Ісус, перебуваючи на борту човна у Галілейському морі, наказав своїм учням «відчалити на глибінь» (Лк 5, 4). Це символ того, до чого ми покликані у своєму молитовному житті.
Кардинал Раньєро Канталамесса казав: «Молитися означає зосередитися і загубитися у тій нескінченній Божій безодні».
Зосередженість — це стан постійної внутрішньої тиші, який випливає з упевненості, що ми належимо Богові. Це вибір самознищення перед милосердям Отця. Зосередженість — це благоговійний акт уважної відданості Божій присутності, якою би тендітною вона не здавалася. Зосередитися означає зобов’язатися бути біля хреста Ісуса Христа, незважаючи на хвилювання, відволікання, стороннє втручання, хаос, чвари. Варто пам’ятати слова псалмоспівця: «Вгамуйтесь і пізнайте, що Я — Бог» (Пс 46, 11).
Зосередженість — це наша навмисна постава перед світом, повним гіперактивності, метушні та шаленства. Вона полягає у непохитному «ні» божевіллю через повторюване самовіддавання божественному Провидінню. Зіткнувшись із несамовитою, маніакальною людиною, зосереджена особа постійно думає про Бога, віддаючись Його благодаті. Бути зосередженим означає підтримувати фундаментальний вибір миру, покладатися на надію, з довірою та покорою коритися наказу, який виходить за межі нас самих. Зосередженість — плід послуху. Це кооперація зі справжнім щастям.
Зосередженість змінює наше розуміння, емоції, пристрасті, апетити та волю. Вона дозволяє нам жити глибоко — не інстинктивно і не поверхнево. Вона формує наші почуття, заспокоює наші страхи і втамовує пожадливість, наділяючи нас спокоєм. Зосереджені люди живуть виважено й цілеспрямовано, благословенні непохитним спокоєм, духовною силою, свободою душі.
Святий Максим Сповідник писав: «Безпристрасність — це такий спокійний стан душі, в якому душі нелегко піддатися злу». Зосередженість допомагає нам любити свою малість. Вона повертає нам чутливість до лагідності Ісусової любові, роблячи лагідними нас самих. Зосередженість спонукає нас знайти себе через дружбу з Господом.
Які перші кроки до зосередженого життя? Щомиті пам’ятати про наші гріхи та Боже милосердя. Завжди дякувати за кожен маленький дар. Уникати відволікань, щоби у нашому житті панувала тиша. Ввіряти себе Господу у моменти тривог. Прагнути жити Істиною. Робити безкорисливі вчинки милосердя до інших. З вірою та любов’ю промовляти Святе Ім’я Ісуса, а потім повторювати його знову і знову.
Високошановний Людовик Гранадський казав: «Постійна зосередженість — це справді чудово, і це не так важко, як дехто собі уявляє. Під постійною молитвою ми маємо на увазі постійно зібране й пильне серце, святий страх і благоговіння перед Богом, а також постійне бажання догоджати Господові й перебувати у Його присутності».
фінансово.
Щиро дякуємо!
