Голова Української греко-католицької церкви Любомир Гузар від імені Синоду єпископів Києво-Галицького верховного архієпископства УГКЦ оприлюднив звернення до вірних цієї церкви та людей доброї волі з нагоди другого туру виборів Президента України.
– У цьому зверненні ми присвячуємо увагу виключно культурі виборців, – наголосив Любомир Гузар на прес-конференції в Києві. – Ми намагаємося жодним чином не зачіпати справу культури поведінки кандидатів. А для виборців ми хочемо звернути увагу на те, що могти голосувати, без примусу, цілком вільно є великим привілеєм. Але водночас у державі незалежній, вільній проголосувати – є також святим обов’язком громадянина. Він повинен подбати, щоб могти голосувати свідомо, думати, перевірити, розглянути, за кого бажає голосувати. Як згадано в нашому зверненні, дякувати Богові, маємо нагоду приглянутися до обох кандидатів, бо вони обоє мали нагоду бути на високих посадах. Також у цей період бажаємо звернути увагу вірних нашої церкви, що в такій важливій справі для нашого народу, як вибори, ми повинні поводитися як християни. Це значить – бути свідомими Божої присутності, Божої журби за нас, а з другого боку – від нас вимагається щирого послідовного дотримання Закону Божого. Ми не хочемо нічого іншого, ніж те, що ми вимагаємо від наших кандидатів: повної відповідальності й пошани Божого Закону. Це значить – пошани для людей, пошани їхніх прав і всього того, що наша релігія нам диктує.
Журналісти поставили главі УГКЦ кілька запитань.
Президент України Віктор Ющенко сказав, що голосуватиме «проти всіх». Знаємо, що ви сьогодні зустрічатиметеся з ним. Чи переконуватимете його змінити свою точку зору?
Те, що Президент каже, – то є його слова. Він є людина дозріла, відповідальна, посадова. Я не намагатимуся його переконувати сяк чи так. Не я голосився до Президента на зустріч, він мене закликав, сам ще не знаю, навіщо. Але я йому не казатиму: «Пане Президенте, ви зле робите». То його справа.
Нам як людям церковним видається, що не голосувати або голосувати «проти всіх» – це не є вибір, це свого роду втеча. Тому такої речі ми не схвалюємо. Люди повинні сповнити свій обов’язок. Як вони сповнять? Ми надіємося, що найкраще, але ми не лізтимемо їм у душу.
Але ж, Блаженніший Владико, «проти всіх» – це теж позиція…
Звісно, вони мають право це робити, ми цього права їм не забороняємо. Але тоді навіщо ми йдемо на вибори? Ідемо – щоб вибрати. Якщо ми маємо нагоду вибирати, то повинні з цієї нагоди користати. Так, ніхто нікого до суду не притягуватиме за те, що не пішов голосувати чи проголосував «проти всіх». Але я особисто й ті, хто це звернення писали, вважаємо, що йдемо на вибори, аби вибирати конкретну особу, аби всі ми, демократично наставлені громадяни, зробили вибір.
Бо якщо голосувати «проти всіх», мені здається, ми таким чином йтимемо до дальших виборів. Якщо вже так сталося: вибори призначили, пройшов перший тур, то мусимо вибирати. Так, можна сказати: «Я не хочу нікого з тих, хто є». Але яка буде з цього користь?!
Якби ми мали певність, що за місяць, за рік зміняться настанови кандидатів, тоді те, що ви кажете, було б раціональним, на мою думку. А якщо ми такої певності не маємо, то я не бачу сенсу діяти інакше.
Московський патріархат УПЦ фактично відверто закликає голосувати за Віктора Януковича. Янукович у своїх роликах крутить священників цієї Єпархії, які розказують, яким він буде добрим Президентом. Глава УПЦ КП Патріарх Філарет у першому турі закликав голосувати за Віктора Ющенка. Відомо, що були спроби й вас схилити до того, аби ви агітували за певного кандидата. Чому ви не погодилися?
Не маю найменшого сумніву, що кандидати б дуже радо, так би мовити, нахилили нас у той чи інший бік, але ми вважаємо, що це противиться становищу церкви. Церква не є політична установа, інституція. Церква заохочує, настійливо заохочує громадян вільної держави користати з дуже важливого привілею – могти голосувати, могти взяти на себе співвідповідальність за добро держави, бо ми є громадянами, а не наймитами, чужинцями.
Ми не почуваємося в праві диктувати людям, за кого вони мають голосувати. Це з точки зору богословського мислення й міркування. Але ще скажу таку річ з практичного історичного досвіду: коли церква починає вибирати конкретних кандидатів, вона на тому завжди тратить. Загляньте в історію ХХ і попередніх століть.
Якщо казати не по-богословськи, а по-людськи, на історичній базі ми цураємося будь-яким чином втручатися в конкретну політику. Засади, моральність – так! Ми вважаємо це нашим обов’язком, проте всі наші звернення є інспіровані тим обов’язком нашої церкви, який ми відчуваємо, щоб допомогти людям бути добрими громадянами. Як вони це здійснюватимуть, – це їхній вибір, у який ми не маємо права втручатися.
Ще до першого туру всі почали говорити, що в другому турі українцям доведеться обирати з двох зол менше. Як вважаєте ви?
Тут є вже певний осуд… Те саме, що ви кажете щодо цих людей, нещодавно було в Америці, коли обрали Буша, а також, коли обирали Обаму. Американці казали, що жоден нічого доброго не зробить… Гадаю, таке говоріння повторюється дуже часто за різних обставин, у різних країнах.
Якби ми мали двох ангелів, то, можливо, було б легше вибирати.
У Святому Письмі сказано: «Гордим Бог противиться, смиренним дає благодать». Обидва наші претенденти на найвищу посаду в країні особливою смиренністю не відзначаються. Владико, як ви вважаєте, чи дасть Господь їм благодать, а отже, і всьому українському народові?
Частково на ваше запитання відповідає перша частина нашого звернення.
Чому церква не пхається до політики? Бо ми не маємо мандата від Господа Бога – за кого голосувати. Якби з’явився мені ангел і сказав: «Тепер іди на Європейську площу чи Майдан, й оголоси всім і вся, що я Господь Бог хочу того чи там-того». Тоді б я був зобов’язаний це зробити, але я такого об’явлення не маю. І в Святому Письмі не написано, вибирати цього чи цього.
Про їхню моральну настанову… Вони горді чи покірні, не є моїм обов’язком, ні правом судити. Хіба що якби вони прийшли б до сповіді, ми сіли й довго поговорили, то я б, можливо, міг сказати: «Мені здається, що ви занадто високо про себе думаєте». Але мені ніхто не прийшов сповідатися (сміється. – Авт.).
Ми знаємо, що в Старому Завіті були такі випадки. Наприклад, пророкові Самуїлові було сказано: «Іди до такого-то міста, там є такий хлопець, який називається Давид. Я хочу, аби він був наступним королем». Але знову ж таки, ні до кого з Синоду, до наших єпископів такого явлення не було.
Попри все що ви сказали, ваше звернення матиме вплив передусім на потенційний електорат Юлії Тимошенко. З тої простої причини, що потенційний електорат Януковича навряд чи зверне увагу на заклик єпископів УГКЦ. Чи ви цього свідомі і чи означає це, що ви готові нести відповідальність за дії цієї людини у владі?
Наша безпосередня відповідальність – за вірних Греко-католицької церкви. Ми маємо право та обов’язок до них говорити. Але ми також звертаємося до всіх людей доброї волі, хто б вони не були.
Так, ми не маємо особливого доступу до електорату Віктора Федоровича, але на то є ви – журналісти. Ваше завдання передати, донести іншим думку. Може вона до когось дійде.
Ми не маємо інших засобів.
Гадаю, те, що ми тут говоримо, однаково важливе для всіх – тих, хто більше схиляється до пані Тимошенко чи до пана Януковича.
Усе, що ми хотіли сказати, сказали нейтрально, але якщо хтось візьметься інтерпретувати це собі на користь, ну то що ми зробимо?
Блаженніший Владико, чи можете дати якусь мудру пораду тим українцям, чи, скажімо, тій частині України, яку категорично не задовольнятиме в кінцевому підсумку новообраний Президент. Як пережити з цим Президентом наступні п’ять років?
Гадаю, ми мусимо бути свідомі того, що Україна переживе ще не одного Президента.
Знову повернуся до прикладу Америки, бо я там трішки жив, був громадянином, навіть голосував… Там теж були різні президенти, дуже різні, але Америка ще є. Так само й Україна. Якщо кожен з нас намагатиметься бути добрим громадянином, то ніякий Президент не завалить Україну.
Ми занадто сильно звертаємо увагу на одну особу… Я ось недобачаю, тому не читаю газет, більше слухаю радіо. Зараз багато політологів люблять інтерпретувати різні речі. Але я звернув увагу на оду річ – що майже жоден політолог не каже про команду кандидата в президенти.
В Америці був президентом Рональд Рейган. Він не був політиком, він був актором. Але Рейган мав велике щастя, що мав дуже добру команду, тому він вважається в історії і у свідомості американців дуже добрим президентом.
Тобто дуже важливою є команда, а також дуже важливим є нарід. Гадаю, саме зараз ми починаємо усвідомлювати наші громадянські обов’язки.
Звісно, що в Україні будуть президенти, які кожному особисто будуть більше підходити чи менше підходити, які матимуть бачення майбутнього нашої держави, а будуть і слабкі, але не треба переживати, що Україна завалиться. Ні, не завалиться. Наш нарід завеликий, аби хтось один його завалив.
фінансово.
Щиро дякуємо!
