Що спільного між «Антігоною», Книгою Товита й сучасною Індією? Це ненависть, яка заходить аж до заборони противникам ховати своїх померлих. Саме так ставляться до християн в Індії.
Відмова християнам у можливості ховати своїх померлих — це нова форма переслідування і тривожна тенденція в багатьох місцях центральної та східної Індії. Релігійно-етнічний фундаменталізм та озлобленість, які поширилися вже і на живих, і на померлих, стикаються з байдужістю або мовчазною підтримкою з боку влади. Так постає суспільна змова — мовчазний тиск на християн, щоб вони відмовилися від своєї віри, а також знеохотити місцевих до контактів із християнськими місіонерами.
Похорон як засіб примусу
«Християни — незалежно від конфесії — знають про випадки, які вже повторюються, відмови в місці поховання для їхніх померлих у їхніх власних селах. Тепер це стало тенденцією та серйозною причиною для занепокоєння», — вказав архієпископ Віктор Такур із Райпура в інтерв’ю для UCA News 22 травня.
Таким випадком стала смерть Анкалу Рама Потая, який помер 13 травня у віці 55 років у селі Хавечур, округ Канкер, штат Чхаттісгарх. Односельці відмовилися ховати його на місцевому цвинтарі, бо він був християнином. Рам Потій навернувся на християнство десятиліття тому, але односельці-індуїсти йому це не пробачили. Їхня антихристиянська фобія виявилася такою сильною, що після смерті Анкалу вони пильнували за будинком померлого всю ніч, аби не допустити, щоб родичі поховали його на місцевому кладовищі.
Тільки за останні два роки було щонайменше 25 випадків, коли мешканці-індуїсти відмовилися ховати християн на місцевих цвинтарях з огляду на віру покійного.
Активістка за християнську свободу Аруна Панналала не має сумнівів: «Це для того, щоби змусити людей відмовитися від своєї християнської віри».
Це також підтверджує отець Аджая Сінгх з архідієцезії Каттак-Бхубанешвар в Одіші.
«Ці випадки можуть здаватися поодинокими. Але це не так. Вони є частиною чіткого плану і стратегії радикальних індуїстських сил щодо ізоляції та залякування християн і запобігання спілкуванню селян із християнами та місіонерами», — сказав він UCA News.
Разом захищати свої права
Християнські лідери різних конфесій повинні розглянути способи протидії цим порушенням, каже архієпископ Такур.
«Нам [християнам] потрібно відкласти наші розбіжності, зібратися разом, сісти вкупі й розпочати діалог між собою, якщо хочемо розв’язати цю проблему», — каже архієпископ. Тим більше що цю тенденцію підживлюють «певні політичні партії та антисоціальні елементи, які хочуть правити країною методом ‘розділяй і володарюй’».
Архієпископ Такур, який живе в Райпурі — столиці штату Чхаттісгарх, зазначає, що християни змушені шукати місця поховання для своїх померлих на великих відстанях від дому. Часто найближче християнське кладовище виявляється на відстані понад 80-100 кілометрів.
Верховний суд розділився в думках
У січні Верховний суд розглядав гучну справу про відмову в похованні Субхаша Багеля — християнського пастора, який помер 7 січня в племінному селі Чхіндвада, округ Бастар, штат Чхаттісгарх. Його син звернувся до Верховного суду після того, як місцева адміністрація та суди підтримали односельців, посилаючись на занепокоєння щодо «громадського порядку».
У своєму рішенні колегія з двох суддів під головуванням судді С.К. Шарми визнала, що занепокоєння щодо «громадського порядку» не були безпідставними, і постановила поховати Субхаша на християнському цвинтарі в іншому селі. Однак друга суддя, Б.В. Нагаратна, визнала, що заперечення односельців є порушенням конституційних гарантій рівності перед законом та заборони дискримінації за ознакою релігії, касти, раси і статі. Вона постановила поховати Субхаша на приватній сільськогосподарській землі родини в самому Чхіндваді.
Однак через постійний опір жителів села, 27 січня — майже через три тижні після смерті Субхаша, родина врешті-решт перенесла тіло на християнське кладовище в Чарамі, приблизно за 85 км від їхнього села.
Це не місцеві проблеми, а системний утиск
Голова Християнського форуму Чхаттісгарха, Панналал зазначає, що його організація вже звернулася до племінних груп — як християнських, так і нехристиянських.
«Вони мають зрозуміти, що справжня проблема — це сторонні люди, які намагаються розділити їх [місцеві спільноти] заради політичної вигоди. Люди в племінних селах неписьменні й живуть у бідності. Деякі політичні партії та сектантські групи використовують цю ситуацію і розділяють людей в ім’я касти, віросповідання чи релігії. Жодна політична партія не вирішила справжню проблему, якою є соціально-економічна бідність людей», — вказує він.
Отець Сінгх з архідієцезії Каттак-Бхубанешвар сказав, що ситуація в Одіші була схожою. Насильство й переслідування християн посилилися після приходу до влади в штаті в червні 2024 року партії БДП (Bharatiya Janata Party).
2 березня 2025 року група з розслідування фактів повідомила про випадок у Сіунагуді, розташованому в окрузі Набарангпур штату Одіша, де чотирьох християн змусили прийняти індуїзм, щоб вони могли поховати члена сім’ї. У цьому селі було лише три християнські сім’ї на 30 індуїстських.
Отець Сінгх, член слідчої групи, заявив, що селяни-християни стикаються також з іншими формами переслідувань, окрім відмови у похованні. До них належать відмова у проведенні релігійних обрядів, залякування та соціальний остракізм.
фінансово.
Щиро дякуємо!
