Нова блаженна в Індії та італійський мученик-місіонер, убитий з ненависті до віри в Бразилії. А також четверо кандидатів на прославу, що отримали визнання героїчного виміру своїх чеснот, між якими — каталонський архітектор Антоніо Ґауді.
Такими є квітневі декрети Дикастерію у справах канонізацій, які схвалив Папа Франциск.
Пресслужба Святого Престолу повідомила, що в понеділок 14 квітня 2025 року, під час аудієнції, наданої кардиналові Марчелло Семераро, Папа затвердив для проголошення шерег декретів очолюваного ним відомства, що стосуються канонізаційних і беатифікаційних процесів.
Слугиня Божа Елісва Вакаїль
Першим у цьому переліку знаходимо декрет про визнання чуда за заступництвом індійської черниці Елісви Вакаїль (Елісви від Пречистої Діви), засновниці Згромадження Третього Ордену Босих Кармеліток, сьогодні — Згромадження Сестер Кармеліток Терезіянок. Вона народилася 15 жовтня 1831 року в Очантуруті й відійшла до вічності у Варапужі 18 липня 1913 року. Визнання чуда відкриває шлях до її беатифікації.
«Я чекала на тебе»
Наступний декрет також відкриває шлях до беатифікації. Йдеться про визнання мучеництва Слуги Божого о.Надзарено Ланчотті — італійського священника, який 3 березня 1940 року народився в Римі.
Його родина була проста: батько — муляр, мати займалася домом і дітьми (майбутній священник мав іще двох братів і сестер). Після навчання в Нижчій (Малій) семінарії в Суб’яко, яка була просто доступною школою для всіх дітей, він вирішив далі навчатися на священника. Закінчивши Вищу семінарію, був висвячений у 26 років і став вікарієм парафії св.Йоана Золотоустого в Римі. Там познайомився з місією «Операція Мату-Гросу», яка запрошувала священників до Бразилії, і 1971 року подав своєму єпископу-ординарію прохання про виїзд на місію. Його активне душпастирство було позначене вагомим соціальним служінням, зокрема — протидії сутенерству та розповсюдженню наркотиків, через що священник став «незручним» для кримінальних кіл.
Парафія Джауру, довірена отцеві Надзарено, охоплювала кілька поселень посеред лісу, вздовж траси перевезення наркотиків. Одного разу, повернувшись до себе, священник знайшов свою хатку-капличку розваленою; однак його втішила Діва Марія. Вона об’явилася, сказавши: «Я чекала на тебе». Завдяки його наполегливим трудам, уже 1975 року було урочисто відкрито великий парафіяльний храм, а парафія Джауру стала зразковим душпастирством. Після храму о.Надзарено збудував там лікарню на 50 ліжок, дім для людей похилого віку, громадську школу на 400 учнів. У 48 років він подорожував країною, запрошуючи священників долучатися до марійного руху душпастирів та засновуючи марійні спільноти мирян. Його парафія зрештою стала налічувати понад 22000 вірних, ставши справжнім кордоном християнського світу посеред «наркоманських» лісів регіону.
Фото: Servo de Deus Pe. Nazareno Lanciotti
11 лютого 2001 року в їдальню парафіяльного дому, де отець перебував ще з 8 працівниками, увірвалися двоє грабіжників, озброєних револьверами. Вони вимагали відкрити сейф парафії. Священник запропонував нападникам узяти його заручником і відпустити інших, зауваживши, що в сейфі немає нічого цінного, а комбінація до замка втрачена. Злі й розчаровані нападники посадили заручників за стіл і стали грати у «російську рулетку», націлюючи свої револьвери в людей. Один із нападників прошепотів, нахилившись до о.Надзарено: «Я — диявол, я прийшов тебе вбити, бо ти нам занадто заважаєш».
«Рулетка» випала на о.Надзарено, він був тяжко поранений в голову; зробивши свою справу, нападники втекли, а отця доправили до лікарні. Він був паралізований. Із лікарні в Куябі його перевезли до Сан-Паулу, де він був ще достатньо притомним, щоби прийняти Таїнства і сказати слова прощення вбивцям. Після тяжких страждань від цього поранення, 22 лютого 2001 року о.Надзарено помер у Сан-Паулу.
Близькість цього священника до нас у часі дає змогу не тільки ознайомитися з його фото, але й почути його голос, побачити, як він проповідував.
Подальші чотири декрети проголошують героїчність чеснот кандидатів на прославу. Для проголошення їх блаженними має бути визнання чуда за їхнім заступництвом. Це бельгійський священник Пʼєр-Жозеф Тріст, засновник кількох благодійних згромаджень, що опікувалися бідними і самотніми хворими в Генті (1760-1836); італійські священники Анджело Буґетті (1877-1935) та Аґостіно Коццоліно (1928-1988), а також іспанський мирянин Антоніо Ґауді (1852-1926) — всесвітньо відомий архітектор, автор собору Святого Сімейства в Барселоні.
За матеріалами: Vatican News, Real Heroes
фінансово.
Щиро дякуємо!
