Чи можливе рукоположення жінок в Римо-Католицькій Церкві?
У світі існує дуже багато речей, які колись були неможливими, а тепер – очевидні. Так колись людина не могла літати, спілкуватися на відстані, консервувати продукти, лікувати нежить. Ще донедавна існувало рабство, жінки не мали права голосу та не навчалися в університетах, але сьогодні все інакше. Здавалося б, у світі залишилася не така вже й велика кількість неможливих речей, а наука і поступ людства не сьогодні-завтра все остаточно вирішать. Стаємо свідками дивовижних змін в суспільствах і в самій Церкві. Ось Папою Римським може стати не лише італієць, а священиком – не лише син аристократії, відбуваються екуменічні зустрічі, Літургія відправляється національними мовами, а жінки читають читання та можуть служити біля вівтаря як міністрантки. Тож очевидним здається запитання: коли в Римо-Католицькій Церкві будуть дозволені свячення жінок? Чи те, що тільки чоловіки можуть виконувати священицьке служіння це образа для жіночої гідності? Можливо, це лише справа традиції та часу? Чи жінка гірша від чоловіка в справі служіння Господеві?
Отже так, на початок невтішна новина для всіх тих жінок та дівчат, які мали надію замінити чоловічу фігуру в орнаті біля вівтаря на свою власну: в Римо-Католицькій Церкві свячення жінок немає і в світлі документів нашої Церкви на сьогодні навіть немає на це надії. Але чому? Може здаватися, що справа в нерівному трактуванні чоловічої та жіночої статі (саме так вважають феміністки, які найактивніше борються про дозвіл священицьких свячень для жінок). Але все набагато складніше. Погляньмо на справу від початку.
Ісус-фемініст
Прихід Втіленого Слова на землю був, як відомо, революційним, адже на світ прийшло спасіння і багато дочасних змін. За земного життя Христа становищу жінки годі було позаздрити. Побожний юдей щодня дякував Богові за те, що не створив його рабом, поганином або жінкою. Жінка була власністю чоловіка, трактованою на рівні з маєтком Вона майже не мала прав; раввіністична традиція навіть вважала, що краще слова Закону спалити, ніж дати прочитати жінці. Що ж на це Гоподь? Розмовляє, навчає, товаришує з жінками, приймає їхню допомогу, і саме жінкам вперше об’являється після Свого воскресіння. Бог вибирає жінку, щоб з неї народилося спасіння світу і саме завдяки Матері Божій гідність кожної жінки було піднесено до дуже високої позиції. На кожному кроці життя Ісуса Йому товаришують жінки – від народження аж по Хрест. Він змінює традиції свого часу, вступаючи з жінками в розмову, і переконуючи, що слухання науки Господньої це для жінки краща частка (згадаймо Марту та Марію).
Мудрість чи застарілість?
З документів Церкви, які безпосередньо стосуються священства можна вирізнити 4 вагомих причини, чому саме священство зарезервоване виключно для чоловіків:
1. Зі сторінок Святого Письма можна виразно відчитати волю Христа щодо вибору на Апостолів тільки чоловіків.
2. Церква, будучи слухняною Нареченою Христа, має постійну практику, яка підтверджує, що завжди на священників вибиралися лише чоловіки.
3. Існує постійне навчання Церкви, яке послідовно підкреслює, що жінка має інше покликання в Церкві.
4. Христос був чоловіком. Священицьке служіння пов’язане зі знаком, священик є знаком Христа, бо він служить біля вівтаря «in persona Christi», тобто, діючи у цей момент від імені Самого Христа.
Найважливіша серед цих причин – це приклад Ісуса Христа, а саме євангельський опис вибору Апостолів та встановлення Таїнств (Тайна Вечеря). Людина була створена чоловіком і жінкою – рівними, але різними (Бут. 1, 27). В задумі Творця жінку створено для іншого, ніж чоловіка. Матір Ісуса Христа – Марія не була священиком, але при цьому значення Її ролі в Церкві годі переоцінити. Марія Магдалина не була в гроні дванадцятьох, але саме вона перша узріла Воскреслого Спасителя і отримала апостольську місію – оголосити новину про воскресіння світу.
Або сутана, або..?
Слід зауважити, що в Новому Завіті жінкам не забороняється виконувати різні функції в Церкві. Там читаємо про жінок-дияконис, катехеток, апостолок поган. У ХХ ст. як відповідь на світський рух емансипації жінок, було написано безліч документів Церкви про жінку, її роль та завдання в Церкві. «Надходить час, – власне, він вже прийшов, коли жіноче покликання втілиться у всій повноті, час, коли жінка здобуде досі небачений вплив, блиск і владу. Ось чому в наш час, коли людство зазнає таких глибоких змін, – жінки, просякнуті духом Євангелія, здатні значною мірою зарадити тому, щоб людство не скотилося в прірву.» Такий пророчий акцент має декларація ІІ Ватиканського Собору (Соборне звернення до жінок від 8 грудня 1965 р.). Світ і Церква потребують жінки просякнутої духом Євангелія, просякнутої любов’ю Христа, жінки-доньки, матері, дружини, катехетки, музикантки. Місце жінки – поряд з людиною, бо найважливіше завдання жінки – розсівати навколо себе любов, а до цього здатна тільки жінка завдяки своїй жіночій вразливості та делікатності. А священство… Хто як не мама чи бабуся це перша вчителька віри? Хто як не жінка несе потіху та розраду в горі, дає поради, готує до виходу у світ?
При підготовці матеріалу було використано книгу «Священство жінки – за і проти» Антонія Новака OFM.
фінансово.
Щиро дякуємо!
