Пропонуємо вашій увазі короткі біографії нових святих Католицької Церкви, яких Папа Франциск канонізував під час Святої Меси на площі св.Петра у Ватикані.

Католицька Церква має нових святих. У неділю 20 жовтня 2024 року, коли Церква відзначала Всесвітній день місій, Папа Франциск очолив Cвяту Месу на площі св.Петра у Ватикані. На початку Меси він канонізував 14 блаженних, одинадцять з яких – мученики, а також священник і дві черниці, засновники чернечих родин. Про це повідомляє Vatican News.

«Мученики Дамаска»

Першими серед канонізованих святих є «Дамаські мученики», вбиті в ніч із 9 на 10 липня 1860 року у францисканському монастирі св.Павла в Дамаску, в період переслідування християн. Цієї трагічної ночі група друзьких ополченців (друзи – релігійна секта, відгалуження від шиїтського ісламу), опанованих глибокою ненавистю до християнства, прибули з Лівану до міста Дамаска в Сирії, повсюди сіючи руйнування і смерть. Головною мішенню їхньої ненависті до віри стала вся християнська спільнота, що проживала в місті, а зокрема монастир і францисканський храм св.Павла, де вони по-варварськи замордували вісьмох ченців Ордену Братів Менших. За винятком одного, всі ченці походили з Іспанії і прибули до Дамаска після служіння в Святій Землі. У списку мучеників – шестеро священників і двоє братів: о.Мануель Руїс Лопес, о.Кармело Болта Банюлс, о.Енґельберт Колланд, о.Ніканор Асканіо Сорія, о.Ніколас Марія Альберка Торрес, о.Педро Ноласко Солер Мендес, о. едро Ноласко Солер Мендес, брат Франсіско Пінасо Пеньяльвер та брат Хуан Хакоб Фернандес. Того вечора в монастирі також перебували троє рідних братів маронітського обряду: Франческо, Абдель Мооті й Рафаелле Массабкі. Франческо Массабкі був торговцем шовком та, разом зі своїми братами, матеріально підтримував францисканський монастир. Під час нападу цієї ночі вони також були по-варварськи вбиті: гонителі скинули їх із вежі. Папа Пій ХІ  у 1926 році беатифікував 11 мучеників з Дамаска.

Вийти за межі своїх кордонів і проповідувати Євангеліє: святий Джузеппе Алламано

Наступним святим, якого канонізував Папа, є о.Джузеппе Алламано, засновник місіонерів та місіонерок Згромадження Божої Матері Утішительки. Народився в містечку Кастельнуово дʼАсті в Італії 21 січня 1851 року. Навчався в гімназії у Вальдокко і пишався тим, що його вчителем був не хто інший, як отець Джованні Боско. У 22 роки був висвячений на священника в Турині й відразу ж був призначений відповідальним за формування молодих семінаристів. У 29 років він став настоятелем найважливішої Марійної святині міста на честь Богородиці Утішительки і вихователем молодого духовенства. 29 січня 1901 року він заснував Згромадження Божої Матері Утішительки в Турині. 8 травня 1902 року до Кенії вирушили перші чотири місіонери: два священники і два ченці, а наприкінці того ж року до них приєдналися ще чотири священники і мирянин. У 1910 році Джузеппе Алламано заснував богопосвячену спільноту Місіонерок Божої Матері Утішительки.

Святий Джузеппе був переконаний, що місію здійснюють не поодинці, а спільно, і нагадував співбратам-місіонерам: «Ми – одна велика сімʼя. Ми всі брати, і ми повинні працювати разом усе своє життя. Станьте єдиним цілим до такої міри, щоб віддати свої життя один за одного». За станом здоров’я він так і не виїхав на місію за межі Італії, але зумів розбудити у своїх братах і сестрах бажання вийти за межі своїх кордонів, щоб проповідувати Євангеліє всім. Прикладом свого життя святий Джузеппе Алламано закликає нас розширити свої горизонти, не замикатися в собі, залишити зону власного комфорту, а спілкуватися з іншими та зустрітися з Ісусом. Варто зауважити, що саме йому належала ідея відзначати Всесвітній місійний день, який Папа Пій XI запровадив вже після його смерті.

Чудо, приписуване заступництву св. Джузеппе Алламано

Святий Джузеппе помер у Турині 16 лютого 1926 року. Його мощі зберігаються і вшановується в монастирі Місіонерів Божої Матері Утішительки в Турині. Блаженним його 7 жовтня 1990 року проголосив папа Йоан Павло II. Чудо, що сталося завдяки заступництву Джузеппе Алламано та відкрило шлях до канонізації, стосується зцілення Соріно Яномамі — корінного жителя тропічних лісів Амазонії, на якого у 1996 році напав ягуар. Його доставили в лікарню у важкому стані зі смертельною черепно-мозковою травмою, де йому надавали допомогу шість черниць, священник і брат зі спільноти Місіонерів Божої Матері Утішительки. Вони молилися до Джузеппе Алламано, поклавши біля ліжка пораненого одну з реліквій блаженного. Через 10 днів після операції чоловік опритомнів, а згодом повернувся до нормального життя без будь-яких наслідків.

Свята Марія Леонія Параді — підтримка місії священників

Ще одна новопроголошена свята – це сестра Марія-Леоні Параді, засновниця Згромадження Малих Сестер Святого Сімейства. Народилася і жила в Канаді вкінці ХІХ і на початку ХХ століття. П’ять років працювала вчителькою в Канаді, а в 1862 році була запрошена до Нью-Йорка викладати в сиротинці св.Вікентія. 31 травня 1880 року вона заснувала Згромадження Малих Сестер Святого Сімейства задля допомоги священникам у їхньому повсякденному служінні, а також служіння в колегіумах та семінаріях. Своїм духовним донькам Мати Марія Леонія особливо рекомендувала допомагати священникам матеріально і духовно, заохочуючи виявляти до них глибоку повагу та шанувати в священниках особу самого Христа. Завдяки її жертовному служінню відкривалися нові спільноти, в яких Мати Марія Леонія рекомендувала матеріально і духовно допомагати священникам, і таким чином в парафіях і семінаріях формувалася атмосфера, притаманна Родині з Назарета, що виявлялася прозорості, плеканні миру, порядку і розсудливості. Згромадження Малих Сестер Святого Сімейства швидко розвивалося і стало одним з найбільш процвітаючих в Канаді. У 1904 році сестри цього згромадження надали їй найвищий вияв довіри, обравши її довічною Генеральною настоятелькою.

Сестра Марія Леонія померла від раку в 1912 році. У 1952 році розпочався дієцезіяльний процес, а 11 вересня 1984 року, після визнання першого чуда за її заступництвом, її беатифікував Йоан Павло II під час свого візиту в Канаду. Другим чудом, що стало підставою для її канонізації, було зцілення передчасно народженої дитини, яка страждала через тривалу перинатальну асфіксію з поліорганною недостатністю та енцефалопатією. Дитина виросла здоровою та працює викладачем.

Свята Елена Ґуерра – апостолка Святого Духа

Врешті, ще однією новопроголошеною святою стала сестра Елена Ґуерра. Вона народилася в місті Лукка в Італії 23 червня 1835 року. Виросла в глибоко віруючій родині і з юних років присвятила себе катехитичному апостольству, одночасно інтенсивно навчаючись. Під час тривалої хвороби вона присвятила себе роздумам над Божим словом і вивченню творів Отців Церкви. Це визначило напрямок її внутрішнього життя й апостольства. Воно здійснювалося спочатку в асоціації духовних друзів, яку вона заснувала і організувала, щоби плекати дружбу серед молоді в християнському розумінні цього слова. У квітні 1870 року вона здійснила паломництво до Рима й після відвідин гробниць мучеників у катакомбах в ній визріло бажання богопосвяченого життя.

Після особистої участі у сесії Першого Ватиканського Собору у 1870 році, Елена Ґуерра обрала богопосвячене життя і 1882 року заснувала Згромадження Облаток Святого Духа, відомих як Сестри св.Зити. У молитві й спогляданні вона відчула внутрішній поклик, щоб поширювати в Церкві побожність до Святого Духа. Її засмучувало усвідомлення того, що більшість християн нехтують побожністю до Святого Духа Утішителя. У численних листах черниця заохочувала папу Лева XIII зміцнювати відданість Святому Духові.

Вона померла 11 квітня 1914 року, у Велику Суботу, з бажанням у серці бачити, як сучасні християни усвідомлюють присутність і дію Святого Духа в їхніх душах, що є неодмінною умовою для справжнього оновлення обличчя землі. Папа Йоан XXIII беатифікував її в 1959 році, назвавши «апостолкою Святого Духа».