Роздуми над Словом Божим на ІІ Великодню неділю, рік А
Чим є віра? Питаю тому, що в сьогоднішніх біблійних читаннях кілька разів лунає саме ця тема. У Катехизмі Католицької Церкви читаємо, що «віра є відповіддю людини Богові» (п. 26). Скажімо собі одразу, що таку відповідь дати нелегко. І однак в усіх епохи, у кожній країні, серед людей різних верств населення є мільйони тих, хто каже Богові «Так! Я знаю, що Ти існуєш і перебуваєш близько мене». Особливу відповідь дають християни, яким легше відповісти Богові — бо ми це робимо через Ісуса.
Апостол Петро — автор листа, уривок з якого читаємо в Першому читанні, — говорить про віру як про щось очевидне. Він наперед закладає, що всі адресати його листа кажуть Богові «Так». Зрештою, він же пише до християн, до людей, які пов’язали свої життя з Христом, а тим самим і з віковічним Богом. Тому апостол каже: Бог у своєму великому милосерді, через постання з мертвих Ісуса Христа, народив нас до живої надії. І додає: через віру ви міццю Божою стережені для спасіння. Чи це означає, що вже сама віра є даром? Даром Бога для людини? Іншими словами: чи це означає, що Бог допомагає людині, аби вона не тільки побачила проблему, але щоб зуміла на неї відповісти? Так. І немає в цьому нічого незвичайного. Подібним чином поводяться батьки, коли навчають дитину найпростіших справ: показують якусь річ, хоч би вікно, запитуючи, що це таке, і підказують: ві… вік… — аж дитина сама закінчить: «Вікно». Від найпростіших справ до найскладніших. Таким способом мала людина навчається як ставити запитання, так і відповідати на них.
Ця мала людина, дитина, обов’язково хоче сама все побачити, всього торкнутися, часто також взяти до рота. Їй важко щось зрозуміти виключно на підставі слів. Правду кажучи, то й ми, дорослі, часто воліємо самі все перевіряти, все пізнавати почуттями, особисто в усьому переконуватися. Точнісінько цю саму позицію продемонстрував апостол Тома: якщо не побачу на Його руках сліда від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце цвяхів, і руки своєї у Його бік не покладу, то не повірю. Ми подібні до Томи. І в цьому немаж нічого поганого. Віра, тобто відповідь, яку ми даємо Богові, повинна мати в нас, у нашому розумі, в нашому житті міцні підстави. А що відповідь завжди особиста, то й підстави мають бути наші, продумані, вміщені у голову, в серце і в життя.
Одним це вдається легше, іншим важче — як і все, зрештою. Ми стверджуємо, що кожна людина спроможна відповісти Богові. Хоч би то була тільки найпростіша відповідь — і такої буде достатньо. Це щось таке як рахування. Навіть мала дитина прекрасно знає, що три цукерки це більше, ніж дві. Така основоположна життєва математика. З плином літ і науки дитина вмітиме не тільки рахувати, а й розв’язувати складні математичні задачі. Так і найпростіша віра, якщо її тренувати, якщо її вчитися, якщо перебувати в оточенні віруючих, — дозріє, розвинеться, а відповіді, які людина дає Богові, охоплюватимуть щораз то ширше коло справ, проблем, інколи труднощів, інколи радощів.
Віра, тобто відповідь, яку людина дає Богові, не раз зазнає випробувань — і про це писав апостол Петро. Він назвав це «випробуванням у вогні». Страждання, біль, хвороби, які зачіпають світ, катаклізми, інколи внутрішня духовна тьма — все це буває випробуванням нашої віри. Буває, що ми падаємо і кричимо: «Ні!!!» Пізніше втішаємося, аби за деякий час, під впливом чи то іншої людини, чи то внутрішнього натхнення повернулася сповнена миру відповідь: «Так!», або «Господь мій і Бог мій!» — аби послужитися часто повторюваними словами сьогоднішнього Євангелія. Доки людина живе, вона може постійно заново відповідати Богові. І зрештою якась із відповідей стане останньою, навічно.
Ісус Воскреслий — ікона Божого Милосердя
Христос Воскреслий, який стає перед своїми учнями, з даром прощення i своїм миром, є іконою Божого Милосердя.
Прийти з любов’ю до тих, хто Тебе залишив у найбiльш важку хвилину, хто Тебе зрiкся, хто вiдвернувся — це справдi прояв милосердя в Божому стилi. Господь не просто приходить, а приходить із подарунком; i не просто з подарунком, а з найбiльшим Даром — Духом Святим. Важко уявити собi Чоловiка, який приходить із дорогоцiнними прикрасами до своєї коханої пiсля її зради. А Господь сама так чинить, бо любить Тебе безмiрно!
о. Роман Лаба OSPPE
фінансово.
Щиро дякуємо!
