Згідно з новими нормами, Дикастерій віровчення через лист на ім’я ординарія Брешії, схвалений Папою, повідомляє про позитивний висновок щодо культу, пов’язаного з об’явленнями Богородиці у Фонтанелле, Італія.
Дикастерій віровчення «не знайшов у повідомленнях, які поширювала П’єріна Джиллі, елементів, які би прямо суперечили вченню Католицької Церкви щодо віри і моралі». Так сказано в опублікованому 8 липня 2024 р. листі, який підписав префект кардинал Віктор Мануель Фернандес за письмовим схваленням Папи. Лист написаний до Його Преосвященства П’єрантоніо Тремоладі, єпископа-ординарія Брешії, що на півночі Італії, повідомляє Vatican News.
Справа стосується побожності до Марії Містичної Троянди та послань, отриманих від Богородиці в 1947 та 1966 роках, про які розповідає візіонерка П’єріна Джиллі.
«У фактах, пов’язаних із цим духовним досвідом, — сказано в листі, — не виявлено також негативних моральних аспектів чи інших критичних моментів. Радше можна знайти шерег позитивних аспектів, які виділяються в посланнях загалом, а також деякі, що вимагають роз’яснення, щоб уникнути непорозумінь». Схвалення духовного досвіду побожності до Богородиці з Фонтанелле відбулося на підставі нових Норм розпізнавання ймовірних надприродних явищ, які Ватикан затвердив 17 травня ц.р. Згідно з цим документом, головною метою розпізнавання вже не є встановлення ймовірної надприродності явища, а радше оцінка з доктринальної та душпастирської точки зору того, що стало наслідком його поширення.
Постава візіонерки
В аргументованому листі про Містичну Троянду та послання, які отримала П’єріна Джиллі, дикастерій насамперед підкреслює позитивні моменти. Найважливішим із них названо той факт, що тексти «виражають смирення і повну довіру до материнської дії Марії, і саме тому ми не знаходимо в ній [візіонерці] марнославства, самодостатності або пихи, а скоріше усвідомлення того, що вона була без власної заслуги благословенна близькістю прекрасної Пані, містичної Троянди».
Наведено кілька текстів зі щоденників П’єріни, які прославляють Марію, Троянду, підкреслюючи Її красу, пов’язану з добротою, і водночас наслідки, які відчувають ті, хто з Нею зустрічається. Дикастерій зазначає: «Прославляючи цю красу Марії з усією своєю любов’ю і захопленням, П’єріна чітко усвідомлює, що все, що Марія робить у нас, завжди спрямовує нас до Ісуса Христа».
Зазначається, що серед послань П’єріни є такі, що «виражають сильне почуття церковного сопричастя».
П’єріна Джиллі. Джерело: Вікіпедія
Правильний образ Бога
У щоденниках візіонерки, однак, трапляються «вирази, не завжди доречні, які вимагають тлумачення». Ці вирази завжди потрібно розглядати разом із позитивними посланнями, які щойно були підкреслені. Йдеться про тексти, в яких Богородиця представлена як посередниця, що виконує роль стримування стосовно божественної справедливості та «страшних кар».
Дикастерій зазначає, що контекст, представлений сукупністю послань, не має наміру «передати образ Бога або Христа як далеких чи позбавлених милосердя, яких необхідно “стримувати” за допомогою “посередництва” Марії».
У листі префекта до єпископа Брешії підкреслено: образу Марії «як посередниці-“громовідводу”, який часто використовувався в інші часи і який також успадкувала П’єріна, слід уникати». Дикастерій вказує, що образ трьох троянд, які символізують «молитву – жертву – покаяння», центральний для візіонерки та її особливого духовного досвіду, не варто «обов’язково вважати зверненим до всіх віруючих». А тому краще уникати представляти їх як «синтез Євангелія, яким може бути тільки любов, як це в різних місцях підкреслює Новий Завіт».
Врешті, в листі дикастерію віровчення згадано вислови, яких П’єріна не пояснює: «Марія Відкуплення», «Марія Благодаті», «Марія Посередниця» та схожі. «Необхідно пам’ятати, — вказує документ, — що тільки Ісус Христос є нашим єдиним Відкупителем… Водночас, треба розуміти, що тільки Господь може діяти в серцях людей, обдаровуючи їх освячувальною благодаттю, яка підносить і перемінює». Співпрацю Марії «завжди слід розуміти у значенні Її материнського заступництва і в контексті Її допомоги у створенні умов, щоб ми могли відкритися на дію освячувальної благодаті».
«У такому світлі, — підсумовує лист, — можна стверджувати, що духовна пропозиція, яка випливає з досвіду, описаного П’єріною Джиллі стосовно Марії Містичної Троянди, не містить богословських чи моральних елементів, що суперечать вченню Церкви».
Історія об’явлень Богородиці Містичної Троянди
Появи Марії «Містичної Троянди» та «Матері Церкви» пов’язані з місцевістю Фонтанелле, що на південь від Монтікʼярі, в провінції Брешія на півночі Італії. Візіонеркою є П’єріна Джиллі, яка народилася в селянській родині, працювала покоївкою і медсестрою в лікарні й провадила дуже скромне життя аж до смерті в 1991 році, коли їй було вже 80 років.
Містичні явища, в яких вона була задіяна, охоплюють два періоди: перший датується 1947 роком, коли Богородиця з’явилася П’єріні, назвавшись «Містичною Трояндою» і «Матір’ю Церкви». На білому вбранні Марії візіонерка бачила три троянди: білу, червону і жовту, — які символізують молитву, покаяння і страждання. Другий цикл об’явлень відбувся у Фонтанелле в 1966 році: 13 травня Богородиця вказала П’єріні джерело як місце очищення і джерело благодатей. На цьому місці почали будувати санктуарій.
У 1960-ті роки тодішній єпископ Брешії Джачінто Тредічі не вважав, що об’явлення мають надприродне походження; такої ж думки дотримувалися його наступники. У квітні 2001 року, в десяту річницю смерті П’єріни Джиллі, єпископ Джуліо Санґінетті призначив священника, щоб опікуватися культом у Фонтанелле. Згодом, 17 грудня 2019 року, місце було проголошене Дієцезіальним санктуарієм Містичної Троянди-Матері Церкви.
Дивіться також:
Чи визнала Церква «Годину благодатей»?
Позиція Святого Престолу щодо різних течій побожності, об’явлень і молитов загалом дуже стримана і обережна. Люди з-поза Церкви нерідко схильні звинувачувати віруючих у тому, що вони «вигадують» собі чудеса і побожність. Натомість якщо подивитися на наявні документи, то можна переконатися, що Церква, силою свого вчительського уряду, радше стримує вірних Христових від емоційних злетів, які необхідно відрізняти від реальності зв’язку з Богом Живим.
Зокрема, Церква має цілком стриману думку щодо відомої молитви, приписуваної св.Бригіді, відомої як «Таємниця щастя». Переклад документа Дикастерію віровчення, який тоді звався «Святою Службою» (або «Святим Офіцієм»), для CREDO надав о.Максим Крат.
У Застереженні, що було написане латиною, зокрема сказано:
«У деяких місцях була поширена брошура під назвою “Таємниця щастя — 15 молитов, об’явлені Господом св. Бригіді в церкві св. Павла в Римі”. Її було видано в Нікеї, а також в інших місцях, різними мовами.
У цій книжці стверджується, що Бог відкрив св. Бригіді певні обітниці; та оскільки їхнє надприродне походження у жоден спосіб не було стверджене, ординарії місць нехай стережуться, щоб не давати дозвіл на друк чи передрук цієї брошури або книжок, які мають вищезгадані обітниці.
Видано в Римі, з мурів Святої Служби, дня 28 січня 1954.
Маріус Кровіні, нотаріус Найвищої Св. Конгрегації Св. Служби».
Варто зазначити, що Святий Офіцій вказує на брак підтвердження надприродного характеру об’явлень, але жодним чином не засуджує і не забороняє самі молитви, що були видані в тій брошурі. Заборонено було поширювати гадані обітниці, а не самі молитви — «вони прекрасні і в них немає нічого, що заслуговувало б на осуд», прокоментував о.Максим Крат, який дослідив тексти «Таємниці щастя» в латинському оригіналі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
