Звинувачення з вуст американської актриси Вупі Ґолдберґ на адресу християн — нібито їм бракує емпатії до жінок, які хочуть зробити аборт, — добре ілюструють, як лівацька ідеологія викривила правильне розуміння милосердя, замінивши його тим, що можна назвати «токсичною емпатією».
На минулому тижні у програмі «The View» Вупі Ґолдберг, як одна з ведучих, звернулася з моральним закликом до християн і зокрема до католиків. Вона прагнула нагадати їм, що — на її думку — Ісус думає про жінок, які хочуть перервати життя своїх ненароджених дітей абортами. Укотре можна було почути аргументацію, збудовану на тим самих фальшивих припущеннях, що єдиним способом допомогти жінці, яка опинилась у скрутній життєвій ситуації, є надання їй можливості вбити власну дитину. В такому представленні емпатії повністю зникає співчуття до жертви цієї процедури — неповинної дитини. То не захисникам життя бракує емпатії, а радше пропагандистам pro-choice її бракує. Те, до чого вони закликають, — то не істинна емпатія, а радше токсична, своєрідний моральний шантаж.
Коментар Вупі Ґолдберґ з’явився після того, як інші люди, присутні в студії, прокоментували вислів Меланії Трамп про її підтримку доступності абортів. Співведуча програми Санні Гостін тоді зауважила, що хоч вона сама католичка і «противниця абортів», то вважає, що її власні релігійні погляди «не повинні впливати на рішення інших стосовно того, у що вірити в питанні абортів». Виходячи з цього, Вупі Ґолдберґ спробувала закликати християн до більшої емпатії.
У словах, скерованих до «християн і католиків», Вупі звинуватила їх у бракові справжньої емпатії й турботи про жінок, які обдумують аборт. На її погляд, у ситуації аборту йдеться тільки про одну людську істоту, про яку люди віри повинні турбуватися:
«…якщо переймаєшся тим, що діється з людською істотою, — чи саме цього хоче Ісус? Чи Ісус хоче, щоб ти чинив саме так? Чи Ісус не хоче, щоб ти міг сказати до когось: ‘Ходи сюди, я знаю, що ти проходиш через тяжкі часи’? А ми бачимо щось повність протилежне. Це безумство».
Слова Вупі Ґолдберґ повністю відповідають тому, що Еллі Бет Стакі у своїй останній книжці називає «токсичною емпатією». Це — «знаряддя маніпуляцій у лівацьких активістів, які залякують людей, аби ті вважали, що любов означає зайняти прогресивістську позицію». Особливо часто це знаряддя, зауважує Стакі, використовують проти християн. Однак християни не повинні підпорядковуватися ліберальним і прогресивістським наративам, а радше повинні старатися зрозуміти, як Господь Бог розуміє любов, добро і справедливість.
На своєму сайті Еллі Бет пише:
«Прогресивісти використовують переконливі мантри, щоби представити свою перспективу емпатичною: такі як ‘аборти це охорона здоров’я’, ‘кожна любов це любов’ або ‘жодна людська істота не є незаконною», — але в кожному випадку вони ігнорують другу сторону морального рівняння. Наприклад, аборти представлені як співчуття до жінки — але що з людським життям, яке ця процедура вбиває?»
Цю тактику застосовують заради здобуття підтримки для певного комплексу дій і переконань, при цьому відволікаючи увагу від другої сторони аргументу, прикривають потворну реальність. Цей тип «токсичної емпатії» — поширена тактика в проабортних колах — використовується для акцентування на страху жінок, що помирають через відсутність доступу до легального аборту; жінок, які страждають, виношуючи дитину, зачату внаслідок зґвалтування; жінок, які страждають під час вагітності й живуть у бідності — і так далі, ігноруючи правду про руйнівну природу аборту й те, як він убиває людські створіння.
Прихильники абортів зазвичай стверджують, що аборт «полегшує» важку ситуацію, в якій перебувають чимало жінок, — що випливає зі слів Вупі Ґолдберґ. Однак у цьому небагато спільного з реальністю. Правда в тому, що аборт абсолютно не усуває травму, зґвалтування, бідність чи інший стрес, із яким бореться мати ненародженої дитини, натомість він убиває невинну людину, яка ще не зробила нічого поганого. Це потворна правда, яку намагається приховати ліберальний моральний шантаж, — такий, як ото Вупі Ґолдберґ озвучила глядачам.
Як християни, ми покликані до любові, а не до «токсичної емпатії». Любов — це набагато більше, ніж «співпереживання». Йдеться не лише про емоційне зворушення долею іншої людини, а про те, щоб дивитися на неї цілісно: у чому її істинне благо, що становить її проблему. Розв’язання проблем не можуть бути дорогою навпростець, ігноруючи етичні вимоги. Емпатія намагається «зняти біль» — але це тільки лікує симптоми. Любов обирає шлях важчий, але такий, що приносить тривале добро, а не просто полегшує біль. Це справжнє зцілення, яке сягає коренів.
фінансово.
Щиро дякуємо!
