Виступаючи у штаб-квартирі Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, Святіший Отець закликав до глобальних дій, які не спиняються на гаслах і деклараціях.
Лев XIV засудив використання голоду як зброї під час конфліктів і вказав на потребу визволитися від апатії, яка схильна виправдовувати наявність голоду на світі як неминучість, пише Vatican News.
«Серце Папи, яке належить не йому самому, а Церкві і, в певному сенсі, всьому людству, — зберігає віру в те, що, як буде подолано голод, то мир стане родючим ґрунтом, із якого виросте спільне благо всіх народів». Так сказав Папа Лев XIV на початку слова, виголошеного у штаб-квартирі Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO). Візит, який відбувся 16 жовтня 2025 року, у Всесвітній день продовольства, був приурочений до 80‑річчя цієї організації, метою якої є подолання голоду. Святіший Отець наголосив, що хоч минуло 80 років, виклик голоду досі залишається актуальним, і всі повинні зробити свій внесок у подолання цієї проблеми. «Той, хто страждає від голоду, — це не чужа особа. Це мій брат, я повинен допомогти йому без зволікання».
Не статистика, а розбиті життя
Промовляючи з трибуни організації, осідок якої розташований у Римі, Глава Церкви наголосив: досягнення амбітної мети «Fame Zero» буде можливим, якщо «буде реальна воля зробити це, а не лише урочисті заяви».
«Необхідно — хоч і вкрай сумно — згадати, що, незважаючи на технологічний, науковий і виробничий прогрес, 673 мільйони людей у світі лягають спати, не ївши. А ще 2 мільярди 300 мільйонів не можуть дозволити собі харчування, яке є достатнім з погляду поживної цінності. Ці цифри не можна розглядати як прості статистичні дані: за кожною з них стоїть зруйноване життя, уразлива громада», — сказав Папа.
Це є «очевидним знаком панівної нечутливості, бездушної економіки, сумнівної моделі розвитку і несправедливої та непосильної системи розподілу ресурсів». І дозволити на те, щоби в часи, коли «наука продовжила надію життя», мільйони людей були жертвами голоду, — це «колективна поразка, етичне викривлення, історична провина».
Їжа як зброя
Папу непокоїть, що дедалі частіше можна бачити використання продовольства як зброї під час війни. Це розмиває узгоджене розуміння, підтримуване в міжнародній спільноті протягом восьми десятиліть, що «штучно створений голод є воєнним злочином». Лев XIV нагадав, що «міжнародне гуманітарне право без винятків забороняє атакувати цивільне населення та блага, необхідні для виживання населення».
«Все це, здається, забулося, оскільки ми з болем спостерігаємо за постійним використанням цієї жорстокої стратегії, яка прирікає чоловіків, жінок і дітей на голод, відмовляючи їм у найелементарнішому праві: праві на життя». Папа наголосив, що так далі не може тривати, бо «голод не є призначенням людини».
Голод «не є лише проблемою, яку треба вирішити», сказав Папа; йдеться про «голос, який підноситься до неба й вимагає швидкої відповіді». Потрібна спільна боротьба, в якій «ніхто не може залишатися осторонь».
Гаслами голоду не здолати
Як підкреслив Глава Католицької Церкви, сьогодні ми є свідками «обурливих парадоксів». «Як можна і далі миритися з тим, що тонни продовольства викидаються у відходи, в той час як безліч людей копирсаються у пошуках їжі серед сміття? Як пояснити нерівність, яка дає змогу небагатьом мати все, а багатьом — нічого? Чому не покласти негайно край війнам, які знищують поля ще раніше, ніж міста, доходячи навіть до сцен, недостойних людського стану, коли життя людей, а особливо дітей, замість бути захищеним, обривається; коли вони, доведені до стану шкіри та костей, вирушають на пошуки їжі?» Лев XIV наголосив, що світ не повинен і надалі спостерігати за цими жахливими явищами, яким «слід якомога швидше покласти край». Настав час запитати себе про те, чи прийдешні покоління заслуговують на такий світ.
«Ми не можемо обмежуватися проголошенням цінностей. Ми повинні втілювати їх у життя. Слогани не виведуть зі злиднів. Необхідно терміново побороти цю жорстку політичну парадигму, спираючись на бачення, яке переважує над панівним прагматизмом, що підміняє людину вигодою. Недостатньо закликати до солідарності: ми повинні гарантувати продовольчу безпеку, доступ до ресурсів та сталий розвиток сільських територій», — наголосив Лев XIV.
Співпраця всіх
Папа відзначив влучність цьогорічного гасла Всесвітнього дня продовольства: «Рука в руку задля кращого харчування та кращого майбутнього». У цей час, «позначений поділами і протиріччями», посуватися поєднаними узами співпраці — це не лише ідеал, а заклик до дії. Замало вивішувати промовисті плакати на стіни, слід «узяти на себе оновлені зобов’язання».
«Заклик крокувати вперед разом, у братерській злагоді, має стати керівним принципом, що визначає політику та інвестиції, адже тільки завдяки щирій та постійній співпраці можна забезпечити справедливу й доступну для всіх продовольчу безпеку. Лише об’єднавши наші зусилля, ми зможемо побудувати гідне майбутнє, в якому продовольча безпека утвердиться як право, а не як привілей», — сказав Святіший Отець.
Папа відзначив внесок жінок у боротьбу з голодом та сприяння цілісному розвитку, який не всюди належно цінується. Оскільки жінка «є першою, хто чуває над хлібом, якого бракує, сіє надію в борозни землі та замішує майбутнє руками, шорсткими від праці», то «визнати й цінувати її роль — це питання не лише справедливості, але й гарантія людянішого та сталішого харчування».
Справжня багатосторонність чує кожного
Беручи до уваги міжнародний характер цього форуму, Глава Церкви підкреслив важливість багатосторонності «перед лицем загрозливих спокус, що стараються піднестися як автократичні в багатополярному й дедалі більше взаємопов’язаному світі». Необхідно «сміливо переосмислити способи міжнародної співпраці», адже бідні країни «очікують із надією, що їхній голос буде почутий без фільтрів» і що вони будуть учасниками вироблення рішень, а не лише адресатами «розв’язань, підготованих у віддалених офісах на засіданнях, опанованих ідеологіями».
«Сьогодні ми не можемо більше обманювати себе думкою, що наслідки наших невдач торкаються лише тих, кого не видно. Голодні обличчя багатьох людей, які досі страждають, кидають нам виклик і спонукають переглянути наш спосіб життя, наші пріоритети та наш спосіб життя в сучасному світі загалом», — сказав Папа, додаючи: «Як можна забути всіх тих, хто приречений на смерть і страждання — в Україні, Газі, Гаїті, Афганістані, Малі, Центральноафриканській Республіці, Ємені та Південному Судані, — згадуючи лише деякі з місць на планеті, де бідність стала насущним хлібом для багатьох наших братів і сестер? Міжнародна спільнота не може відвернутися. Ми повинні прийняти їхній біль як свій».
Як підкреслив Лев XIV, ми не можемо прямувати до справедливішого суспільного життя, якщо не будемо готовими «звільнитись від апатії, яка виправдовує голод»: мовляв, ідеться про «проблему, яку неможливо розв’язати, або про відповідальність інших», яка нас не стосується. Не можна вимагати щось від інших, занедбуючи свої обов’язки; неможливо надіятися на кращий світ, «якщо ми не готові ділитися тим, що самі отримали».
Голод має різні обличчя
Підсумовуючи, Папа сказав, що молитися за керівництво та працівників FAO, призиваючи на них благословення Бога, «який піклується про вбогих, голодних і беззахисних».
«Нехай же Він обновить у кожному з нас ту надію, яка не розчаровує. Виклики, що стоять перед нами, — величезні; але величезними є також і наш потенціал та можливі напрямки дій!» — наголосив Святіший Отець.
Голод «має багато імен і тяжіє над усім людським родом», зазначив Папа, бо кожна людина відчуває голод не лише за хлібом, але й «за усім тим, що сприяє її дозріванню та зростанню в напрямку того щастя, для якого ми були створені».
«Є голод віри, надії та любові, що має бути спрямований у глобальну відповідь, яку ми покликані дати разом. Те, що Ісус сказав своїм учням перед голодною юрбою, залишається фундаментальним і нагальним викликом для міжнародної спільноти: “Дайте ви їм їсти”. Із невеликим внеском учнів Ісус здійснив велике чудо», — сказав Святіший Отець. На завершення він запевнив тих, хто трудиться над подоланням трагедії голоду, в підтримці Святого Престолу та церковних інституцій.
фінансово.
Щиро дякуємо!
