Карітас Польщі відгукується на погіршення становища людей у Сирії, де знову джихадисти захопили Алеппо; у Святій Землі, в Лівані, в Україні, охоплених війнами. Зокрема, допомога надходить через програму «Родина — родині».
В усіх згаданих місцях люди живуть у скрутних умовах. Справжньою драмою для багатьох є брак інформації про долю найближчих, які воюють на фронті або гинуть під руїнами. «У багатьох регіонах немає телефонного покриття, та й сам телефон — це розкіш», — каже Домінік Дерлецький, голова місії Карітасу Польщі в Лівані та Сирії.
Найбільші кількість жертв — в Україні
Від вибуху повномасштабної війни минуло вже майже три роки, а неповинні люди надалі гинуть від обстрілів. У вересні 2024 року через дії російських агресорів постраждали 1400 осіб — найбільша кількість від моменту ескалації.
«Двигун ракети такий потужний, що весь дім трясеться; але коли вона летить на тебе — ти не чуєш жодного звуку», — каже Наталія, мати трьох дітей, чоловік якої загинув під руїнами. «Ми ще могли виїхати. Нас запрошували до Німеччини, але чоловік не бачив себе там. У ніч тривоги, коли летіли дрони, він подзвонив мені; була четверта година ранку. ‘Наталко, ховайся’, — сказав. Раптом — вибух і він починає кричати. Я чую його стогони… Сама розшукала його під завалами».
Сім’ї, які втратили близьких, дах над головою і джерело утримання, неспроможні прогодуватися самі. Тому багато з них потребують допомоги від гуманітарних організацій.
«Ми тут якось організувалися без татусів, але це дуже важко. Я не маю підтримки, не маю родичів. Немає дідуся з бабусею. Я дуже вдячна за фінансову допомогу», — каже Наталія.
В особливо тяжкому становищі опинились родини, в яких є хворі й неповносправні члени. А таких в Україні стає щораз більше.
«Без світла, без газу, без води, без нічого. Якби ми там залишилися — не вижили б. Магазини зачинені, що робити без хліба?» — каже Віктор. «Це мертве місто», — додає Оксана. «Немає більше будинків, усе згоріло. Людям нема куди повертатися. Це страшно, коли не можеш спати, їсти, дихати. Вихід на вулицю жахає. Я постійно блювала. Скручуєшся, наче хочеш втулитися в землю. Це — страх. Якщо так почуваєшся постійно, можна з’їхати з глузду».
Оксані — 50 років, Віктору — 53. Вони познайомилися в клініці в Одесі. Обоє — незрячі. Війна для них — це черговий удар долі. Їхнього помешкання в Мирнограді більше немає, вони мусили шукати притулку в селі. Мешкають в Оксаниного тата, який не чує і не бачить, в однокімнатному будиночку. Вони не розпаковують своїх речей, бо не мають де їх тримати.
«Ми залежні від людей, потребуємо їхньої допомоги, але не хочемо принижуватися. Мені через це тяжко», — каже Оксана. «Ми не повірили, коли до нас подзвонили. Нам прислали два красиві серця, жовте і блакитне», — зворушено додає жінка. Допомога від Карітасу надійшла швидко. «Дякую всім тим прекрасним людям, які нам допомагають. Це неймовірно, що є люди, які про нас думають».
Останній шанс
«Родина родині» — це інколи останнє рятівне коло, яке утримує людей від рішення покинути свою країну. Хікмат Машамеш — автомеханік, мешкає з жінкою Шазою і двома дітьми в Алеппо. Має великі проблеми зі здоров’ям, але працює, бо ще повинен опікуватися своїми батьками.
Він працює з 13 років і є єдиним годувальником родини. «Ми не хочемо звідси виїжджати. Багато хто втікає, але ж так не повинно бути, бо за це платять найстарші, якими нема кому заопікуватися», — каже чоловік.
Війна в Сирії триває вже 13 років, і гуманітарна ситуація не покращується. Шанси на нормальне життя — близькі до нуля.
Далаль Аль-Халіль жила в Аль-Ракка. Щоб уберегти дітей, влаштувала їм школу вдома. Вона була свідком убивств і зазнала травми разом із дітьми. Втекла до Хомса і, попри всі труднощі, заснувала кравецьку майстерню, завдяки якій може утримати себе й дітей. Діяльність майстерні Далаль можлива завдяки програмі підтримки малих сімейних фірм, яку в Сирії провадить Карітас Польщі.
«Родина — родині»: 6000 підтримок на рік
«Родина — родині» це програма, в межах якої польські сім’ї можуть підтримувати потребуючих у різних частинах світу. Карітас підтримує 6400 сімей у Сирії, 215 у Секторі Гази, 200 в Лівані та ще 1200 в Україні. Окрім того, ця допомога включає підтримку 190 малих сімейних фірм у Сирії.
Програма існує завдяки підтримці польських сімей, парафій, спільнот та індивідуальних благодійників, які через Карітас Польщі переказують фінансову допомогу потребуючим. У Секторі Гази, на Західному березі Йордану і в Україні ця допомога здійснюється в межах співпраці з Міністерством закордонних справ Польщі. В Україні, зокрема, в чотирьох містах — Вінниці, Одесі, Харкові й Житомирі — Карітас Польщі провадить Центри сімейної підтримки. «Ці проєкти конкретно змінюють людське життя», — каже Іренеуш Краузе, заступник директора Карітасу Польщі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
