпископом і всім духовенством», — наголосив він.

Повне Євангеліє

У Римі є як базиліка св. Петра, так і базиліка св. Павла. Базиліка св. Петра розташована у Ватикані, у його підземеллях міститься гробниця Князя апостолів. Базиліка св. Павла за мурами збудована на Via Ostiense, де, за переданням, його поховали. Бенедикт XVI у проповіді, виголошеній 2012 р., зазначив, що і в тій, і в тій базиліці можна побачити твори мистецтва, які зображають обох апостолів.

«Християнська Традиція завжди пов’язувала Петра й Павла: разом вони справді демонструють повноту Євангелія Христа», — сказав папа. І додав, що в Римі їхній зв’язок як братів у вірі набрав особливого значення, бо вони є протилежністю міфічним братам-близнюкам Ромулу та Рему, яких вважають засновниками Рима. Петро й Павло, хоча по‑людськи й дуже відрізнялися один від одного і в їхніх стосунках не бракувало спірних думок, показали новий спосіб бути братами, згідно з Євангелієм: справжній спосіб, можливий завдяки благодаті, що діяла в них.

Не дивно, що Папа Франциск заохочує: «Нехай чиста і сильна віра Петра, велике і вселенське серце Павла допомагають нам бути радісними християнами, вірними Євангелію та відкритими на зустріч з усіма».

Переклад CREDO за: о. Артур Стопка, Niedziela