Продовжуючи роздуми про вплив Христового воскресіння на виклики нашого часу, що є завершенням циклу «Ісус Христос – наша надія», під час чергової зустрічі з прочанами Папа Лев XIV зупинився на тому, як пасхальна духовність є натхненням для загальнолюдського братерства.
«Віра в смерть і воскресіння Христа й життя в пасхальній духовності вселяє надію в життя і спонукає вкладатися в добро. Зокрема, це допомагає нам любити і підтримувати братерство — що, без сумніву, є одним із найбільших викликів для сучасного людства, як це чітко бачив Папа Франциск», — сказав Лев XIV на початку загальної аудієнції 12 листопада 2025 року, повідомляє Vatican News.
Продовжуючи роздуми з циклу «Ісус Христос — наша надія», приуроченого до Святого Року, заключна частина яких присвячена таємниці Пасхи, цього разу Папа запропонував кілька думок про пасхальну духовність, яка надихає братерство.
Сповнення нашої людяності
Як підкреслив Єпископ Рима, братерство народжується з «глибоко людяної якості». Йдеться про те, що ми «спроможні творити стосунки» і — якщо хочемо — можемо «будувати між нами автентичні узи».
«Без стосунків, які підтримують нас і збагачують від самого початку нашого життя, ми би не змогли вижити, зростати, вчитися. Вони різноманітні, різні за формою і глибиною. Але безсумнівно, що наша людська сутність найкраще розкривається, коли ми перебуваємо і живемо разом, коли нам вдається відчути справжні, неформальні зв’язки з людьми, що перебувають поруч», — сказав Святіший Отець. Коли ж ми зосереджені на собі самих, то ризикуємо впасти в самотність, нарцисизм. Тоді інша людина зводиться «до когось, від кого ми щось отримуємо».
Доступна мрія
«Ми добре знаємо, що також і сьогодні братерство не є чимсь само собою зрозумілим, воно не виникає миттєво. Численні конфлікти, війни по всьому світу, соціальні напруження та почуття ненависті, здавалося би, свідчать про протилежне». Папа наголосив: попри це, «братерство не є гарною недоступною мрією, не є прагненням незначної кількості наївних людей». Однак щоби здолати тіні, які загрожують йому, «потрібно сягнути до джерел», а насамперед — «черпати світло й силу від Того, який єдиний визволяє нас від отрути неприязні».
У цьому контексті Наступник св. Петра нагадав, що слово «брат» походить від дуже давнього кореня, який означає «піклуватися, носити в серці, підтримувати, утримувати». Якщо ж застосовуємо його до кожної людини — воно «стає закликом, заохоченням».
Знак загального прийняття
Ми часто думаємо, що коли йдеться про брата/сестру, то це відсилає до кровної спорідненості, до сімейної приналежності. Але, як добре знаємо, «незгода, розлади, а іноді й ненависть можуть спустошити також і стосунки між родичами».
«Це свідчить про необхідність — нагальну сьогодні як ніколи раніше — переосмислити вітання, з яким св.Франциск Ассізький звертався до всіх, незалежно від їхнього географічного й культурного походження, релігійних та доктринальних переконань: omnes fratres було інклюзивним способом, за допомогою якого святий ставив на один рівень усіх людей, саме тому, що визнавав їхню спільну долю гідності, діалогу, прийняття і спасіння». Лев XIV нагадав, що папа Франциск через 800 років відсвіжив цей підхід в енцикліці «Fratelli tutti».
Як підкреслив Папа Лев, оте «tutti», тобто всі, що для св.Франциска було гостинним знаком всезагального братерства, виражає «суттєву рису християнства, яке від самого початку було звіщенням Доброї Новини, призначеної для спасіння всіх».
«Це братерство ґрунтується на заповіді Ісуса, яка є новою, адже виконана Ним самим як найповніше втілення волі Отця: завдяки Йому, який полюбив нас і віддав себе за нас, ми можемо, своєю чергою, любити одне одного й віддавати життя за інших, як діти єдиного Отця і справжні брати і сестри в Ісусі Христі», — сказав Святіший Отець.
Полюбив нас до кінця
Підсумовуючи, Папа зазначив, що Ісус «полюбив нас до кінця», як значиться в Євангелії від Йоана. Коли наблизилися Страсті — Він добре знає, що Його історичний період добігає завершення, Він боїться того, що має статися, переживає муки та почуття покинення. Але Його воскресіння третього дня є «початком нової історії», а учні стають повністю братами «після того, як прожили багато часу разом»: не лише тоді, «коли переживають Ісусову смерть, але насамперед тоді, коли розпізнають Його як Воскреслого, отримують дар Святого Духа та стають Його свідками».
«Брати і сестри підтримують одне одного у випробуваннях, не відвертаються від тих, хто потребує допомоги: плачуть і радіють разом у діяльній перспективі єдності, довіри, взаємної підтримки. Ця динаміка є тією, яку нам заповідає сам Ісус: “Любіть один одного, як Я вас полюбив” (пор. Йн 15,12). Братерство, яке дарує нам Христос, який помер і воскрес, — визволяє нас від негативної логіки егоїзму, розбрату, тиранії та повертає нас до нашого первісного покликання в ім’я любові і надії, які щодня оновлюються. Воскреслий вказав нам шлях, яким ми маємо йти разом із Ним, щоб почуватися і бути “всі – брати і сестри”», — наголосив Лев XIV.
фінансово.
Щиро дякуємо!
