«Муж восьми блаженств»

Блаженний П’єр Джорджо Фрассаті народився, як то кажуть, «зі срібною ложкою у роті», а після смерті став відомий як «муж восьми блаженств». 

Він був сином художниці, яка писала картини на замовлення короля Італії Віктора Еммануїла III, і засновника ліберальної газети «La Stampa», що згодом став італійським послом у Німеччині. Перед ним змалку були відкриті дороги до мистецьких, політичних та журналістських кіл; але він натомість вивчив шахтарську справу, вважаючи, що це допоможе йому у євангелізації робітників. Його сім’я була багатою та впливовою, і за її підтримки харизматичний, розумний і товариський П’єр Джорджо міг зробити будь-яку кар’єру — варто було тільки побажати; але єдиною кар’єрою, яка його цікавила, була кар’єра небесна.

Його батьки, агностики за поглядами, з сумом спостерігали за тим, як їхній син «втрачає можливості», зовсім, на їхню думку, не дбаючи про майбутнє. Вони не розуміли, що кожною хвилиною свого життя (якому судилося тривати лише 24 роки) П’єр Джорджо здобуває собі небесну нагороду, і що єдине майбутнє, яким він переймається — це вічність.

Ні, він зовсім не був схожим на солоденьку картинку з побожної листівки. Він був активним і веселим юнаком, дуже популярним серед своїх однолітків. Він любив жартувати над собою й іншими, за що друзі навіть називали його «Кошмаром» — втім, його жарти ніколи не були жорстокими або принизливими. Він підтримував себе у чудовій фізичній формі — грав у спортивні ігри, ходив у гори і захоплювався альпінізмом. Блаженний П’єр Джорджо залишив по собі багато фотографій, на яких він постає перед нами живою людиною у побутових ситуаціях: ось він п’є вино з друзями, ось жартома впрягається у віз замість коня, ось видирається на скелю, а ось — радіє підкореній вершині…

Чому ж Церква піднесла цього веселуна і спортсмена до слави вівтаря? Бо не розваги й веселощі були для П’єра Джорджо на першому місці, а служіння ближнім. Відчуваючи прихильність до домініканської духовності (особливо до науки святих Катерини Сієнської й Томи Аквінського), у травні 1922 року він увійшов до ґрона домініканських терціаріїв, прийнявши ім’я Єронім. Він невтомно працював у католицьких спільнотах, таких як Апостольство Молитви, Товариство св. Вікентія де Поля і Товариство Найсвятішого Таїнства, що допомагали бідним і пропагували любов до Євхаристії, марійну побожність і чистоту життя. Саме під час цього служіння він заразився поліомієлітом — хворобою, яка звела його в могилу. Але П’єр Джорджо до останнього приховував, як йому насправді погано — він продовжував відвідувати хворих, годувати голодних і підтримувати нужденних, пропонуючи їм усе, що мав сам. 

Читайте також: Витончене мистецтво гостинності від П’єра Джорджо Фрассаті

Отець Мартін Станіслав Ґілле ОР, Генерал Ордену Проповідників, що приймав обітниці блаженного Фрассаті, сказав після його смерті:

«У віці, коли пристрасті киплять у серцях молодих людей, погрожуючи зламати всі бар’єри, П’єр Джорджо концентрував свої життєві сили і тримав їх у рівновазі. День за днем перед Богом і людьми він вчився перемагати себе і володіти собою. Треба сказати, що, сам того не усвідомлюючи, він готувався до лідерства; бо щоб знати, як керувати іншими, перш за все треба знати, як керувати собою. Задуми Бога незбагненні, тому що Він бачить речі набагато вище і набагато далі, ніж ми: як загалом, так і окремо. Але можна припустити, що, покликавши до себе П’єра Джорджо в момент, коли стільки людей покладали на нього надії, Бог захотів, щоб його несподівана смерть, яка застала нас зненацька, підкреслила красу його життя, і щоби воно привернуло вашу увагу — увагу молоді, яка зможе черпати у ньому натхнення».

У проповіді з нагоди його беатифікації Папа Йоан Павло ІІ сказав:

«Своїм прикладом він проголошує: благословення життя, прожите у дусі Христа, у дусі Блаженств; лише людина, яка стає “мужем чи жоною Блаженств”, може успішно передавати любов і мир іншим. Він повторює, що заради служіння Господу справді варто покинути все. Він свідчить, що святість можлива для кожного, і що тільки революція милосердя може запалити в серцях людей надію на краще майбутнє».

День спомину блаженного П’єра Джорджо Фрассаті — 4 липня.

Читайте також: 7 причин познайомити родину з блаженним П’єром Джорджо Фрассаті